|
Граматика англійської мовиГраматика англійської мови — це сукупність структурних правил англійської мови, зокрема будови слів, словосполучень, речень і цілих текстів[1]. У цій статті йдеться про узагальнену сучасну стандартизовану англійську мову — форму усного й писемного мовлення, яка використовується в публічному дискурсі, зокрема в радіомовленні, освіті, розвагах, в уряді та новинах, у різних регістрах, як формальному, так і неформальному. Відхилення від описаної тут граматики трапляються в деяких історичних, соціальних, культурних і регіональних різновидах англійської мови, хоча вони менші, ніж відмінності у вимові й лексиці. У сучасній англійській мові система слововідмінювання й відмінків індоєвропейських мов практично щезла, а натомість виникла система аналітичних конструкцій. Найкраще відмінкова словозміна збереглася в особових займенниках — залишку розгалуженої системи відмінків давньоанглійської мови. Для інших займенників та всіх іменників, прикметників й артиклів граматична функція зумовлюється лише порядком слів, прийменниками та «саксонським родовим або англійським посесивом[en]» — присвійним відмінком, який позначається на письмі закінченням -'s[2]. Питання про те, скільки частин мови є в англійській мові, є дискусійним[3]. Іноді виокремлюють вісім[4][5][6][7], дев'ять[8], десять[9], дванадцять[10] частин мови. У цій статті розглянуто дев'ять частин мови: В англійській мові заведено виокремлювати дев'ять «класів слів», або «частин мови»:
Найбільший клас слів утворюють іменники, другий за величиною — дієслова. На відміну від іменників у багатьох інших індоєвропейських мовах, англійські іменники не мають граматичного роду. Класи слів та реченьІменники, дієслова, прикметники й прислівники називаються відкритими класами. Це означає, що вони легко збагачуються новими словами — наприклад, порівняно недавно з'явився іменник celebutante (знаменитість, яка часто буває в модних колах)[11] та інші подібні відносно нові слова[12]. Решта частин мови вважаються закритими класами — тобто такими, до яких нові елементи додаються вкрай рідко (наприклад, у мові дуже рідко з'являються нові займенники). Детермінативи, які історично класифікували разом із прикметниками, не завжди вважалися окремою частиною мови. Ще одним класом слів є вигуки, але про них тут не йдеться, оскільки в мові вони не є частиною структури речення або його частини[12]. Лінгвісти зазвичай виокремлюють дев'ять класів англійських слів: іменники, дієслова, прикметники, прислівники, займенники, прийменники, сполучники, детермінативи та вигуки. Англійські слова, як правило, не мають ознак класу слів: зазвичай за формою слова неможливо визначити, до якого класу воно належить, за винятком, до певної міри, слів із флективними закінченнями або дериваційними суфіксами. З іншого боку, більшість слів належать до більш ніж одного класу. Наприклад, слово run може бути як дієсловом (бігти), так і іменником (біг); вони вважаються двома різними лексемами[13]. Лексеми можуть відмінюватися, виражаючи різні граматичних категорій. Лексема run має форми runs, ran, runny, runner і running[13]. Слова одного класу іноді утворюються від слів іншого класу. Цей процес здатен призводити до появи нових слів: наприклад, від іменника aerobics утворився aerobicized[13][14]. Поєднуючись, слова утворюють фрази. Фраза зазвичай виконує ту ж функцію, що й слово з певного класу слів[13]. Наприклад, my very good friend Peter (мій дуже хороший друг Пітер) — це фраза, яку можна вживати в реченні як іменник, тому такі фрази називаються іменниковими словосполученнями, або іменниковими зворотами[en]. Подібним чином, прикметникові[en] та прислівникові[en] звороти функціонують так, ніби вони є прикметниками або прислівниками, але