|
Перстач білий
Перста́ч бі́лий (Potentilla alba L.) — невелика рослина з роду перстач родини розових. МорфологіяБагаторічна рослина 8—25 см заввишки) з косим повзучим кореневищем, з прикореневими п'ятипальчастими сріблясто-волосистими листками. Кореневище товсте, мало гіллясте, лускате. Стебла тонкі, короткі, не довші за кореневе листя, висхідні, майже від заснування гіллясті, двох-п'яти-квіткові, вкриті шовковистим волосками. Кореневі листя на довгих черешках, п'ятірні, дуже рідко з домішкою трійчастого; прилистки великі, темно-бурі, з ланцетними, гострими вушками. Стеблові листки трійчасті. Квітки на довгих квітконіжках, досить великі; білого кольору. Квітне в травні — червні.[1] ПоширенняПерстач білий поширений в Європі. Ареал простягається від Центральної Європи до Волги. Північна межа відповідає півночі Німеччини. Цей вид відсутній у лісах Скандинавії, Фінляндії і на Британських островах. Західний кордон проходить через Вогези та Арденни. На півдні — через північну частину Італії, Югославії, Болгарії по Україні, далі до середньої течії Волги. В Україні зустрічається зазвичай у поліських та лісостепових районах, а також у передгір'ях Карпат.[1] Росте на різних ґрунтах від сухих до вологих, бідних поживними речовинами, піщаних і глинистих. Віддає перевагу світлим, особливо дубовим й сосновим лісам, переліскам, узліссям та лугам, трав'янистим схилам і чагарникам. Цей вид перстачу вже з XIX століття стає все рідкіснішим внаслідок інтенсифікації сільського і лісового господарства. ОхоронаУ ряді країн Європи (наприклад, у Німеччині) рослина перебуває під загрозою зникнення. Занесена в регіональні Червоні книги, зокрема, у Червону книгу Московської, Рязанської, Липецької та інших областей. В Україні рослина також внесена до Переліку рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів рослинного світу на території Тернопільської області (рішення Тернопільської обласної ради № 64 від 11 листопада 2002).[2] ЕкологіяЗростає в трав'янистих заростях дібров, у чагарниках, на узліссях і вирубках. Застосування в медициніЗастосування перстачу білої в народній медициніУ народній медицині сировину перстачу білого застосовують з XVIII століття для лікування захворювань щитоподібної залози, зокрема, при тиреотоксикозі, різних формах зобу, гіперплазії щитоподібної залози[3][4]. При цьому як сировина використовується підземна частина — кореневище з корінням, яке заготовляють восени, після відмирання надземної маси. Надземна частина перстачу білого тиреотропної активності не має. Рослина стає придатною для заготовляння сировини на 3-й — 4-й рік вегетації[5]. Саме завдяки тиреотропній активності коренів перстачу білого дослідники[6] пояснюють той факт, що в Білоруському Поліссі, де поширена практика вживання перстачу у вигляді відвару замість чаю, після аварії на Чорнобильській АЕС було зафіксовано вкрай мало випадків захворюваності ендемічним зобом у порівнянні з іншими районами, що прилеглі до місця трагедії. У народній медицині відвар трави перстачу білого застосовують також для лікування опущення матки. Перстач білий має також антибактеріальну активність, тому її застосовують при інфекційних колітах, ентероколітах та інших шлунково-кишкових захворюваннях. Перстач білий використовується для профілактики та лікування захворювань печінки, серцево-судинної системи та шлунково-кишкового тракту, зокрема, пептичної виразки, а також як антисептичний і ранозагоювальний засіб[5]. Порошок із сухої трави перстачу білого використовують для загоєння наривів, фурункулів, карбункулів, абсцесів[6]. Препарати, що містять перстач білий
Див. такожПримітки
Джерела
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
