Сезон Бундесліги 1965–1966 був третім сезоном в історії Бундесліги, найвищого дивізіону футбольної першості ФРН. Він розпочався 14 серпня 1965 і завершився 28 травня 1966 року[1]. Чинним чемпіоном країни був бременський «Вердер», який не зміг захистити чемпіонський титул і фінішував лише на четвертому місці, поступившись новому чемпіону, «Мюнхену 1860», п'ятьма турнірними очками.
Формат змагання
Кожна команда грала з кожним із суперників по дві гри, одній вдома і одній у гостях. Команди отримували по два турнірні очки за кожну перемогу і по одному очку за нічию. Якщо дві або більше команд мали однакову кількість очок, розподіл місць між ними відбувався за співвідношенням забитих і пропущених голів. Команда з найбільшою кількістю очок ставала чемпіоном, а дві найгірші команди вибували до Регіоналліги.
Зміна учасників у порівнянні з сезоном 1964–65
«Карлсруе» і «Шальке 04» посіли останні місця Бундесліги попереднього сезону і відповідно до регламенту мали залишити найвищий дивізіон. Утім згодом берлінську «Герту» було визнано винною у фінансових зловживаннях, покарання за які передбачало позбавлення ліцензії на виступи в Бундеслізі. Дещо пізніше Німецький футбольний союз ухвалив рішення про розширення Бундесліги до 18 команд. Тож «Карлсруе» і «Шальке 04» зберегли місця у лізі, до них приєдналися «Баварія» (Мюнхен) і «Боруссія» (Менхенгладбах), які виграли свої групи плей-оф Регіоналліги, а місце «Герти» зайняв інший берлінський клуб «Тасманія 1900» аби з політичних міркувань Західний Берлін не втратив представництва в елітному футбольному турнірі ФРН[2].
Огляд сезону
Сезон 1965–66 став дебютним у створеній двома роками раніше Бундеслізі для «Боруссії» (Менхенгладбах) і мюнхенської «Баварії», команд, які згодом стануть найуспішнішими в історії за кількістю перемог учасниками цього змагання. Сезон також був позначений першою участю в Бундеслізі двох команд з одного міста, причому обидва учасники тогорічного Мюнхенського дербі до останнього боролися за перемогу у сезоні. Вправнішим виявився «Мюнхен 1860», який на три очки обійшов земляків з «Баварії», яка задовільнилася бронзовими нагородами, і здобув свій перший титул чемпіонів Німеччини.
Боротьба унизу турнірної таблиці по суті точилася за непотрапляння на передостаннє, 17-те місце турнірної таблиці, оскільки головний невдаха сезону був визначений невдовзі після його початку — берлінська «Тасманія 1900» потрапила до Бендесліги виключно з політичних міркувань для представлення Західного Берліна у лізі і за підбором гравців і рівнем гри кардинально поступалася усім суперникам. Результати виступу цієї команди були катастрофічними, і вона встановила відразу низку антирекордів Бундесліги, багато з яких лишаються чинними і досі, — зокрема берлінці набрали найменше очок за сезон (лише 8), здобули лише дві перемоги за сезон, найбільше програли (28 матчів), найменше забили (15 голів за сезон) і найбільше пропустили (108 голів за сезон). Також їхня домашня гра проти менхенгладбаської «Боруссії» 15 січня 1966 року пройшла за найменшої присутності глядачів на трибунах для гри Бундесліги (827 осіб)[3].
↑Weinrich, Matthias (1998). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs, Band 3: 35 Jahre Bundesliga, Teil 1: 1963–1975. Kassel: AGON Sportverlag. с. 38. ISBN3-89784-132-0. (нім.)
↑Weinrich, Matthias (1998). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs, Band 3: 35 Jahre Bundesliga, Teil 1: 1963–1975. Kassel: AGON Sportverlag. с. 69. ISBN3-89784-132-0. (нім.)
↑ абGrüne, Hardy (2001). Enzyklopädie des deutschen Ligafußballs, Band 7: Vereinslexikon. Kassel: AGON Sportverlag. ISBN3-89784-147-9. (нім.)