Мі-14
![]() Мі-14 (виріб «140», машина В-14, за кодифікацією НАТО: Haze) — морський багатоцільовий вертоліт берегового базування, розробки ОКБ М. Л. Міля. Серійне виробництво організоване наприкінці 1973 на заводі № 387 в Казані. У 1973–1986 роках було виготовлено 273 вертольота Мі-14. Історія створенняУ середині шістдесятих років у Військово-морському флоті СРСР виникла гостра необхідність у спеціалізованому протичовновому вертольоті, побудованому на базі машини, котра себе добре зарекомендувала. Ним став Мі-14, побудований на базі вертольота Мі-8. Основні модифікації Мі-14ПЛ — протичовновий, Мі-14ПС — рятувальний, Мі-14БТ — тральщик. Конструкція![]() Фюзеляж Мі-14 виконаний за типом «амфібія» з двома надувними поплавцями бочкоподібної форми з боків (балонетами), об'ємом 4 куб. м. У процесі робіт по темі конструкція Мі-8 зазнала суттєвих змін — по суті спроектовано новий вертоліт з потужнішими двигунами ТВ3-117 (2200 к. с.), новим головним редуктором ВР-14, ДСУ Аі-9. Рульовий гвинт перенесений на іншу сторону (на відміну від Мі-8), що збільшило його ефективність. На вертольоті 4-х стоєчне шасі, яке прибирається в польоті. Паливо розміщується в трьох групах баків загальною ємністю 3240 л. При установці одного додаткового бака ємність зростає до 3685 л. Обладнання вертольота також зазнало значних змін. На протичовновому Мі-14ПЛ встановлені РЛС «Ініціатива 2-М», гідроакустична станція «Ока-2», що опускається, магнітний визначник АПМ-60, КВ радіостанція Р-842М, УКХ радіостанція Р-860, радіовисотомір РВ-Зх, радіокомпаси АРК-9 і АРК-У2, доплеровський вимірювач ДІСС-15, автопілот АП-34Б, система автоматичного управління САУ-14. Торпеди і глибинні бомби, якими озброєний вертоліт, можуть бути розміщені як на зовнішній підвісці, так і у вантажному (збройовому) відсіку. У протичовновому варіанті вертольоти працюють парою. Один вертоліт виконує пошукові завдання і завантажується гідроакустичними буями РДБ-НМ (36 шт), а другий вертоліт є ударним і завантажується протичовновою зброєю — торпедою АТ-1М. Мі-14ПС несе 10 рятувальних плотів на 20 місць кожен, рятувальну лебідку, здатну одночасно підняти трьох осіб, оснащений прожекторами. Також цей вертоліт може застосовуватися для транспортування вантажів на зовнішній підвісці, висадки морських десантів і просто для транспортних перевезень. Для підвищення дальності польоту в пасажирській кабіні можуть встановлюватися два додаткових паливних бака. Мі-14БТ призначений для тралення акваторій від мін і забезпечує буксирування контактних і неконтактних тралів різних типів, шнуроукладача і буксируваних шнурових зарядів. Вертольоти буксирують трал парою або поодиноко, в залежності від типу трала. Вертольоти Мі-14 — єдині вітчизняні повноцінні вертольоти-амфібії, які дійсно можуть сідати, рулити і злітати з водної поверхні. Для зменшення шкідливого впливу морської води на конструкцію стулки грузового відсіку (бомболюка) іноді герметизували кустарним способом, просто замазуючи щілини дитячим пластиліном. Вдалі конструктивні рішення, розроблені для Мі-14, в подальшому використовувалися на інших вертольотах: Мі-8МТ, Мі-24. Вертольоти поставлялися в держави Варшавського договору, на Кубу і Лівію. На даний момент з озброєння Російського ВМФ зняті, але обмежено використовуються в цивільній авіації та МНС, а також експлуатуються у Польщі. Перебувають на озброєнні України. Модифікації![]()
Іноземні експлуатанти
Примітки
Посилання
Information related to Мі-14 |