Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Карпінський Володимир Васильович

Карпінський Володимир Васильович
рос. Карпинский Владимир Васильевич
Народження26 серпня (7 вересня) 1885 Редагувати інформацію у Вікіданих
Подільська губернія, Російська імперія
Смертьневідомо
ОсвітаМихайлівське артилерійське училище Редагувати інформацію у Вікіданих
Званняполковник Редагувати інформацію у Вікіданих
Війни / битвиПерша світова війна Редагувати інформацію у Вікіданих і Громадянська війна в Росії Редагувати інформацію у Вікіданих
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Карпінський.

Володимир Васильович Карпінський (нар. 1885 — не раніше 1936) — учасник Білого руху на Півдні Росії, командир бронепоїздів «Єдина Росія» і «Грозний», полковник.

Біографія

Син полковника 9-го стрілецького полку Василя Павловича Карпінського[1]. Уродженець Подільської губернії.

Закінчив Володимирський Київський кадетський корпус (1903) і Михайлівське артилерійське училище (1905), звідки був випущений підпоручиком в 14-ту артилерійську бригаду. Проведений в поручики 29 серпня 1908 року, в штабскапітани — 31 серпня 1912 року.

У Першу світову війну вступив із 14-ї артилерійською бригадою. За бойові заслуги був нагороджений усіма орденами до ордена Св. Володимира 4-го ступеня. Проведений в капітани 19 травня 1915 року «за відзнаку в справах проти ворога». Станом на 13 червня 1917 року — в тому ж чині в тій же бригаді[2].

У Громадянську війну брав участь в Білому русі у складі Добровольчої армії та ЗСПР. Проведений в полковники з 27 січня 1919 року. 7 квітня 1919 року призначений командиром бронепоїзда «Єдина Росія», 3 листопада 1919 року — командиром бронепоїзда «На Москву», а 23 березня 1920 року — командиром бронепоїзда «Грозний». Останню посаду займав і в Російській армії з 17 травня 1920 року до евакуації Криму. Галліполієць.

У 1922 році — у Константинополі, восени 1925 року — у складі 6-го артдивізіону в Болгарії. В еміграції там же. Був членом Товариства галліполійців, у 1931—1936 роках очолював групу 6-го артдивізіону в Болгарії (Софія)[3]. Подальша доля невідома.

Нагороди

  • Орден Святого Станіслава 3-й ст. (ВП 3.02.1914)
  • Орден Святої Анни 2-го ст. з мечами (ВП 21.02.1915)
  • Орден Святого Станіслава 2-го ст. з мечами (ВП 21.02.1915)
  • Орден Святої Анни 4-го ст. з написом «за хоробрість» (ВП 24.09.1915)
  • Орден Святої Анни 3-го ст. з мечами і бантом (ВП 27.05.1916)
  • Орден Святого Володимира 4-й ст. з мечами і бантом (ПАФ 13.06.1917)
  • старшинство в чині капітана з 27 листопада 1913 року (ВП 2.12.1916)

Примітки

  1. ↑ Список полковникам по старшинству. Составлен по 1-е ноября 1906 г. — СПб., 1907. — С. 851.
  2. ↑ Армия и флот свободной России, № 175. Официальный отдел. — 29 июля 1917 г. — С. 2.
  3. ↑ Русская военная эмиграция 20—40-х годов XX века. Документы и материалы. Том 4. — М., 2007. — С. 356.

Джерела

  • Список генералам, штаб и обер-офицерам и классным чиновникам 14-й артиллерийской бригады. К 1 января 1914 года. — С. 11. // Памяти героев Великой войны 1914—1918.(рос.)
  • Волков С. В. Белое движение. Энциклопедия гражданской войны. — СПб.: «Нева», 2002. — С. 239.
  • Николай Фролов Полковник Карпинский — командир «Единой России» [Архівовано 17 лютого 2020 у Wayback Machine.] // журнал Интернет Ковров.(рос.)
Kembali kehalaman sebelumnya