Служив в артилерії в 1832—1854 роках, у 1840 році отримав чин генерал-майора. У 1826 році принц відвідав Голландію, у 1832 році — Англію і Шотландію, в 1834 році — Петербург і Москву, в 1837 році — південну Росію, Туреччину, Грецію і Іонічні острови, в 1842 році — Бразилію. Спогади про останню подорож (нім.«Ans meinem Reisetagebuche 1842—43 г.») були видані у вигляді манускрипту в Берліні в 1847 році, а пізніше переведені на англійську мову.
Після видання своєї брошури Denkschrift über die Bildung einer deutschen Flotte (Потсдам, 1848 рік) призначений головою комісії морського міністерства і взяв діяльну участь в створенні німецького флоту. В 1849 році він став командиром берегової ескадри і 30 березня 1854 року отримав чин адмірала, де зайнявся особисто складом служби персоналу в новоствореному прусському адміралтействі і будівництві військової гавані в Ядебузі.
В серпні 1856 року вирушив у пробне плавання на корветі «Данциг» в Середземне море і оглядав береги Рифу, де в 1852 році було захоплено прусське торгове судно. Тут він висадився з 65 людьми біля мису Трефоркаса, але, був обстріляний піратами на неприступній місцевості, втративши багато людей і отримавши важке поранення, повернувся на корабель.
У 1861—1871 роках Адальберт був головнокомандувачем всього прусського флоту і зробив кілька плавань. Під час Данської війни 1864 року він командував Остзейской ескадрою. Під час Австро-прусської війни 1866 року був при головній квартирі 2-ї прусської армії — в битвах під Находом, Скаліцем, Швейншедлем, Кеніггрецем. З утворенням Північнонімецького союзу Адальберта призначили головнокомандувачем союзного флоту.
У Франко-прусській війні (1870 рік) північнонімецький флот не міг встояти проти ворога і був вчасно введений до Вільгельмсгафену, принц вирушив до Франції, де взяв участь у війні. Після укладення мирного договору Адальберт залишив посаду головнокомандувача флотом, але як генерал-інспектор продовжував піклуватися про його подальший розвиток.
Навесні 1873 року він оселився для лікування в Карлсбаді, де помер 6 червня 1873 року.
Родина
Адальберт був у морганатичному шлюбі з балериною Терезою Ельслер, яка отримала від Фрідріха-Вільгельма IV звання баронеси фон Барні. Єдиний син Адальберта, барон Адальберт фон Барні, народився 25 квітня 1841 року. Через слабке здоров'я не міг служити на військовій службі і в 1859 році вирушив в супроводі доктора Гартмана подорожувати Єгиптом і Нубією, де помер від місцевої хвороби, яка перебігала з гарячкою 12 липня 1860[5]. У 1882 році в Вільгельмсгафені йому було встановлено пам'ятник.
↑Карабанов П. Ф. Списки замечательных лиц русских / [Доп.: П. В. Долгоруков]. — М.: Унив. тип., 1860. — 112 с. — (Из 1-й кн. «Чтений в О-ве истории и древностей рос. при Моск. ун-те. 1860»)
↑Гартман. Reise des Freiherrn A. v. Barnim durch Nordost-africa. Берлін, 1863.
.svg){kind=small}