з іншими типами зворотів термінологія має інше значення. Наприклад, дієслівний зворот[en] складається з дієслова разом із будь-якими доповненнями та іншими залежними словами; прийменниковий зворот[en] складається з прийменника та його доповнення[en] (і тому зазвичай є типом прислівникового звороту); а детермінативний зворот[en] — це різновид іменникового звороту, який містить означення. ІменникиІснує чимало суфіксів, які утворюють іменники від інших іменників або від слів інших типів, як-от -age (shrinkage), -hood (sisterhood) тощо[13]; з іншого боку, багато іменників є базовими формами, які не мають суфіксів (cat, grass, France). Крім того, іменники утворюються шляхом конверсії дієслів і прикметників — наприклад, talk (розмовляти та розмова) та reading (читати, читання). Іменники іноді поділяють семантично, тобто за їхнім значенням, на власні (Cyrus, China) та загальні (frog, milk) або як конкретні (book, laptop) та абстрактні (embarrassment, prejudice)[13]. Граматично іменники часто поділяють на злічувані[en], тобто які можна порахувати (clock, city), та незлічувані, або масові (milk, decor)[13]. Деякі іменники можуть функціонувати і як злічувані, і як незлічувані, як-от wine у реченні «This is a good wine». Злічувані іменники зазвичай мають форми однини й множини[15]. У більшості випадків множина утворюється від однини додаванням суфікса -[e]s (dog → dogs, bush → bushes), хоча існують і форми, які утворюються не за правилами (woman → women, foot → feet), зокрема випадки, коли словоформи однини й множини ідентичні (sheep, series). Докладніше про це див. у статті Множина в англійській мові[en]. Деякі іменники в однині можуть сполучатися з дієсловами у множині, як у реченні The government were... — тут під урядом розуміють сукупність людей, які входять до складу уряду. Це форма синезису[en]; вона більш поширена в британській, ніж в американській англійській мові. Англійські іменники не мають відмінкових закінчень, притаманних багатьом іншим мовам, але мають присвійні форми, утворювані шляхом додавання закінчення -'s (John's, children's) або просто апострофа (без змін у вимові), якщо множина утворюється від іменника, який закінчується на -[e]s (the dogs' owners), а іноді й інших слів, які закінчуються на -s (Jesus' love). Це закінчення може застосовуватися також до іменникових груп (наприклад, the man you saw yesterday's sister — «сестра чоловіка, з яким ви бачилися вчора»). Присвійна форма може вживатися як означення (Manyanda's cat) або як іменниковий зворот (Manyanda's is the one next to Jane's). Статус посесиву[en] як афікса або клітики є предметом дискусій[16][17]. Він відрізняється від словозміни іменників у таких мовах, як німецька, тим, що закінчення родового відмінка може приєднуватися до останнього слова цілої фрази. Щоб врахувати цю особливість, посесив можна аналізувати, наприклад, як клітичну конструкцію («енклітична постпозиція»[18]) або як флексію[19] останнього слова фрази («крайова флексія»[20]). ЗворотиІменникові звороти[en] — це словосполучення, які граматично функціонують у реченнях як іменники, — наприклад, як підмет або додаток дієслова. Головним словом[en] більшості іменникових зворотів є іменник[15]. Англійський іменниковий зворот зазвичай має таку форму (не всі елементи обов'язково повинні бути присутніми):
У цій структурі:
Прикладом іменникового звороту, який містить усі вищезгадані елементи, — that rather attractive young college student to whom you were talking (букв.: «той досить привабливий молодий студент коледжу, з яким ви розмовляли»). Тут:
Зверніть увагу на порядок розташування початкових означень: означення that має стояти на першому місці, а іменниковий додаток college — після прикметникових означень. На різних рівнях в іменникових зворотах можуть використовуватися сурядні сполучники[en] and (і), or (або) та but (але), наприклад (див. також нижче):
