Segue 1 є одним з найменших і найтьмяніших супутників Чумацького Шляху — її інтегральна світність лише приблизно в 300 разів перевищує світність Сонця (абсолютна зоряна величина близько -1,5)[note 1], що набагато менше, ніж світність типового кулястого скупчення[2][3]. Однак, спостереження вказують, що її маса становить близько 600 тисяч сонячних мас, тобто, відношення маса/світність становить близько 3400[6]. Станом на 2011 рік це було найбільше відоме відношення маса/світність для галактик[6]. Таке велике співвідношення маса — світність означає, що в Segue 1 може переважати темна матерія. Утім, масу таких тьмяних об'єктів важко оцінити через значне поглинання світла на шляху до Землі, яке збільшує дисперсію швидкості. Крім того, оцінка маси ґрунтується на неявному припущенні, що об'єкт гравітаційно зв'язаний, що може бути не так, якщо він перебуває в процесі руйнування[5].
Зоряна популяція Segue 1 складається в основному зі старих зір, утворених більше 12 мільярдів років тому[5]. Металічність цих старих зір дуже низька ([Fe/H] ≈ −2.5 ± 0.8), тобто, вони містять у 300 разів менше важких елементів, ніж Сонце[6]. Зараз у галактиці не відбувається зореутворення. На 2009 рік вимірювання не виявили в ній нейтрального водню — верхня межа становила 13 мас Сонця[7]. Оцінювалося, що в галактиці приблизно 1000 зір. Сім із них перебували на еволюційній стадії червоного гіганта. Хімічний склад Segue 1 вказує на відсутність істотної хімічної еволюції після утворення галактики, підтримуючи ідею, що це може бути реліктова галактика раннього Всесвіту, яка пережила лише один спалах зореутворення[8][9][10].
Segue 1 розташована посередині потоку Стрільця і приблизно на такій же відстані від Сонця. Припускалося, що колись вона була кулястим скупченням карликової галактики Стрільця, яке згодом було відірване з неї припливними силами Чумацького Шляху[5]. Проте пізніші дослідження показали, що Segue 1 фактично не пов'язана з потоком Стрільця і що вона припливно не руйнується[6][11]. Якщо Segue 1 — галактика, то вона, можливо, була супутником карликової еліптичної галактики Стрільця в минулому[4].
Примітки
↑За іншими джерелами абсолютна зоряна величина становить від −3 до −1,6.[2][5]
↑ абвгдежиBelokurov, V.; Zucker, D. B.; Evans, N. W.; Kleyna, J. T.; Koposov, S.; Hodgkin, S. T.; Irwin, M. J.; Gilmore, G.; Wilkinson, M. I. (2007). Cats and Dogs, Hair and a Hero: A Quintet of New Milky Way Companions. The Astrophysical Journal. 654 (2): 897. arXiv:astro-ph/0608448. Bibcode:2007ApJ...654..897B. doi:10.1086/509718.
↑ абвMartin, N. F.; De Jong, J. T. A.; Rix, H. W. (2008). A Comprehensive Maximum Likelihood Analysis of the Structural Properties of Faint Milky Way Satellites. The Astrophysical Journal. 684 (2): 1075. arXiv:0805.2945. Bibcode:2008ApJ...684.1075M. doi:10.1086/590336.
↑ абвгSimon, J. D.; Geha, M.; Minor, Q. E.; Martinez, G. D.; Kirby, E. N.; Bullock, J. S.; Kaplinghat, M.; Strigari, L. E.; Willman, B. (2011). A Complete Spectroscopic Survey of the Milky Way Satellite Segue 1: The Darkest Galaxy. The Astrophysical Journal. 733: 46. arXiv:1007.4198. Bibcode:2011ApJ...733...46S. doi:10.1088/0004-637X/733/1/46.
↑Martinez, G. D.; Minor, Q. E.; Bullock, J.; Kaplinghat, M.; Simon, J. D.; Geha, M. (2011). A Complete Spectroscopic Survey of the Milky Way Satellite Segue 1: Dark Matter Content, Stellar Membership, and Binary Properties from a Bayesian Analysis. The Astrophysical Journal. 738: 55. arXiv:1008.4585. Bibcode:2011ApJ...738...55M. doi:10.1088/0004-637X/738/1/55.
