Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Мурад III

Мурад
осман. مراد ثالث, трансліт. Murâd-ı sâlis
Мурад
Мурад
12-й Османський султан
Початок правління:1574
Кінець правління:1595
Попередник:Селім II
Наступник:Мехмед III
Дата народження:4 липня 1546(1546-07-04)
Місце народження:Маніса
Дата смерті:16 січня 1595(1595-01-16) (48 років)
Місце смерті:Константинополь
ПохованняQ55700546?
Династія:Османи
Батько:Селім II
Мати:Нурбану Султан
У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Мурад.

Мура́д III (осман. مراد ثالث, трансліт. Murâd-ı sâlis, тур. Üçüncü Murat (4 липня 1546, Маніса, Saruhan Sanjakd, Османська імперія — 16 січня 1595(1595-01-16), Стамбул, Османська імперія) — дванадцятий султан Османської імперії, син султана Селіма II і Нурбану, правив з 1574 по 1595 рік.

Біографія

Народився 4 липня 1546 році в Манісі[1], де тоді перебував санджак-беєм його батько, шехзаде Селім.

У 1558 році шехзаде Мурад був призначений своїм дідом, османським султаном Сулейманом Кануні, губернатором (санджак-беєм) Акшехіру (1558—1566). Сулейман І помер в 1566 р. коли Мураду було 20 років, і його батько став новим султаном Селімом II. Селім II порушив традицію, відправивши з палацу лише свого старшого сина, щоб керувати провінцією, призначивши тільки Мурада санджак-беєм (Маніси)[2].

За правління свого батька Селіма II шехзаде Мурад займав посаду санджак-бея (губернатора) Маніси (1566—1574).

Правління

Успадкував трон від свого батька Селіма II в 1574 році. За традицією, яка склалася в Османів, при вступі на трон наказав убити своїх 5 молодших братів[3]. Цю кількість підтримує і Алдерсон[4]. Леслі Пірс писав про шість задушених шехзаде[5]. британський історик Керолайн Фінкель[en], посилаючися на «третього медика», писав про дев'ять принців:

«…султан Мурат зі сльозами на очах, послав німих, доручивши їм задушити братів і власними руками передав їх старшому дев'ять хусток»[6].

Мурад III майже не займався справами державними, а надавав перевагу розвагам у своєму гаремі. Саме при ньому вперше склалася така ситуація, коли велику роль у політиці держави стали відігравати фаворитки султана з гарему. Великий вплив на Мурада мала валіде Нурбану-султан та хасекі султана Сафіє-султан. Придворні «клани», які очолювали ці жінки, плели інтриги, ворогували між собою та з багатьма державними чиновниками, добиваючись їх відставки, а то і страти. За Мурада III корупція при дворі стала нормою; збільшилася частка хабарництва та кумівства[7]. У його період спостерігалася надмірна інфляція, постійно грали на вартість срібних грошей, зростали ціни на продукти харчування. З 600 дирхамів срібла потрібно було відрізати 400 дирхамів, а 800 — відрізати, що означало 100-відсоткову інфляцію[8].

У 1578 році почалася чергова війна з Сефевідською Персією. Існує легенда, що Мурад III задав питання своїм поплічникам: «Яка війна зі всіх, що відбувалися за Сулеймана I Кануні, була найвиснажливішою?». Дізнавшись, що це була іранська кампанія, султан вирішив перевершити свого шанованого діда. І справді, маючи величезну технічну перевагу над супротивником, османська армія добилася численних успіхів і перемог. Зокрема, 1579 року були окуповані Грузія і Вірменія, а 1580 року — західне та південне узбережжя Каспійського моря. Сам султан Мурад ІІІ не керував армією під час походу, а сидів в столиці, поки військами командував великий візир, особливо успішно проявив себе на цій посаді Коджа Сінан-паша, який виконував ці обовязки в якості сераскера[9] У 1585 році були вщент розгромлені основні сили іранської армії й окупована територія сучасного Азербайджану. У 1590 році Османська імперія уклала Константинопольський мирний договір з Персією[7]. Згідно з цим документом Порта зайняла велику частину сучасного Азербайджану, все Закавказзя, Лурестан і Хузестан. Та були і негативні наслідки війни, незважаючи на значні територіальні надбання. Бойові дії привели до ослаблення османської армії, що понесла великі втрати, а також до підриву фінансів.

Смерть

Мурад помер у ніч з 15 на 16 січня 1595 року в палаці Топкапи в Стамбулі був похований у гробниці біля собору Святої Софії. У мавзолеї знаходяться 54 саркофаги султана, його дружин і дітей, які також там поховані[7]. Його старший син — Мехмед, по приїзду з Маніси, в ніч 28 січня наказав стратити 19 синів Мурада ІІІ згідно закону Фатиха[10].

