Тайфунник північний

Біологічна класифікація

Домен:	Еукаріоти (Eukaryota)
Царство:	Тварини (Animalia)
Тип:	Хордові (Chordata)
Клас:	Птахи (Aves)
Ряд:	Буревісникоподібні (Procellariiformes)
Родина:	Буревісникові (Procellariidae)
Рід:	Тайфунник (Pterodroma)
Вид:	Тайфунник північний

Біноміальна назва

Pterodroma gouldi
(Hutton, 1869)

Ареал виду поширення Місця гніздування

Синоніми

Aestrelata gouldi
Pterodroma macroptera gouldi

Посилання

Вікісховище:	Pterodroma gouldi
Віківиди:	Pterodroma gouldi
МСОП:	45048990

Тайфу́нник північний^[2] (Pterodroma gouldi) — вид буревісникоподібних птахів родини буревісникових (Procellariidae)^[3]. Мешкає в південно-західній частині Тихого океану, гніздовий ендемік Нової Зеландії^[4]. Вид названий на честь англійського орнітолога Джона Гульда^[5]. Раніше він вважався підвидом довгокрилого тайфунника, однак був визнаний окремим видом^[6].

Опис

Білоголовий тайфунник — великий морський птах, середня довжина якого становить 42-45 см, а вага 550 г. Забарвлення повністю темне, чорнувато-коричневе, за винятком блідо-сірої плями на обличчі. Дзьоб товстий, короткий, чорний. Довгі крила птаха забезпечують плавний, ширяючий політ. Загалом, північні тайфунники є дуже схожими на довгокрилих тайфунників, однак світла пляма на голові у них більша і охоплює лоб, підборіддя і обличчя.

Поширення і екологія

Північні тайфунники гніздяться лише на півночі Північного острова Нової Зеландії. Гніздові колонії цих птахів зустрічаються на прибережних острівцях, хоча невеликі реліктові популяції також існують на самому острові в декількох місцях і успішно розмножуються в районах з достатнім контролем над інвазивними хижими ссавцями, такими як щури, коти і горностаї. Найбільша гніздова колонія знаходиться на острові Моутохора^[en] і нараховує близько 95 тисяч гніздових пар^[7]. Під час негніздового періоду північні тайфунники зустрічаються в субтропічній південно-західній частині Тихого океану, що включає Австралію і острів Норфолк, переважно між 25 і 30 градусами південної широти, іноді трапляються в антарктичних широтах.

Поведінка

Північні тайфунники починають повертатися до місць гніздування в середині березня, однак більшість птахів не починає чистити свої гніздові нори до квітня. Пік парування припадає на кінець квітня-середину травня. Перед відкладанням одного великого яйця пари відлітають в океан на 50-70 днів. Перші яйця відкладаються з середини червня, пік відкладення яєць припадає на першу декаду липня, а останні птахи відкладають яйця наприкінці липня^[8]. Інкубаційний період триває 55 днів, насиджують і самиці, і самці, підміняючи один одного приблизно кожні 17 днів. Самці насиджують дві зміни, а самиці одну і, зазвичай, повертаються незадовго до вилуплення яєць. Пташенят залишають одних в норах вдень з 1-3-денного віку. Батьки можуть долати до 600 км відстані, що прогодувати своє потомство^[9]. Вони доглядають за пташенятами протягом 120 днів, перш ніж пташенята відлітають з гнізда у грудні або січні. Після розмноження дорослі особини мігрують в моря на схід і південь від Австралії, де щорічно линяють.

Північні тайфунники ведуть пелагічний спосіб життя, живляться переважно кальмарами, рибою і ракоподібними, іноді поїдають мертву рибу. Птахи шукають їжу переважно вночі і, вважається, що вони можуть виявляти деяких головоногих молюсків за їх люмінісценцією^[10].

Збереження

МСОП класифікує цей вид як такий, що не потребує особливих заходів зі збереження^[11]. За оцінками дослідників, популяція північних тайфунників становить від 600 до 900 тисяч птахів. Їм загрожує хижацтво з боку інтродукованих хижих ссавців, зокрема кішок, щурів і свиней^[12].

