Серед 12 апостолів були два Якови: син Зеведеїв і син Алфеїв. Євангеліст Марко називає другого апостола Якова Алфеєвого — Яковим Меншим. Його мати, Марія Клеопова, була сестрою Матері Ісуса. Яків Алфеїв згаданий у списках апостолів у Євангелії від Матвія (Мт.10:3), від Марка (Мк.3:18), від Луки (Лк.6:15), а також у Діяннях Апостолів (Дії1:13).
Після воскресіння та вознесіння Ісуса Христа Яків Алфеїв проповідував. Потім він став єпископом Єрусалимським. Апостол Яків Молодший був настільки святий за способом свого життя, що лише йому одному дозволялося входити у святилище Єрусалимського храму[джерело?]. Через змішування його з іншими Яковами простежити його шлях у християнській традиції досить складно.
Передання
Яків Алфеїв написав першу Божественну Літургію. 62 року після Різдва Христового Яків Алфеїв служив у храмі й виголосив проповідь про Ісуса Христа. Противники християн, котрим не подобалася його проповідь, скинули Якова Алфеївого з покрівлі храму, почали каменувати свого священника, знущатися над ним і до смерті забили каменями. Так він загинув мученицькою смертю.
Яків Алфеїв — один з двоюрідних родичів Ісуса Христа, на відміну від інших, дуже добре розумів Ісуса, вірив Йому і постраждав за Його віру. За деякими даними, Якова Алфеєвого вбив цар Ірод у перші роки після вознесіння Господа Ісуса Христа, про що описано в діяннях святих апостолів.
