|
Альфонсо VII
Альфо́нсо VII (ісп. Alfonso VII, 1 березня 1105 — 21 серпня 1157) — імператор усієї Іспанії (1116–1157). Король Галісії (1111—1126), Леону (1126—1157), Кастилії (1127—1157). Представник кастильської Бургундської династії. Син графа Галісії Раймунда I й королеви Кастилії та Леону Урраки I. Діяння описані в «Хроніці Альфонсо Імператора». До 1126 року правив разом із матір'ю. Прізвисько — Імператор (ісп. el Emperador). Імена
БіографіяБоротьба за владуСин Урраки I, королеви Кастилії і Леону, та Раймунда Бургундського. Народився у 1105 році в містечку Кальдас-де-Рейс під час намісництва його батьків в Галісії. Виховувався під наглядом галісійського магната Педро де Траби. У 1111 отримав одну Галісію, коронувавшись у Сантьяго-де-Компастела. Із самого початку намагався здобути самостійність від матері-королеви та вітчима. Того ж року галісійці зазнали поразки, й Альфонсо підкорився Урраці I й Альфонсо I. У 1112 році підтримав свою мати в її боротьбі з Альфонсо I, королем Арагону. Після відступу останнього до власних володінь, Альфонсо розпочав боротьбу за владу з матір'ю за Кастилію і Леон. Втім у 1115 році зазнав поразки від арагонців та португальців. Протягом низки конфліктів у 1117—1118, 1120—1121 роках він поширив свою владу на значну частину королівств Кастилія і Леон. Зрештою у 1124 році Уррака I передала Альфонсо фактичну владу. У 1125 році його коронують як короля Толедо. Втім останній стає королем усієї держави після смерті матері у 1126 році. КорольІз самого початку вступив у боротьбу з Альфонсо I, короля Арагону, за Кастилію. Після боротьби у 1127 році було укладено мирний договір у Томарі, за яким Альфонсо VII отримав Кастилію, відмовившись від області басків та домагань на Наварру. Того ж року завдав поразки португальській графині Терезі, яка визнали залежність від Кастилії. Він був володарем енергійним, розважливим і справедливим, наполегливим вояком з маврами і щедрим покровителем церкви, зокрема сприяв розбудові монастирів цистерціанців у Леоні та Кастилії. У наступні роки (особливо після смерті Альфонса I Арагонського) його могутність постійно зростала. Альфонсо VII вимушений був боротися із самостійністю кастильських і леонських грандів. 1130 року він вступив у війну з португальським графом Афонсу I, який відмовлявся визнати владу короля. У 1134 після смерті короля Альфонсо Арагонського вступив у боротьбу за спадок останнього. Проте Альфонсо VII зумів зайняти лише міста Ла-Ріоха і Сарагоса. Того ж року змусив визнати свою зверхність королів Наварри і Арагону. Імператор26 травня 1135 року Альфонсо VII прийняв титул імператора Іспанії в Леоні[4]. Всі християнські правителі Пірейнського півострова склали йому присягу на вірність — арагонський король Раміро ІІ, наваррський король Гарсія IV, барселонський граф Рамон-Беренгер IV, тулузький граф Альфонс Журден, монпельєський граф Вільгельм VI, і навіть сарагоський емір Абдул Малік. Лише португальський граф Афонсу не здійснив омажу[4]. 1137 року Альфонсо переміг португальського графа Афонсу, нав'язавши йому Туйський договір. Того ж року в м. Леоні збори-курія під головуванням короля вперше отримують назву кортеси. У 1138 році під час походу проти маврів зумів захопити важливі фортеці Коріа та Ореха. 1143 року за Саморським договором Альфонсо VII визнав самостійність Португалії та королівський титул Афонсу І; натомість останній визнав свою зверхність від Альфонсо VII як імператора усієї Іспанії. Того ж року змушений був погодитися на об'єднання королівства Арагон та графства Барселона. Він був першим з іспанських королів, що почав війни в Андалусії. 1144 році кастильське військо захопило Кордову і Хаєн, але у 1145 році король вимушений був відступити з Кордови. У 1146 році уклав союз із еміром ібн-Ганія з династії Альморавідів проти вторгнення загонів Альмогадів. У 1147 році після наполегливої облоги за підтримки Рамона Беренгера IV, короля Арагону, та французьких хрестоносців й генуезького флоту було захоплено важливе місто Альмерію. У 1150 році після смерті Гарсії IV, короля Наварри, поділив державу востаннє з Арагоном, отримавши частину Країни Басків та Біскайю. 1151 році визнав за Рамоном Беренгером IV на завоювання Валенсії та Мурсії. Але в наступні роки наступ Кастилії було зупинено внаслідок вторгнення військ Альмогадів з Магрибу. Вони завдали кастильцям низку поразок у 1146 році. У 1147 році Альмогади на чолі із аль-Марійя захопили Альмерію, і Альфонсо VII нічого не зміг зробити для її звільнення. Але вже у 1148 році зайняв місто Тортоса. Альфонсо VII помер 1157 року на перевалі Мурадуль в Сьєрра-Морено, повертаючись до Толедо з чергового походу. Заповіт короля також сприяв ослабленню християнських держав. Вмираючи, він поділив державу між своїми синами, залишивши синам: Санчо — Кастилію, Фердинанду — Леон. Сім'я1. Дружина — Беренгарія, донька Рамона-Беренгера III, графа Барселони. Діти:
2. Дружина — Рихеза, донька Владислава II П'яста, великого князя Польщі Діти:
3. Коханка — Гонтродо Перес Діти:
4. Коханка — Уррака де Кастро Діти:
Примітки
Джерела
Посилання́
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
