Ба́рмиця (від дав.-ісл.barmr — «край, берег»[1][2]; нім.Helmbrünne, англ.aventail, camail, ісп.alpartaz, порт.almofar, camal, фр.camail d'armure) — елемент шолома у вигляді опліччя, завіси або сітки, що кріпився нижнього краю до шишака.
Виготовлялася зі шкіри (шкіряних пластин) або металу (кольчуги, пластин тощо).
Захищала потилицю, шию, а також скроні, плечі. Могла бути закритою, що ховала обличчя воїна, або відкритою, з вилогами. Використовувалася в озброєнні євразійських кочовиків, народів Кавказу, Східної Європи, Азії тощо.