АНТ-25

АНТ-25
АНТ-25
	АНТ-25 в Сан-Джасінто
Тип	Багатоцільовий рекордний літак
Країна походження
Розробник	КБ Туполєва
Виробник	Завод № 18 (Воронеж)
Головний конструктор	А. М. Туполєв, ; П. О. Сухий
Перший політ	22 червня 1933 р.
Початок експлуатації	1933 р.
Статус	не експлуатується
Основні експлуатанти	ВПС СРСР
Виготовлено	1 (1933) + 1 (1934) ; +1 (1989, повнорозмірна копія)
Варіанти	АНТ-36
	АНТ-25 у Вікісховищі

АНТ-25 (також відомий як РД — «рекорд дальності») — радянський дослідний літак. Суцільнометалевий вільнонесний однодвигунний низькоплан з великим подовженням крила. Перший у світі літак, що здійснив трансполярний переліт. Літак був випробуваний 22 червня 1933 року.

Історія

Ідея рекордного літака виникла в ЦАГІ. В серпні 1931 року при Реввійськраді СРСР створено комісію з будівництва, на яку Андрій Туполєв підготував ескізний проєкт літака. 7 грудня 1931 року комісія ухвалила рішення про будівництво літака та організацію влітку 1932 року польоту на граничну дальність 13000 км. Проєкт літака було закінчено у липні 1932 року. Розробила літак у ЦАГІ бригада Павла Сухого під керівництвом Туполєва.

Будівництво літака розпочалося 1 червня 1932 року. Перший політ з двигуном М-34 без редуктора відбувся 22 червня 1933 року під керуванням Михайла Громова. Побудова літака-дублера з двигуном М-34Р, оснащеного редуктором, почалася серпні 1932 року. Перший політ дублера відбувся 10 вересня 1933 року також під керівництвом Громова.

Випробування літаків проводили майже одночасно. Випробування показали, що з двигуном без редуктора тривалість польоту становить 48 годин, дальність — 7200 км, а дальність дублера не перевищує 10800 км. Проєктних даних не було досягнуто. Гофрована обшивка крила та оперення створювала надлишковий опір. Вирішили обтягнути крило й оперення полотном з аеролаком. У 1934 році екіпаж у складі Михайла Громова, Івана Спіріна та А. І. Філіна почав виконувати регулярні випробувальні польоти на дублері АНТ-25. При льотних випробуваннях у першій половині 1934 визначено істотне поліпшення льотних характеристик. Розрахункова (за витратою палива) тривалість польоту дублера могла досягти 80,4 години, а дальність — 13020 км.

З КБ Туполєва АНТ-25 вийшов зовсім не з тими льотно-технічними характеристиками та надійністю, з якими він виконував свої рекордні перельоти. У НДІ ВПС в 1934 році до перельоту на побиття рекорду дальності готувалися два екземпляри АНТ-25: перший готував А. І. Філін, другий — І. Ф. Петров. Завдяки постановці спеціального карбюратора, обтягненню гофрованих крил полотном, поліруванню поверхні частин, що виступають, установці авіадвигуна з редуктором, дальність польоту АНТ-25 була збільшена з 7,5-8 до 12-12,5 тис. кілометрів. Л. Л. Селяков у своїх спогадах зазначив, що автором ідеї обтягнути гофровану обшивку літака полотном був М. А. Тайц (тоді ще молодий інженер ЦАГІ).

Рекордні польоти

На цьому літаку було здійснено декілька рекордних польотів.

10-12 вересня 1934 року політ замкнутим маршрутом Москва-Рязань-Харків-Москва (командир екіпажу — М. М. Громов, другий пілот — А. І. Філін, штурман — І. Т. Спірін). За виконання цього польоту встановлено світовий рекорд дальності — 12 411 км та всесоюзний рекорд тривалості — 75 годин. Встановлений світовий рекорд не було офіційно оформлено, оскільки СРСР не був членом Міжнародної авіаційної федерації.

3 серпня 1935 року літак АНТ-25 з екіпажем у складі С. А. Леваневського (командир), Г. Ф. Байдукова (другий пілот) і В. А. Левченко (штурман) зробив спробу здійснити безпосадковий переліт за маршрутом Москва — Північний полюс — Сан-Франциско, про що було урочисто оголошено заздалегідь (встигли навіть випустити пам'ятну поштову марку), проте після подолання близько 2000 кілометрів у кабіну пілота почало протікати масло. Леваневський повернувся й сів на аеродромі у селищі Кречевиці під Новгородом. Причина витікання виявилася простою: масла в бак налили занадто багато, воно почало пінитися, а його надлишки просочуватися в кабіну.