Іменникові звороти також можуть бути розміщені в прикладку — коли два послідовні звороти стосуються того ж слова — наприклад, that president, Abraham Lincoln, … (тут і that president, і Abraham Lincoln опинилися у прикладці). У деяких контекстах те саме можна виразити прийменниковим зворотом, наприклад the twin curses of famine and pestilence (букв: подвійне прокляття голоду й пошесті) — мається на увазі the twin curses (подвійне прокляття), яким є famine and pestilence (голод і пошесть). До особливих форм іменникових зворотів належать:
РідСистема граматичних родів, у рамках якої кожний іменник має чоловічий, жіночий або середній рід, існувала в давньоанглійській мові, але вже в середньоанглійський період вийшла з ужитку. Сучасна англійська мова зберігає зв'язок із біологічною статтю — зокрема, позначає займенниками he і she осіб і тварин тієї чи іншої статі, а також деякі інші займенники (насамперед it) для позначення об'єктів без статі. Утім, займенниками жіночого роду іноді позначають кораблі (рідше літаки та аналогічну техніку)[21][22] і національні держави. На деякі аспекти використання роду в англійській мові вплинув рух до надання переваги гендерно-нейтральній мові. Назви тварин в англійській мові є іменниками трьох родів: вони можуть замінятися займенниками чоловічого, жіночого та середнього роду[23]. Переважна більшість іменників в англійській мові не мають роду, але деякі іменники зберегли рід (наприклад, ewe, sow, rooster) та похідні афікси (наприклад, widower, waitress), які позначають стать[24]:
Іменники, які стосуються ролі або професій людей, можуть позначати суб'єктів як чоловічого, так і жіночого роду — наприклад, cousin (двоюрідний брат, двоюрідна сестра), teenager (підліток), teacher (вчитель, вчителька), doctor (лікар, лікарка), student (студент, студентка), friend (друг, подруга), colleague (колега)[25].
Часто гендерну відмінність цих нейтральних іменників демонструють, додаючи слова male or female[25].
Рідко іменники, що ілюструють речі, які не мають без статі, для надання їм фамільярності сполучають із гендерним займенником. Також типовим є використання гендерно-нейтрального займенника it[25].
ДетермінативиАнглійські детермінативи[en] — відносно невеликий клас слів. До них належать:
Існує також багато словосполучень, які можуть відігравати роль означень, — наприклад, a couple of. За допомогою детермінативів утворюють іменникові словосполучень (див. вище). Багато слів, які виконують роль детермінативів, можуть також використовуватися як займенники (this, that, many тощо). Детермінативи можуть вживатися в певних комбінаціях, наприклад, all the water (уся вода) і the many problems (багато проблем). У багатьох контекстах іменниковий зворот має бути доповнений артиклем або іншим детермінативом. Граматично неправильно казати просто cat sat on table; треба казати my cat sat on the table. Найпоширеніші ситуації, у яких повний іменниковий зворот можна утворити без детермінатива, — це коли він стосується цілого класу або поняття (наприклад, dogs are dangerous або beauty is subjective), а також коли це ім'я або назва (Jane, Spain тощо). Докладніше це обговорюється в статті про англійські артиклі. ЗайменникиЗайменники — відносно невеликий закритий клас слів, які функціонують замість іменників або іменникових зворотів. До них належать особові, вказівні[en], відносні[en], питальні[en] займенники та деякі інші, переважно невизначені займенники[en]. Повний перелік займенників англійської мови представлений у наведеній нижче таблиці. Нестандартні, неформальні й архаїчні форми виділені курсивом.
