Закарпатський референдум 1991

Закарпатський референдум 1991 — місцевий референдум у Закарпатській області, що відбувся 1 грудня 1991 року водночас із Всеукраїнським референдумом щодо підтвердження Акту проголошення незалежності України. На референдум було винесено питання щодо самоврядного статусу Закарпаття у складі України.

24 серпня 1991 року був прийнятий Акт проголошення незалежності України та призначено референдум щодо його підтвердження на 1 грудня 1991. Одночасно з цим радянська номенклатура на території усієї колишньої УРСР (зокрема і на Закарпатті) перебувала в розгубленому стані. У цей час Народний Рух України провів в області ряд мітингів з вимогою заборони КПУ. Разом із тим частина населення чинила супротив політичним перемінам. Так, у Тячеві особи ромської національності на підпитку побили активістів.

В умовах посилення політичного протистояння 26 серпня 1991 року заступник голови обласної Ради народних депутатів Юрій Воробець підписав розпорядження про скликання позачергової сесії Ради, а 29 серпня голова Ради Михайло Волощук видав розпорядження про перенесення сесії на невизначений час. Цим самим розпорядженням була утворена депутатська комісія для перевірки діяльності посадових осіб під час Серпневого путчу.

Попри це, в області стали проявлятися сепаратистські настрої. 27 серпня Мукачівська міська рада та Берегівська районна рада звернулися до обласної Ради з проханням про проголошення Закарпатської області Закарпатським автономним краєм України. 1 вересня в Мукачеві Товариство карпатських русинів провело мітинг під антиукраїнськими гаслами, звинувачуючи центральну владу в насильницькій українізації русинів, а також прийнявши заяву з вимогою автономії та обласного референдуму.

27 вересня 1991 року відбулася позачергова сесія Закарпатської обласної Ради народних депутатів, яка з перервами тривала до 31 жовтня. Ще перед початком сесії на площі Народній зібрались активісти обох таборів: прихильники Народного руху та прихильники Товариства карпатських русинів. Порядок на площі забезпечував загін міліції особливого призначення, який згодом спробував відтіснити людей від входу в будівлю обласної Ради. Після настання ночі була оголошена перерва, депутати таємно покинули Раду.

1 жовтня засідання продовжилось. На ньому було підтримано заявку голови Волощука про відставку за станом здоров'я, а також прийнято рішення звернутись до Президії Верховної Ради України з проханням про призначення позачергових виборів обласної Ради. Одночасно з цим на площі перед будівлею третій день відбувалось голодування. Опісля ряду обговорень сесія була закрита.

31 жовтня несподівано продовжилася робота сесії, на якій було ухвалено рішення «Про проведення обласного референдуму»: за — 65, проти — 3, утримався 1 депутат, а не голосувало 12.

1 грудня 1991 року, одночасно з Всеукраїнським референдумом та виборами Президента України, відбувся і місцевий референдум, згідно результатів якого більшість проголосувавших ствердно відповіли на питання «Чи бажаєте Ви, щоб Закарпаття отримало статус самоврядної території, як суб'єкта у складі незалежної України і не входило в будь-які інші адміністративно-територіальні утворення?».

Центральна українська влада незважаючи на дуже високу підтримку місцевим населенням ідеї надання автономного статусу Закарпаття проігнорувала результати обласного плебісциту. Аналогічно до нього поставилось і міжнародне співтовариство.

У 2014 році, згідно з заявами деяких засобів масової інформації, на фоні хвилі сепаратизму на сході України, рух за автономію Закарпаття повторно активізувався. Так, за інформацію українських правоохоронних органів, два радикальних угрупування (Кротон та Карпатороси) планують провести ще один референдум щодо незалежності Закарпаття. 14 квітня Петро Гецко, один із лідерів русинів, заявив про визнання т. зв. «Мережевим урядом Підкарпатської Русі» самопроголошених Луганської та Донецької народної республіки.