Примітки

↑ BirdLife International (2016). Pterodroma gouldi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022
↑ Pterodroma gouldi у базі Avibase.
↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.
↑ Taylor, G. A. (2013). Grey-faced petrel. New Zealand Birds Online. Процитовано 31 січня 2018.
↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 176. ISBN 978-1-4081-2501-4.
↑ Wood, Jamie R.; Lawrence, Hayley A.; Scofield, R. Paul; Taylor, Graeme A.; Lyver, Phil O'B.; Gleeson, Dianne M. (May 2016). Morphological, behavioural, and genetic evidence supports reinstatement of full species status for the grey-faced petrel, (Procellariiformes: Procellariidae). Zoological Journal of the Linnean Society. doi:10.1111/zoj.12432.
↑ Imber, M. J.; Harrison, Malcolm; Wood, Saskia E.; Cotter, Reg N. (2003). An estimate of numbers of grey-faced petrels (Pterodroma macroptera gouldi) breeding on Moutohora (Whale Island), Bay of Plenty, New Zealand, during 1998-2000. Notornis. 50: 23—36.
↑ Imber, M. J. (January 1976). Breeding biology of the grey-faced petrel Pterodroma macroptera govldi. Ibis. 118 (1): 51—64. doi:10.1111/j.1474-919X.1976.tb02010.x.
↑ Imber, M. J. (October 1973). The Food of Grey-Faced Petrels (Pterodroma macroptera gouldi (Hutton)), with Special Reference to Diurnal Vertical Migration of their Prey. Journal of Animal Ecology. 42 (3): 645—662. doi:10.2307/3130. JSTOR 3130.
↑ Imber, M. J. (December 1975). Behaviour of petrels in relation to the moon and artificial lights. Notornis. 22: 302—306.
↑ Robertson, Hugh A.; Baird, Karen; Dowding, John E.; Elliott, Graeme P.; Hitchmough, Rodney A.; Miskelly, Colin M.; McArthur, Nikki; O'Donnell, Colin F. J.; Sagar, Paul M.; Scofield, R. Paul; Taylor, Graeme A. (2017). New Zealand Threat Classification Series (PDF) (Звіт). 19. Wellington, New Zealand: Department of Conservation.
↑ Imber, Mike; Harrison, Malcolm; Harrison, Jan (2000). Interactions between petrels, rats and rabbits on Whale Island, and effects of rat and rabbit eradication. New Zealand Journal of Ecology. 24 (2): 153—160.

Джерела

Brooke, M. (2004): Albatrosses and Petrels Across the World. Oxford University Press, Oxford, UK. ISBN 0-19-850125-0
Onley, Derek and Paul Scofield (2007) Albatrosses, Petrels and Shearwaters of the World Helm Field Guides ISBN 978-971-36-4332-9 Помилка параметра в {{ISBN}}: контрольна сума
Harrison, Peter. Seabirds of the World: A Photographic Guide. Princeton University Press, Princeton, New Jersey, 1987, ISBN 0-691-01551-1
Marchant S, Higgins PJ (1990) Handbook of Australian, New Zealand & Antarctic birds, Volume 1, Part A: Ratites to Petrels, Vol. Oxford University Press, Melbourne

Це незавершена стаття з орнітології.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[iucn-1] BirdLife International (2016). Pterodroma gouldi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 25 вересня 2022

[2] Pterodroma gouldi у базі Avibase.

[ioc-3] Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Petrels, albatrosses. IOC World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 25 вересня 2022.

[NZBirdsOnline-4] Taylor, G. A. (2013). Grey-faced petrel. New Zealand Birds Online. Процитовано 31 січня 2018.

[5] Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 176. ISBN 978-1-4081-2501-4.

[ZooLinnSoc2016-6] Wood, Jamie R.; Lawrence, Hayley A.; Scofield, R. Paul; Taylor, Graeme A.; Lyver, Phil O'B.; Gleeson, Dianne M. (May 2016). Morphological, behavioural, and genetic evidence supports reinstatement of full species status for the grey-faced petrel, (Procellariiformes: Procellariidae). Zoological Journal of the Linnean Society. doi:10.1111/zoj.12432.

[Notornis2003-7] Imber, M. J.; Harrison, Malcolm; Wood, Saskia E.; Cotter, Reg N. (2003). An estimate of numbers of grey-faced petrels (Pterodroma macroptera gouldi) breeding on Moutohora (Whale Island), Bay of Plenty, New Zealand, during 1998-2000. Notornis. 50: 23—36.

[Ibis1976-8] Imber, M. J. (January 1976). Breeding biology of the grey-faced petrel Pterodroma macroptera govldi. Ibis. 118 (1): 51—64. doi:10.1111/j.1474-919X.1976.tb02010.x.

[JAE1973-9] Imber, M. J. (October 1973). The Food of Grey-Faced Petrels (Pterodroma macroptera gouldi (Hutton)), with Special Reference to Diurnal Vertical Migration of their Prey. Journal of Animal Ecology. 42 (3): 645—662. doi:10.2307/3130. JSTOR 3130.

[Notornis1975-10] Imber, M. J. (December 1975). Behaviour of petrels in relation to the moon and artificial lights. Notornis. 22: 302—306.

[NZTCS-11] Robertson, Hugh A.; Baird, Karen; Dowding, John E.; Elliott, Graeme P.; Hitchmough, Rodney A.; Miskelly, Colin M.; McArthur, Nikki; O'Donnell, Colin F. J.; Sagar, Paul M.; Scofield, R. Paul; Taylor, Graeme A. (2017). New Zealand Threat Classification Series (PDF) (Звіт). 19. Wellington, New Zealand: Department of Conservation.

[NZEcology2000-12] Imber, Mike; Harrison, Malcolm; Harrison, Jan (2000). Interactions between petrels, rats and rabbits on Whale Island, and effects of rat and rabbit eradication. New Zealand Journal of Ecology. 24 (2): 153—160.

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

[10]

[11]

[12]