Александр Малинов Александър Малинов
24-й Голова Ради міністрів Болгарії
29 січня 1908 — 29 березня 1911 року
Монарх:	Фердинанд I
Попередник:	Петр Гудев
Наступник:	Іван Гешов
28-й Голова Ради міністрів Болгарії
21 червня — 28 листопада 1918 року
Монарх:	Фердинанд I Борис III
Попередник:	Васил Радославов
Наступник:	Теодор Теодоров
33-й Голова Ради міністрів Болгарії
29 червня — 12 жовтня 1931 року
Монарх:	Борис III
Попередник:	Андрій Ляпчев
Наступник:	Нікола Мушанов
Народження:	3 травня 1867(1867-05-03) с. Пандаклій, Аккерманський повіт, Бессарабська губернія, Російська імперія
Смерть:	20 березня 1938(1938-03-20) (70 років) Софія, Болгарське царство
Поховання:	Центральний цвинтар Софіїd[1]
Країна:	Болгарія
Освіта:	КНУ імені Тараса Шевченка
Партія:	Демократична партія
Шлюб:	Юлія Малінова
Діти:	Анна, Віра, Марія, Александр, Павло
Медіафайли у Вікісховищі

Александр Павлов Малинов (болг. Александър Павлов Малинов; 3 травня 1867 — 20 березня 1938) — болгарський політичний діяч, лідер Демократичної партії. Голова уряду країни у 1908–1911, 1918 та 1931 роках. З його іменем пов'язано проголошення незалежності Болгарії.

Народився у болгарському селі Пандаклій (сучасна Оріхівка (Болградський район)) у Бессарабії. Навчався у Південнослов'янському пансіоні в Миколаєві.

Після здобуття 1891 року юридичної освіти в Києві Малинов виїхав до Болгарії. Там він працював адвокатом, прокурором, суддею у Пловдиві. Став активним діячем Демократичної партії та після смерті Петко Каравелова очолив партію. За часів прем'єрства Малинова було проголошено незалежність Болгарії (22 вересня 1908) — було відкинуто васальну залежність від Османської імперії, а Болгарія оголошувалась царством.

Наприкінці Першої світової війни Александр Малинов очолював два коаліційних уряди, які уклали Салоницьке перемир'я та придушили Владайське повстання.

За часів урядування Александра Стамболійського був ув'язнений (1922) разом з іншими лідерами опозиції. Після перевороту 9 червня був звільнений та увійшов до складу новоствореного Демократичного союзу, проте 1924 року залишив його та перейшов до опозиції.

Як лідер Демократичної партії став одним з ініціаторів створення коаліції Народного блоку, який виграв вибори 1931 року.

Александр Малинов помер 1938 року під час передвиборчої кампанії.

Вулиця Малинова у селі Оріхівка

• Ташев, Ташо. Министрите на България 1879–1999. София, АИ «Проф. Марин Дринов» / Изд. на МО, 1999. ISBN 978-954-430-603-8 / ISBN 978-954-509-191-9. (болг.)

1. ↑ Find a Grave — 1996.
   d:Track:Q63056