На початку 1945 року, коли союзники вже підступали до берегів Японії, штаб ВПС Імперської армії Японії поставив фірмі Kawasaki завдання розробити легкий бомбардувальник, призначений для пілотів-камікадзе. Літак повинен був бути технологічним у виробництві, легким в обслуговуванні та керуванні, мати хороші льотні характеристики та нести достатнє бомбове навантаження. Єдиною жорсткою вимогою було використання двигуна, який вже випускався промисловістю.
Оскільки дальність польоту мала другорядне значення, була вибрана схема одномісного одномоторного літака. У березні 1945 року було сформоване технічне завдання: дальність дії з 800-кг бомбою — до 600 км, озброєння — 2 х 20-мм гармати, двигун Mitsubishi Ha-104. Додатково вимагалось гарні характеристики зльоту-посадки та можливість виготовлення в умовах розосередженого виробництва.
Менше, ніж за 3 місяці конструктори під керівництвом Такео Доі та Юн Кітано розробили ескізний проєкт та побудували макет літака. Крило мало велике подовження і мало забезпечувати хороші льотні якості літака, а широкі стійки шасі з потужними амортизаторами від Kawasaki Ki-102 повинні були полегшувати зліт недосвідченого пілота. Фюзеляж розроблявся відштовхуючись від фюзеляжу Kawasaki Ki-100, з нього ж було взято більшість обладнання. Літак був задуманий як легкий бомбардувальник з двома 20-мм гарматами, розміщеними в крилах, здатний нести одну 800-кг бомбу під фюзеляжем. Літак також можна було використовувати як пікірувальник з двома 250-кг бомбами, підвішеними під крилом, або як ескортний винищувач зі встановленням в крилі ще 2 гармат. Планер літака мав виготовлятись на декількох розосереджених виробництвах, а потім складатись на підземному заводі поблизу Міцунамі.
Перший політ був запланований на серпень 1945 року, але більшість креслень було втрачено під час нальоту на Какаміґахару у червні 1945 року. Незважаючи на це, конструктори підготували новий комплект креслень та сподівались закінчити літак до листопада 1945 року. Але капітуляція Японії перервала роботи над літаком.[1]
