Германаріх
Германа́ріх, або Ермана́ріх (гот. 𐌰𐌹𐍂𐌼𐌰𐌽𐌰𐍂𐌴𐌹𐌺𐍃; близько 265 — 375) — остготський король з роду Амалів, який у IV столітті підкорив своїй владі остготські та вестготські племена на Північному Причорномор'ї, а також дрібні угрофінські племена Поволжжя. Підкорені Германаріхом племена були обкладені даниною. Його батьком був король остготів Ахиульф. Імена
БіографіяВів війни з антами, племінний союз яких очолював король (князь) Бож (Βοξ). Готський племінний союз, який очолював Германаріх був нетривким державним об'єднанням. Після війни між аланами і остготами 370 року, гунський князь (каган) Баламир запропонував аланам приєднатися до гунського союзу. Зібравши військо, Баламир пішов походом проти готів на чолі з королем остготів Германаріхом й переміг їх. Відомо також, що Баламир покарав готського короля Витимира за вбивство антського короля Божа. Розбивши остготів, Баламир рушив далі. 375 року гуни перейшли річку Дніпро й розгромили військо вестготів. Вони взяли остготську столицю — Данарштадт (місто Донара — бога грому і війни), яке знаходилось на південь від сучасного Києва. Замість зруйнованих укріплень, була заснована нова фортеця Ківи (російський історик Василь Татищев так пояснював походження назви Києва). Залишки вестготів відійшли за Дунай й попросили притулку у римського імператора Валентиніана I, який їх прийняв. Менша частина на чолі з Атанаріхом закріпилась у лісах між Прутом і Дунаєм. Але, зрозумівши безнадійність подальшого опору, Атанаріх домовився з імператором Візантії Феодосієм, після чого в 378 році перевів своє військо на службу Візантійській імперії. Германаріх був розгромлений під час гунської навали в першому ж її році — в 375. І щоб не бачити кінець своєї держави він наклав на себе руки. Після нього королем остготів став Витимир. ПриміткиБібліографіяДжерелаМонографії
Довідники
Посилання
|