Персональне життя

Особистий лікар Мурада ІІІ Доменіко Ієросолімітано описав типовий день із життя султана:

Вранці він встає на світанку, щоб помолитися півгодини, потім ще півгодини пише. Потім йому дають щось приємне як зведення, а потім береться читати ще на годину. Потім він починає давати аудієнцію членам Дивану в чотири дні тижня, коли це відбувається, як було сказано вище. Потім він гуляє садом, насолоджуючись насолодою фонтанів і тварин ще годину, беручи з собою євнухів, скоморохів та інших, щоб розважити його. Потім він знову повертається до навчання, поки не вважає, що настав час обіду. Він залишається за столом лише півгодини і знову піднімається (щоб піти) у сад, скільки йому заманеться. Потім він іде почитати полуденну молитву. Потім він зупиняється, щоб провести час і повеселитися з жінками, і побуде з ними годину-дві, коли прийде час читати вечірню молитву. Потім він повертається до своїх помешкань або, якщо йому більше подобається, залишається в саду, читаючи або проводячи час до вечора з євнухами та скоморохами, а потім повертається, щоб помолитися, тобто з настанням ночі. Потім він обідає і займає більше часу за вечерею, ніж за обідом, розмовляючи до двох годин після настання темряви, поки не настане час для молитви […] Він завжди дотримується цього розкладу щодня[7].

Сім'я

Дружини
  • Сафіє-султан — головна хасекі. Народила спадкоємця шехзаде Мехмеда та ще одного сина і мінімум двох доньок[11].
  • Шахіхубан-султан — хасекі[12]. Історик Парс Тугладжі називає Шахіхубан однією з улюблених ікбал султана[13].
  • Шемсірухсар-хатун — народила доньку Рукіє-султан. Померла в Стамбулі близько 1613 року[14].
  • Назпервер-султан — хасекі[12]. Історик Парс Тугладжі називає Назпервер однією з улюблених ікбал султана[15].
  • Фюлане-султан (ім'я при народженні, ймовірно, Добра[16]) — донька молдавського князя Мірчі V Чобанула[17]. Можливо, була страчена в січні 1595 р. Мехмедом ІІІ, який тілько-но вступив на престол, через вагітність від Мурада ІІІ, коли новий падишах позбувався від всіх претендентів на трон[18].
  • Міхрібан-султан — наложниця[19].
  • Фахріє-султан — наложниця[12].
Сини:
  1. Мехмед III (26 травня 1566 — 21 грудня 1603; мати — Сафіє Султан)
  2. шехзаде Селім (1567 або бл. 1581 — страчений 28 січня 1595[20])
  3. шехзаде Осман (бл. 1573—1587, за іншими даними страчений 28 січня 1595[20])
  4. шехзаде Баязид (бл. 1579 або 1586 — страчений 28 січня 1595[21])
  5. шехзаде Абдулла (бл. 1580 — страчений 28 січня 1595[21])
  6. шехзаде Махмуд (1581 / 1582 — страчений 28 січня 1595[21])
  7. син (народився і помер у червні 1582[21])
  8. шехзаде Джихангір (лютий — серпень 1585[21])
  9. шехзаде Сулейман (лютий -? 1585[21])
  10. шехзаде Мустафа (1585 — страчений 28 січня 1595[20])
  11. шехзаде Джихангир (1587 — страчений 28 січня 1595[20])
  12. шехзаде Абдуррахман (страчений 28 січня 1595[21])
  13. шехзаде Яхія (бл. 1585[22]—страчений 28 січня 1595 або пом. 1649[23]); в турецькій історіографії є версія про те, що Яхія міг бути дійсно врятованим шехзаде[24]. Однак, прямих доказів для цього немає, вважається, що це був самозванець.
  14. шехзаде Алаєддін Давуд (страчений 28 січня 1595)[21]
  15. шехзаде Алемшах (страчений 28 січня 1595[21])
  16. шехзаде Алі (страчений 28 січня 1595[21])
  17. шехзаде Хасан (страчений 28 січня 1595[21])
  18. шехзаде Хюсейн (страчений 28 січня 1595[21])
  19. шехзаде Ісхак (страчений 28 січня 1595[21])
  20. шехзаде Коркут (страчений 28 січня 1595[21])
  21. шехзаде Мурад (страчений 28 січня 1595[21])
  22. шехзаде Омер (страчений 28 січня 1595[21])
  23. шехзаде Якуп (страчений 28 січня 1595[21])
  24. шехзаде Юсуф (страчений 28 січня 1595[21])

