Антверпенське маркграфство
Антверпенське маркграфство (нім. Markgrafschaft Antwerpen, нід. Markgraafschap Antwerpen) або Антверпенська марка — феодальне володіння на частині території колишньої Токсандрії[en], що розташовувалося на південь від річки Маас і на схід від річки Шельда, поблизу міст Антверпен і Бреда. ІсторіяЗа Оттона II, імператора Священної Римської імперії, було створено кілька марок уздовж кордону із Західною Франкією (цей кордон збігався з річкою Шельда). Спочатку марка була обмежена Шельдою, в 994 році Ансфрід Утрехтський[en] додав до марки Токсандрію. В XI столітті Антверпенська марка була одним із володінь герцога Нижньої Лотарингії. Готфрід Буйонський отримав марку в 1076 році від імператора Генріха IV. Після його смерті в Єрусалимському королівстві в 1100 році маркграфом був призначений Генріх I Лімбурзький. У 1106 році герцогство Нижня Лотарингія і маркграфство були об'єднані. Після Шваб-Гальського сейму імператора Генріха VI в 1190 році герцогство було скасовано, а його титули отримали герцог Брабантський, який продовжував використовувати титул «маркграф Священної Римської імперії». За мирним договором 1357 року в Аті маркграфство перейшло до Людовика II, графа Фландрійського, а потім до його дочки Маргарити. У 1405 році опіку над ним перейшов до її сина Антуана, який возз'єднав його з Брабантом, коли наступного року став герцогом. У XVI столітті маркграфство часто вказувалася окрема як одна із Сімнадцяти провінцій. Після Вісімдесятирічної війни маркграфство було частиною Іспанських Нідерландів, де титул маркграфа продовжував існувати як почесний титул для представника губернатора. СкладМаркграфство складалося (після втрати Бреди) з міст Антверпен, Герентальз[en] і Лір, а також поселень Аркель, Рієн, Гель[en], Зандговен[en], Тюрнгаут[en] і Гугстратен[en]. Маркграфи Антверпена
Посилання
|