Vickers Windsor
Призначення:	Важкий бомбардувальник
Перший політ:	23 жовтня 1943
Знятий з озброєння:	15 березня 1946
На озброєнні у:	Королівські ПС Великої Британії
Розробник:	Vickers[d]
Виробник:	Vickers-Armstrongs
Всього збудовано:	3
Конструктор:	Vickers-Armstrongs
Екіпаж:	6-7 осіб
Максимальна швидкість (МШ):	510 км/год
Бойовий радіус:	4650 км
Бойова стеля:	8305 м
Довжина:	23,42 м
Висота:	7,01 м
Розмах крила:	35,71 м
Площа крила:	115,94 м²
Порожній:	17 511 кг
Максимальна злітна:	24 494 кг
Двигуни:	4 × Rolls-Royce Merlin 65
Тяга (потужність):	1635 к.с. (1219 кВт)
Гарматне озброєння:	2 × 20-мм гармати
Внутрішнє бомбове навантаження:	5443 кг
Кулеметне озброєння:	2 × .303-дюймових (7,7-мм) авіаційних кулемети
Vickers Windsor у Вікісховищі

Віккерс Вінзор (англ. Vickers Windsor) — британський чотиримоторний важкий бомбардувальник розроблений під час Другої світової війни для заміни Vickers Wellington. Під керівництвом Барнса Волліса і Рекса Пірсона літак, як і їх попередні розробки, мав геодетичну конструкцію і розроблявся ще з 1936 року. Спроби запропонувати дизайн кращий за наявні бомбардувальники (Avro Lancaster) тривали аж до 1946 року, але через завершення війни були припинені і літак серійно не виготовлявся.

Дизайнер компанії Vickers Рекс Пірсон використав попередні розробки компанії з геодетичними конструціями (Vickers Wellesley і Vickers Wellington) створивши дизайн чотиримоторного бомбардувальника. Початковий дизайн взяв участь в конкурсі міністерства Авіації на специфікацію B.13/36, але програв майбутньому Short Stirling. Наступна спроба за специфікацією B.1/39 теж була невдала і тільки в 1941 році за специфікацією B.5/41 було замовлено побудову прототипів.

Специфікація вимагала висотний бомбардувальник з герметизованою кабіною, з швидкістю 555 км/год на висоті 9500 м. Ще до створення прототипів специфікацію було оновлено до B.3/42. Дизайн цієї специфікації отримав внутрішнє позначення компанії «Тип 447», а військові зарезервували ім'я «Вінзор» (англ. Windsor). Перший прототип здійнявся в повітря 23 жовтня 1943 року. Він досягнув швидкості 486 км/год на висоті 7620 метрів, але після 34 годин польотів був втрачений при вимушеній посадці через поломку пропелера. Другий прототип «Тип 457», оснащений бронепластинами і озброєнням злетів 15 лютого 1944 року і показав схожі результати. Цей літак в останнє використовувався в червні 1946 року, після чого був розібраний.

Останній прототип «Тип 480» мав озброєння, зокрема дві віддалено керовані 20-мм гармати в гніздах під двигунами. Цей літак здійнявся в повітря 11 липня 1944, але після місяців тестувань був приземлений і використовувався як навчальний корпус.

Через завершення війни програма розробки «Вінзора» була офіційно завершена 15 березня 1946 року, і четвертий прототип «Тип 471»/«Тип 483» не був завершений.^[1]

Дані з Consice Guide to British Aircraft of World War II^[1]

• Екіпаж: 6-7 осіб
• Довжина: 23,42 м
• Висота: 7,01 м
• Розмах крил: 35,71 м
• Площа крил: 115,94 м²
• Маса порожнього: 17 511 кг
• Максимальна злітна маса: 24 494 кг
• Двигуни: 4 × Rolls-Royce Merlin 65
• Потужність: 4 × 1635 к.с. к. с. (1219 кВт)

• Максимальна швидкість: 510 км/год (на висоті 7010 м.)
• Практична стеля: 8305 м.
• Дальність польоту: 4651 км (з 3630 кг бомбового навантаження)

• Стрілецьке:
  • 2 × 7,7-мм кулемети в носовій турелі
  • 2 × 20-мм гармати під двигунами розвернені назад
• Бомбове:
  • до 5443 кг бомб

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Vickers Windsor

Виноски

Джерела