Утеклий каторжник Жан Вальжан(Річард Джордан) обікрав єпископа Мірієля(Клод Дофен), що дав йому їжу й нічліг. Коли ж Вальжана упіймали, священик сказав жандармам, що подарував йому не лише вкрадене столове срібло, але і свічники. Цей вчинок визначив усе подальше життя озлобленої людини, що провела на каторзі майже двадцять років за крадіжку хліба. Під іншим ім'ям Вальжан стає власником фабрики і мером невеликого міста, де усього себе присвячує служінню людям і добру. Направлений до цього міста інспектор поліції Жавер (Ентоні Перкінс), охоронявший Вальжана на каторзі, впізнає його і починає переслідувати, фанатично прагнучи здійснити правосуддя — так, як він його розуміє. А добряк Вальжан встиг усиновити доньку померлої жінки Фантіни Козетту, пообіцявши потурбуватися про сироту. Вальжан і Козетта намагаються назавжди сховатися від Жавера, але безуспішно. Під час революції 1848 року відбудеться остання, вирішальна зустріч старих ворогів…
Особливістю цієї екранізації романуВіктора Гюго є те, що головний герой — Жан Вальжан, — майже наймолодший з усіх виконавців цієї ролі (на зйомках йому було лише 40 років), що дало режисерові можливість зняти ті сцени, які залишалися за рамками головної дії, — арешт Жана Вальжана за крадіжку хліба для дітей своєї сестри, суд, сцени каторги та його втечі, через які термін ув'язнення героя досяг дев'ятнадцяти років[1].
.svg){kind=small}
