Кодова назва союзників — «Енн» (англ.Ann). Радянська кодова назва - «ЛБ-97».
Історія створення
В середині 1930-х років командування Імперської армії Японії в рамках програми модернізації армійської авіації оголосив конкурс на створення легкого бомбардувальника для заміни застарілих Mitsubishi Ki-2 та Kawasaki Ki-3. За умовами технічного завдання сформованого в травні 1936 року літак мав мати крейсерську швидкість 300 км/г, максимальну - 400 км/г, нести бомбове навантаження 300-450 кг, набирати висоту 3000 м не більше 8 хв, бути озброєним двома 7,7-мм кулеметами - синхронним та в турелі стрільця. При цьому маса спорядженого літака не повинна була перевищувати 3200 кг. Крім бомбометання з горизонтального польоту літак мав бути пристосований для скидання бомб з пікірування під кутом до 60°.
Інженери фірми Mitsubishi спочатку вирішили обмежитись адаптацією розвідника Mitsubishi Ki-15 під нові вимоги, який саме цей час запускався у серійне виробництво. Але виявилось, щоб без серйозніших змін у конструкції неможливо організувати внутрішньо-фюзеляжний бомбовідсік. В результаті новий літак, зберігши основні риси Ki-15, став середньопланом. Шасі, як і на Ki-15, так і на машині конкурентів Ki-32, не складались, хоча спочатку розглядався варіант зі складним шасі, але після тестів в аеродинамічній трубі виявилось що приріст швидкості не перекриватиме приріст маси.[1]
Перший прототип, Ki-30.01 з 14-циліндровим двигуном повітряного охолодження Mitsubishi Ha-6 потужністю 825 к.с. був готовий у 28 лютого 1937 року. Незабаром був готовий і другий прототип Ki-30.02 з двигуном Nakajima Ha-5 потужністю 950 к.с. Льотні параметри Ki-30.02 стали значно вищими: літак розвинув швидкість 432 км/г, відзначався легкістю управління та маневреністю, хоча і виявився дещо важчим за специфікацію. Для серійного виробництва вибрали саме цей варіант.
У вересні 1937 року фірма Mitsubishi отримала замовлення на виготовлення 16 передсерійних машин з покращеними двигунами Nakajima Ha-5 KAI. На відміну від прототипів, на цих літаках перенесли кулемет зі стійки шасі на крило та зняли обтічник із зовнішньої сторони колеса, що полегшувало зліт з розмоклих полів.
У 1938 році літак був прийнятий на озброєння під назвою «Легкий армійський бомбардувальник Тип 97» (або Ki-30). На заводі Mitsubishi в Нагої з 1938 по 1940 рік було виготовлено 618 літаків (не враховуючи двох прототипів і 16 передсерійних машин), ще 68 літаків було виготовлено на армійському арсеналі в Татікаві.[2]
Бойова кар'єра Ki-30 розпочалась у 1938 році в Китаї, де він зарекомендував себе надійним літаком. Втрати були порівняно невеликими, оскільки Ki-30 діяли під прикриттям винищувачів Nakajima Ki-27. З травня 1939 року Ki-30 в складі 10-го і 16-го авіазагонів брали участь в боях на Халхин-Голі, в яких було втрачено 18 літаків: 11 збитих та 7 списаних через поломки.
На початок війни на Тихому океані частини, на озброєнні яких стояли Ki-30, в основному використовувались в Китаї. Але коли на озброєння ВПС Китаю стала надходити нова техніка, якою часто керували досвідчені англійські та американські пілоти, втрати Ki-30 стали рости. Далась взнаки низька швидкість, слабе озброєння та низька живучість літаків.
Ki-30 використовувались в Індокитаї, Формозі, на Філіппінах. Першою бойовою операцією Ki-30 стали демонстративні польоти 8 грудня 1941 року над територією Таїланду з метою схилити уряд цієї країни до співпраці з Японією. Місія закінчилась повним успіхом, 23 та 25 грудня Ki-30 разом з Mitsubishi Ki-21 бомбили Рангун.
Також Ki-30 в складі 90-го авіазагону брали участь в операціях на Малайї, Суматрі та Яві. На Філіппінах Ki-30 16-го авіазагону бомбили фортецю Коррехідор, аеродроми на Батаані та інші об'єкти. На той момент практично вся авіація союзників була вибита з Філіппін, і Ki-30 діяли, майже не зустрічаючи опору, що створило ілюзію невразливості машини. Але коли 22 грудня 1941 Ki-30 року здійснили наліт на Батаан без прикриття винищувачів, вони були атаковані залишками американської авіації. Ціною втрати двох літаків американці збили 11 бомбардувальників Ki-30.
До середини 1942 року Ki-30 були виведені зі стройових частин, але ще тривалий час використовувались у льотних школах. Наприкінці війни декілька Ki-30 використовувались в атаках камікадзе.
У грудні 1940 року 24 літаки Ki-30 отримали ВПС Таїланду. В січні 1941 року вони брали участь в бойових діях проти французів в Індокитаї. Надалі вони експлуатувались до кінця 1940-х років.[1]
Три захоплені літаки використовувались як навчальні ВПС Китаю до початку 1950-х років.
О. Дорошкевич. Самолеты Японии второй мировой войны.-Минск, Харвест, 2004
Харук А.И. Ударная авиация Второй Мировой - штурмовики, бомбардировщики, торпедоносцы. — Москва : Яуза::ЭКСМО, 2012. — 400 с. — ISBN 978-5669595877.(рос.)
Серия: История авиационной техники. Авиация Японии во Второй мировой войне. Часть вторая: Каваниси-Мицубиси. - Издательский отдел ЦАГИ, 1996
Francillon, Rene (1970). Japanese Aircraft of the Pacific War. TBS The Book Service Ltd. с. 583pp. ISBN978-0370000336.
.svg){kind=small}
.svg)