Дочки

  • Айше Султан (бл. 1570 — 15 травня 1604; мати — Сафіє Султан)
  • Фатьма Султан (бл. 1580—1620; мати — Сафіє Султан)
  • Хатідже Султан (бл. 1589 — ?)
  • Фахріє Султан (бл. 1590 / 1594 — після 1641 або 1656; мати Сафіє Султан)
  • Міхрімах і Міхрюмах Султан (бл. 1592 — ?) — з 1604 роки була одружена з мірахуром Ахмедом-пашею.
  • Рукійе Султан (бл. 1587 — після 1613; мати — Шемсірухсар хатун) — в 1613 році стала дружиною бейлербея Румелії Наккааса Хасана-пашу.
  • Міхрібан Султан
  • Хюмашах Султан — була у двох шлюбах. Її першим чоловіком Алдерсон називає Лала Мустафу-пашу, однак той був одружений з внучкою Сулеймана I Хюмашах-султан.
  • дочка — її матір'ю наложницю, подарована Мураду III його сином Мехмедом.

У культурі

Кіно

Телесеріали

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мурад III

Мурад III
Народився: 4 липня 1546 Помер: 15 січня 1595[прожив 48 років]
Королівські титули
Попередник:
Селім II
Султани Османської імперії
12 грудня 1574 – 15 січня 1595 		Наступник:
Мехмед III
Релігійні посади
Попередник:
Селім II 		Халіфи Османської імперії
12 грудня 1574 – 15 січня 1595 		Наступник:
Мехмед III

Примітки

  1. ↑ Murad III | Ottoman sultan | Britannica. www.britannica.com (англ.). Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  2. ↑ Felek, Özgen. (2010). Re-creating image and identity: Dreams and visions as a means of Murad III's self-fashioning. PhD Thesis. University of Michigan. Ann Arbor: ProQuest/UMI. (Publication No. 3441203).
  3. ↑ Marriott, John Arthur. The Eastern Question (Clarendon Press, 1917), 96
  4. ↑ Alderson, Anthony Dolphin. The Structure of the Ottoman Dynasty (PDF).
  5. ↑ Peirce, 1993. p. 93. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 13 січня 2022.
  6. ↑ Финкель К. История Османской империи: Видение Османа. — Москва: АСТ, 2017. Глава 6.
  7. ↑ а б в г Felek, Özgen. (2010). Re-creating image and identity: Dreams and visions as a means of Murad III's self-fashioning. PhD Thesis. University of Michigan. Ann Arbor: ProQuest/UMI. (Publication No. 3441203).
  8. ↑ Sakaoğlu, 2007. p. 172. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  9. ↑ Ipşirli Mehmed. Islamansiklopedisi. — 2002. — Vol. 26. — С. 137—139. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  10. ↑ Sakaoğlu, Necdet. Bu mülkün kadın sultanları: Vâlide sultanlar, hâtunlar, hasekiler, kadınefendiler, sultanefendiler. — Oğlak Yayıncılık, 2008. — С. 211. — 574 p. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 13 січня 2022.
  11. ↑ Peirce, 1993. p. 95. Архів оригіналу за 10 липня 2017. Процитовано 13 січня 2022.
  12. ↑ а б в Alderson, 1956 (PDF). table XXXII.
  13. ↑ Tuğlacı, 1985. p. 285. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  14. ↑ Sakaoğlu, 2008. p. 213. Архів оригіналу за 12 липня 2017. Процитовано 13 січня 2022.
  15. ↑ Tuğlacı, 1985. p. 285. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  16. ↑ Iorga, Nicolae. Istoria românilor în chipuri şi icoane (PDF). — P. 40. — 338 p. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  17. ↑ Mandel, 1992. p. 214. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  18. ↑ Iorga (PDF). p. 40. Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  19. ↑ Davis, 1986. p. 26. ISBN 0313248117. Архів оригіналу за 13 січня 2022. Процитовано 13 січня 2022.
  20. ↑ а б в г Alderson, 1956, XXXII (PDF).
  21. ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Alderson, 1956, XXXII (PDF).
  22. ↑ Modern history abstracts, 1450-1914. — ABC-CLIO. — Т. 47. — С. 280. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
  23. ↑ Malcolm, 2002. p. 124. Архів оригіналу за 14 січня 2022. Процитовано 14 січня 2022.
  24. ↑ Ancak buna rağmen bu dönemdeki Osmanlı pratiği şehzadelerin çeşitli illerde valilik görevi yapmaları, sonrasında da tahtın boşalmasıyla beraber kardeşlerine karşı hak iddia etmeleri şeklindeydi
Kembali kehalaman sebelumnya