Якоб Вімпфелінґ народився 27 липня1450 року в місті Шлеттштадт (тепер Селеста, Нижній Рейн, Ельзас, Франція), у родині лимаря. Навчався у місцевій гімназії в Людвіґа Дрінґенберґа. Після смерті батька у 1463 році Якоб Вімпфелінґ переїхав у Сульц, де його дядько був пастором.
У 1483 році Вімпфелінґ залишив Гайдельберзький і з 1484 року був проповідником та пастором у місті Шпаєре.
Після 14 років служіння у Шпаєре, у 1498 році, Якоб Вімпфелінґ повернувся як професор, у Гайдельберг, де викладав до 1501 року поетику та риторику на факультеті мистецтв.
З 1501 року жив в Страсбурзі, де писав гуманістичні твори та вів педагогічну діяльність.
У 1510 році Якоб Вімпфелінґ, за дорученням Максиміліана І, склав меморандум «Скарги німецької нації».
Якоб Вімпфелінґ був поборником обережних внутрішньоцерковних перетворень, що не зачіпають католицьку догму, і разом з тим викривачем моральних вад та невігластва кліру, особливо чернецтва, яких він засудив у своїй комедії «Стільфо» (1480), написаної по давньоримським зразкам.
«Нариси діянь ґерманців» (лат.«Epitome rerum Germanicarum», 1505) — першого значного твору німецької історіографії[3][4], де він написав: «Ми маємо пишатися тим, що є нащадками наших ґерманських предків»[5].
«Життя Адельфі» (лат.«Vita Sancti Adelphi», 1506);