Галага́з євразі́йський[1] (Tadorna tadorna) — водоплавний птах роду Галагаз родини Качкових. Належить до групи так званих земляних качок. В Україні — гніздовий, перелітний, зимуючий вид приморських районів; залітний на решті території. Належить до мисливських птахів.
В оглядах птахів України назву виду звичайно наводять як родову назву без означення, оскільки інший відомий в Україні вид цього роду — Tadorna ferruginea раніше відносили до окремого роду Casarca (або підроду Casarca в межах роду Tadorna), вернакулярною назвою була назва Огар[2]. Історія з використанням назви «Casarca» складна та охоплює період визнання назви «Tadorna casarca (Lin.)» як валідної для Tadorna ferruginea («огар»), а також вернакулярної української назви «Казарка» для роду Branta Scopoli, 1769.
Означення «звичайний» для типового виду відповідає біномену і поширеним назвам в інших мовах (наприклад, англ.Common Shelduck). В оглядах фауни України таку назву вжито, зокрема, у довіднику «Наземні хребетні України та їх охоронні категорії»[3].
Морфологічні ознаки
Досить велика за розміром качка — маса тіла 0,9—1,6 кг, довжина тіла 58—71 см, розмах крил 110–123 см. Легко відрізняється від іших качок строкатим забарвленням. У самця в шлюбному вбранні голова, верх шиї, зовнішні плечові пера і смуга посередині грудей та черева чорні; голова і шия з зеленим металічним полиском; через воло і передню частину спини проходить широке каштаново-руде кільце. «Дзеркальце» зелене, першорядні махові пера чорні. Інше оперення біле. Дзьоб червоний, основа верхньої щелепи з характерним виростом; ноги рожеві. У позашлюбному вбранні виросту на основі верхньої щелепи нема; оперення голови і шиї без металічного полиску; пір'я біля основи дзьоба біле.
Доросла самиця подібна до позашлюбного дорослого самця. Молодий птах зверху сірувато-бурий; лоб, щоки, передня частина шиї, груди і черево білі; дзьоб і ноги сірувато-жовті.
На місцях гніздування дотримується солонуватих озер, особливо розташованих поблизу від піщаних бугрів або кам'янистих осипів, зручних для побудови гнізда.
Чисельність
Чисельність в Європі оцінюється в 42—65 тис. пар, в Україні — 1400–1700 пар[4].
Моногамні птахи. Тримають парами цілорічно. Навесні на місцях гніздування з'являються рано, з першими проталинами. Гніздо розміщує найчастіше в норах корсаків, борсуків, бабаків завглибшки до 3—4 м. Інколи робить нори в берегових урвищах. Гнізда можуть бути розміщені близько одне від одного, у деяких складних норах лисиць одночасно може гніздитись від 2 до 5 самок. Гніздо роблять із стебел та листя різних рослин, частіше за все злаків та рясно вистилається пухом, який самиця вищипує у себе на грудях та череві. Кладка з 6—18,частіше 8—9 яєць молочно-білого кольору, інколи з легким оливковим відтінком. Насиджує кладку тільки самиця протягом 29—31 днів[5]. Залишаючи гніздо, прикриває яйця пухом. Пташенята виводкові, гніздо залишають самостійно. Повний розвиток молодих відбувається протягом 2 місяців.
Линяння двічі протягом року (літнє та передшлюбне). Під час літнього линяння галагази збираються на великих морських озерах та лиманах, утворюючи зграї до декількох сотень, а інколи тисяч птахів.
↑BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).
↑del Hoyo, J., Elliott, A. & Sargatal, J. (1992) Handbook of the Birds of the World. Volume 1: Ostrich to Ducks. Lynx Editions, Barcelona ISBN 978-84-87334-10-8
_at_Sylvan_Heights.jpg)
.jpg)