20 липня 1936 року стартував переліт з Москви на Далекий Схід (командир екіпажу — В. П. Чкалов, другий пілот — Г. Ф. Байдуков, штурман — А. В. Біляков). Переліт протяжністю 9375 км тривав 56 годин до посадки на піщаній косі острова Удд в Охотському морі.

18 червня 1937 року літак АНТ-25 злетів зі Щолківського аеродрому і здійснив безпосадковий переліт за маршрутом Москва — Північний полюс — Сполучені Штати Америки, з приземленням на аеродромі Пірсона у Ванкувері, штат Вашингтон (командир екіпажа — В. П.). Г. Ф. Байдуков, штурман — А. В. Бєляков).

12 липня 1937 року другий літак АНТ-25 злетів зі Щолківського аеродрому і здійснив безпосадковий переліт за маршрутом Москва — Північний полюс — Сполучені Штати Америки, з приземленням на пасовищі поблизу Сан-Джасінто, штат Каліфорнія (командир екіпажу — М. М.). пілот — А. Б. Юмашев, штурман — С. А. Данилін). При виконанні цього перельоту встановлено світовий рекорд дальності по прямій лінії (10148 км) та світовий рекорд дальності по ламаній лінії (11500 км).

В 1937 АНТ-25 чкаловського екіпажу був доставлений в розібраному вигляді на борту теплохода «Кооперація» з Гавра до Ленінграда. Є припущення, що з США до Гавра його перевіз лайнер «Нормандія».

Конструкція

Крило — для збільшення підіймальної сили та зниження індуктивного опору було застосовано крило з великим відносним подовженням та звуженням, що дозволяло виконувати політ літака з великою масою та невеликою крейсерською швидкістю. Крило було трилонжеронним. Перші два лонжерони були пов'язані між собою паливними баками, а на третьому лонжероні були встановлені вузли кріплення елеронів. Розмах крила становив 34 метри.
Фюзеляж — складався з двох частин: передньої фермової конструкції, зістикованої з центропланом крила та хвостовою із навантаженою обшивкою. У передній і частково у хвостовій частині фюзеляжу розташовувалась тримісна кабіна екіпажу відокремлена від двигуна протипожежною перегородкою. Двигун кріпився на мотораму у передній частині фюзеляжу. У кабіні екіпажу розташовувалися: робоче місце льотчика під прозорим відкидним ліхтарем, робоче місце штурмана з астролюком у верхній частині фюзеляжу і робоче місце другого льотчика з оглядом через ілюмінатори з прозорою верхньою кришкою люка, що відкидається.
Оперення — кіль кріпився до хвостової частини фюзеляжу, відразу після кабіни екіпажу, вузли кріплення закривалися зализами. Стабілізатор встановлювався на кілі та був переставний у польоті. Обшивка стабілізатора та кіля була виконана з гофрованого листового кольчугалюмінію.
Шасі — основні шасі, що прибираються наполовину, стійки та підкоси з масляно-повітряною амортизацією і подвійними гальмівними колесами. У прибраному положенні колеса основного шасі входили до хвостової частини крила наполовину і закривалися обтічниками. Хвостове колесо також забиралося на половину.
Силова установка — двигун М-34Р з водяним охолодженням потужністю 900 к.с. Гвинт тягне дерев'яний. Загальний запас бензину — 6100 кг, масла — 350 кг.
Обладнання — на літаку було встановлено найдосконаліше на той час пілотажно-навігаційне обладнання: авіагоризонт, гіромагнітний компас, гіро- та радіонапівкомпас, авіаційний секстант, сонячний покажчик курсу. Бортова радіостанція забезпечувала передачу повідомлень з літака до 5000 км. і дозволяла пеленгувати літак із землі до 2000 км. Встановлене обладнання дозволяло виконувати політ у будь-який час дня та ночі за будь-якої погоди.

Військова модифікація

Військова модифікація АНТ-25 — бойовий літак-бомбардувальник АНТ-36, військове позначення «Далекий бомбардувальник перший» або ДБ-1, випущений малою серією і надійшов на озброєння ВПС РСЧА Літак мав максимальну швидкість 240 км/год.