Єшиль-Джамі (крим.Yeşil Cami, «Зелена мечеть») — мечеть, що була побудована у 1764 році в Бахчисараї, за наказом коханої хана Кирим Ґерая. Після вбивства мулли була закрита, слугувала монастирем дервішів і кримськотатарською школою. Зруйнована 1946 року.
Історія
Історія будівництва мечеті пов'язана з легендою про нещасну любов кримського хана Кирим Ґерая та розпорядниці двору Діляри Бікеч. Постать Діляри-Бікеч дотепер залишається цілком загадковою. Існує легенда, що перед смертю вона просила її поховати в такому місці Бахчисарая, звідки було б видно Єшиль-Джамі. На протилежному схилі гори біля її мавзолею хан створив відомий Фонтан Сліз.
Єшиль-Джамі розташовувалася навпроти кварталу Шах-Болат, із правого боку Базарної вулиці. Авторство мечеті приписується іранському майстру Омеру. М. Я. Гінзбург стверджував, що фрески не гармоніювали з архітектурою будівлі, тож, можливо, мечеть мала декілька зодчих.
Мечеть в напівзруйнованому стані.
Згідно з однією з версій, мечеть була закрита після вбивства її імама. Згодом тут заснували свій монастир дервіші. Наприкінці XIX століття тут була влаштована кримськотатарська школа (мектеб)[1]. Під час бурі 2 листопада1854 вершина мінарету обвалилася. Перед радянською революцією були спроби знайти фінансування реставрації мечеті, які не увінчалися успіхом[2]. За радянської влади директор Палацу Бахчисарая вважав можливим її відновлення. Під час німецької окупації будівля була ще сильніше пошкоджена. У 1946 році мечеть зруйновано міською владою Бахчисарая.
Єшиль-Джамі була зразком османського мистецтва на кримському півострові. У плані мечеть була правильним чотирикутником із мінаретом у північно-східному куті. Ім'я їй дав черепичний поливний дах зеленого кольору. Стіни були з бутового каменю, з карнизами і пілястрами. Мечеть була розписана як зовні, так і всередині. Вона освітлювалася вікнами в два ряди. До входу у двір мечеті вели кам'яні сходи.
Усередині був примітний міхраб зі сталактитовою обробкою. Різноманітні рослинні мотиви, елементи пейзажів і натюрмортів у розписах Омера витончено поєднувалися з каліграфією висловів Корану.
Значний художній інтерес мали вікна. Вони були викладені мозаїкою з шматочків різнокольорового скла, спаяних між собою алебастровими рамками. Посередині мечеті, з невеликого розписаного куполу в центрі стелі спускалася люстра венеціанського скла тонкої роботи. Мармурова підлога була вкрита перськими килимами. Дерев'яна різьблена кафедра, свічники та інше були, ймовірно, високої художньої цінності.
Середня частина приміщення, у вигляді чотирикутного каре, відокремлювалася від іншої частини дерев'яною колонадою, що підтримує ряд химерних східних арок. З північного боку, на рівні верхніх вікон, до колонади примикали мафіль (хори). Судячи з того, що хори якось недоладно були втиснуті в аркаду на шкоду архітектурної логіки, можна припустити, що за первісним проектом автора їх не було, і вони належать до часу, коли в мечеті був монастир дервішів.
↑Протоколы заседаний Таврической ученой архивной комиссии от 27 августа 1915 г. // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — 1916. — № 53. — С. 206—208.
Османов Є. Є. Мечеть Єшиль-Джамі в Бахчисараї / Є. Є. Османов // Вчені записки Таврійського національного університету № 1. — С. 76-84.
Паллас П. С. Наблюдения, сделанные во время путешествия по южным наместничествам Русского государства в 1793—1794 гг. — М., 1999. — 290 с.
Засыпкин Б. Н. Памятники архитектуры крымских татар // Крым. — 1927. — № 2(4). — С. 111—168.
Гинзбург М. Омер — придворный живописец и декоратор крымских ханов Селямет и Крым-Гиреев // Забвению не подлежит. — Казань, 1992. — С. 217—222.
Червонная С. М. Искусство татарского Крыма. — М., 1995. — 336 с.
Кашпар А. О. Характерные отличия восточной архитектуры // Третья учебная экспедиция Симферопольской мужской гимназии: Симферополь и его окрестности / сост. А. Н. Попов. — Симферополь, 1889. — С. 22-26.
Берг Н. В. Бахчисарай (отрывок из походных заметок). — СПб., 1856. — 167 с.
Маркевич А. И. Мечети Ешиль-Джами и Тахталы-Джами в Бахчисарае // Известия Таврической ученой архивной комиссии. — 1915. — № 52. — С. 253—255.
Османова Г. Деятельность Бахчисарайского дворца-музея по охране памятников в 1920-30 гг. // Сборник докладов научно-практической конференции посвященной 90-летию со дня основания Бахчисарайского музея. — Симферополь, 2007. — С. 113—120.
Хливнюк А. В. Неизвестные страницы памятникоохранительной работы в Крыму в 20-30 гг. ХХ в. // Историческое наследие Крыма. — 2007. — № 17. — С. 12-19.
Государственный архив в Автономной Республике Крым, ф. Р-4281. Бахчисарайский историко-археологический музей, оп. 1, д. 8. Акты проверок состояния построек Дворца-Музея и памятников культуры в 1945—1946 гг., 162 л.
_02.jpg)
_01.jpg)