† Тільки в запитаннях. Особові займенникиОсобові займенники сучасної стандартної англійської мови наведені в таблиці вище, — це I, you, she, he, it, we та they. Вони називаються особовими не тому, що вказують на осіб (це риса й інших типів займенників), а тому, що вони є складниками системи граматичних осіб (1-ша, 2-га та 3-тя особи). Форми 2-ї особи, як-от you, вживаються як в однині, так і в множині. На півдні Сполучених Штатів як форма множини використовується y'all (ви всі)[26]; в інших місцях вживаються різні інші словосполучення, як-от you guys (ви, хлопці)[27][28]. Однину також позначають архаїчні займенники 2-ї особи thou, thee, thyself, thy, thine, які досі вживаються під час релігійних служб і які можна побачити в давніх творах[29], наприклад у Шекспіра[30], — у таких текстах цей набір займенників для позначення множини або однини у вигляді формальної ввічливої форми[en]. You може також вживатися як невизначений займенник[en], який позначає особу загалом (загальне you[en]), порівняно з більш формальною альтернативою one[en] (рефлексивна форма — oneself, присвійна — one's). Форми 3-ї особи однини диференціюються відповідно до статі референта[en], який вони позначають. Наприклад, займенник she (вона) позначає жінку, іноді тварину жіночої статі, а іноді об'єкта, якому приписують жіночі характеристики — наприклад, корабель або країну[31] (останній факт є незвичним для англійської мови, у якій майже всі іменники, які позначають неживих істот, а також тварин, мають середній рід). Чоловік, а іноді й тварина чоловічої статі, позначається займенником he (він). У решті випадків найчастіше вживається займенник it (воно) (див. статтю Гендер в англійській мові[en]). Слово it може також використовуватися як фіктивний підмет[en], який позначає абстрактні поняття, як-от час, погода тощо, або як фіктивний об'єкт дієслова чи прийменника. Форма 3-ї особи they вживається до референтів як у множині, так і в однині. Історично вживання they як форми однини обмежувалося конструкціями з узагальнювальними квантифікаторами[en] на кшталт Each employee should clean their desk (Кожен працівник повинен прибирати свій стіл) та посиланнями, коли стать референта невідома. Однак нині його дедалі частіше вживають, коли стать референта не має значення або коли референт не є ні чоловіком, ні жінкою. Присвійні детермінативи, як-от my, вживаються як детермінативи разом з іменниками, наприклад: my old man, some of his friends. Другі присвійні форми, як-от mine, вживаються, коли вони не визначають іменник: як займенники (mine is bigger than yours) і як присудки (this one is mine). Зверніть увагу також на конструкцію a friend of mine (що означає «той, хто є моїм другом»). Докладніше про це див. у статті «Посесив в англійській мові[en]». Вказівні займенникиВказівні займенники[en] в англійській мові — this (множина these) і that (множина those), як-от у реченнях these are good, I like that. Усі ці чотири слова можуть також використовуватися як детермінативи (після них ставляться іменники), як-от those cars. Крім того, вони можуть утворювати альтернативні займенникові вирази this/that one, these/those ones. Питальні займенникиПитальні займенники[en] — це who, what та which (до кожного з них може додатися підсилювальний суфікс -ever). Займенник who вказує на особу або людей; він має зворотну форму whom (хоча в неформальному спілкуванні його зазвичай замінюють на who) і присвійну форму whose (займенник або детермінатив «чий»). Займенник what вказує на предмети або абстракції. За допомогою займенника which запитують про вибір з певного конкретного набору альтернативи: which (of the books) do you like best? («Яка з книг подобається тобі найбільше?»). Воно також може бути питальним означенням: which book? («яка (саме) книга?»). Від нього можуть утворюватися альтернативні займенникові вирази which one («котрий») та which ones («котрі»). Займенники which, who та what можуть бути як в однині, так і в множині, хоча who та what часто вживаються в однині незалежно від передбачуваної кількості об'єктів, на яку вони вказують. Докладніше про це див. у статті Who[en]. У давньо- та середньоанглійській мовах ролі цих трьох слів відрізнялися від нинішніх:
Зауважте, що середній і не-середній рід належать до тогочасної граматичної системи родів, а не до так званої нинішньої природної системи родів. Невеликим пережитком цього є здатність відносного (але не питального) займенника whose вказувати на неістот — наприклад, the car whose door won't open («машина, двері якої не відчиняються»). Усі питальні займенники можуть також використовуватися як відносні, хоча таке використання досить обмежене[33] (докладніше про це див. нижче). Відносні займенникиОсновні відносні займенники[en] в англійській мові — who (з похідними формами whom та whose), which та that (деякі лінгвісти вважають, що в таких реченнях він є комплементатором[en], а не відносним займенником). Примітки
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