5 квітня 2016 року Закарпатська обласна рада на третій сесії VII скликання ухвалила рішення № 259 «Про Звернення Закарпатської обласної ради щодо внесення змін до Конституції України та законів України з метою надання широких адміністративних і фінансових повноважень органам місцевого самоврядування»: Відповідно до статті 43 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» обласна рада вирішила: 1. Звернутися до Президента України Порошенка П. О., Голови Верховної Ради України Гройсмана В. Б., Прем'єр-міністра України Яценюка А. П. 2. Направити звернення народним депутатам України — вихідцям із Закарпатської області з метою підтримки ними відповідної законодавчої ініціативи. 3. Контроль за виконанням цього рішення покласти на заступника голови обласної державної адміністрації та профільні постійні комісії обласної ради з питань: бюджету; агропромислового комплексу, розвитку села, адміністративно-територіального та земельного устрою. Президенту України Порошенку П. О. Голові Верховної Ради України Гройсману В. Б. Прем'єр-міністру України Яценюку А. П. ЗВЕРНЕННЯ На двадцять п'ятому році існування сучасної Української держави питання, пов'язані із формуванням та належним нормативним забезпеченням державного устрою, зберігають свою гостроту. Крім іншого це стосується і результатів Закарпатського обласного референдуму 1 грудня 1991 року на якому 546 450 виборців Закарпатської області, або 78,6 %, віддали свої голоси «за» проголошення Закарпатської області України спеціальною самоврядною територією, як суб'єкта у складі незалежної України. Ще 24 січня 1992 року Закарпатська обласна рада своїм рішенням затвердила і прийняла звернення до Верховної Ради України «Про внесення змін і доповнень до Конституції України», у якому в порядку законодавчої ініціативи звернулась до Верховної Ради України щодо внесення змін та доповнень до Конституції України. Сьогодні громада краю продовжує сподіватися на внесення якісних, глибинних та системних змін до Основного Закону України та інших законів, які мають сприяти досягненню визначеної у чинній Конституції України мети, пов'язаної, зокрема, з прагненням розвивати і зміцнювати незалежну, демократичну, соціальну та правову державу. Стратегією сталого розвитку «Україна — 2020», яка схвалена Указом Президента України від 12 січня 2015 року № 5, передбачено реалізацію конституційної реформи, у тому числі в частині децентралізації. Як зазначено у Стратегії, метою політики у сфері децентралізації є відхід від централізованої моделі управління в державі, забезпечення спроможності місцевого самоврядування та побудова ефективної системи територіальної організації влади в Україні, реалізація у повній мірі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, принципів субсидіарності, повсюдності і фінансової самодостатності місцевого самоврядування. На відміну від задекларованих керівництвом держави напрямків створення повноцінного самодостатнього місцевого самоврядування, насправді відбуваються зворотні процеси, зокрема, у сферах адміністрування великих платників податків, користування надрами, лісовими та водними ресурсами, централізації управління такими монопольними сферами як залізничний та поштовий зв'язок тощо. З огляду на зазначене, Закарпатська обласна рада просить невідкладно внести зміни до Конституції України та законів України з метою відходу від централізованої моделі управління, забезпечення спроможності та широких повноважень місцевого самоврядування, побудови ефективної системи територіальної організації влади в Україні, реалізації у повній мірі положень Європейської хартії місцевого самоврядування, принципів субсидіарності, повсюдності, фінансової та матеріальної самодостатності місцевого самоврядування.

12 квітня 2016 року Геннадій Москаль направив позов до Окружного адміністративного суду з проханням визнати результат референдуму 1 грудня 1991 року, в якому йшлося про надання Закарпатській області статусу спеціальної самоврядної одиниці в складі України, таким, що не має юридичної сили. І скасувати відповідні рішення Закарпатської обласної ради. Позов пов'язаний із суспільним резонансом, який виник довкола звернення Закарпатської облради від 5 квітня цього року до вищого керівництва України з проханням надати більше повноважень на місця в рамках Конституційної реформи з децентралізації^[1].- Сам референдум 1991 року в частині надання області особливого статусу був незаконним, — заявляє Г.Москаль. — Він прямо суперечив тодішньому Закону України «Про всеукраїнський та місцеві референдуми», ст. 4 якого гласить: «Предметом місцевого референдуму може бути прийняття, зміна або скасування рішень з питань, віднесених законодавством України до відання місцевого самоврядування відповідних адміністративно-територіальних одиниць, а також прийняття рішень, які визначають зміст постанов місцевих Рад народних депутатів та їх виконавчих і розпорядчих органів». Питання про внесення змін у Конституцію може розглядатися конституційною більшістю Верховної Ради, тому результати закарпатського референдуму не мали й не мають жодної юридичної сили, усе, на що вони здатні, — це спричинювати різні політичні спекуляції, як це трапилося й цього разу. Якщо за 25 років ніхто з патріотів не додумався в судовому порядку визнати юридично нікчемним інспіроване тодішнім КДБ і комуністами «волевиявлення» і пов'язані з ним рішення обласної ради, які мали на меті розхитати ситуацію в Україні, то це буде зроблено мною. Після рішення суду результат референдуму можна буде викинути на смітник історії Закарпаття^[2].

• Сепаратизм в Україні
• Галицький референдум (1991)
• Підкарпатська Русь
• Йоббік

• Піпаш, Володимир. Політичне протистояння на Закарпатті восени 1991 р. Закарпаття онлайн. Архів оригіналу за 10 серпня 2014. Процитовано 4 червня 2015.
• Официальная публикация результатов референдума 1991 года. Руська премія. Архів оригіналу за 20 жовтня 2014. Процитовано 4 червня 2015.