Антигуа і Барбуда

Антигуа і Барбуда англ. Antigua and Barbuda
Прапор Герб
Девіз: Each Endeavouring, All Achieving («Всі, хто намагаються досягти цілі — досягнуть»)
Гімн: «Fair Antigua, We Salute Thee»
Столиця (та найбільше місто)	Сент-Джонс 17°07′ пн. ш. 61°51′ зх. д.country H G O
Офіційні мови	англійська мова
Форма правління	Конституційна монархія
- Король Генерал-губернатор прем'єр-міністр	Карл III Родні Вільямс Гастон Браун
- Генерал-губернатор Антигуа і Барбуди	Сер Джеймз Карлайл
Незалежність
- від Великої Британії	1 листопада 1981
Площа
- Загалом	442 км² (189)
- Внутр. води	незаначне %
Населення
- оцінка 2005	81 479 (197)
- Густота	184/км² (57)
ВВП (ПКС)	2005 р., оцінка
- Повний	$750 мільйонів (170)
- На душу населення	$11 523 (59)
ІЛР (2004)	0,808 (високий) (59)
Валюта	Східно-Карибський долар (XCD)
Часовий пояс	AST
- Літній час	(UTC-3)
Коди ISO 3166	028 / ATG / AG
Домен	.ag
Телефонний код	+268-1-268
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антигуа і Барбуда

Анти́гуа і Барбу́да (англ. Antigua and Barbuda[ænti ː ɡə] і [bɑrbju ː də], в пер. з іспанської — «стародавній» та «бородатий») — держава на островах Антигуа, Барбуда і Редонда в групі Малих Антильських островів у східній частині Карибського моря. Столиця і головний порт — Сент-Джонс. Площа — 442,6 км² , Населення — 83500

З 1981 р. незалежна держава. Член Співдружності, Організації американських держав. Очільник держави — монарх Великої Британії Карл III, представлений генерал-губернатором. Має інститут губернатора з 1981 р. При владі з 1984 р. перебуває Партія Праці Антигуа.

Територія Антигуа і Барбуди розділена на 6 округів — Сент-Пітер і Сент-Філіп, Сент-Джордж, Сент-Джон, Сент-Мері, Сент-Пол — і 2 так звані залежні території — Барбуда і Редонда (насправді залежними територіями не є, тому що являють собою невід'ємні частини країни).

Перші індіанські племена (сібонеї) заселили Антигуа приблизно за 2500 років до н. е. На початку нашої ери на Малі Антили з території сучасної Венесуели переселилися індіанці-араваки, що займалися землеробством. У XIII ст. войовничі племена карибів витіснили араваків, проте, так і не створили поселень на Антигуа і Барбуда.

У 1493 році о. Антигуа був відкритий іспанською експедицією Христофора Колумба, яка назвала його Санта-Марія-де-ла-Антигуа (на ім'я церков в м. Севілья). Через нестачу води на острові та набіги карибів Антигуа і Барбуда довго не заселялися європейцями. У 1632 на Антигуа поселилися англійці з о. Сент-Кіттс. У 1663 король Карл II офіційно подарував острів лордові Уїллоубі, який направив на нього велику групу поселенців. Вони почали вирощувати бавовну, тютюн, індиго та імбир. У 1666 острів був зайнятий Францією, але, за договором в Бреді, він був повернений Англії. У 1671 Антигуа і Барбуда разом з островами Сент-Кіттс, Невіс, Ангілья і Монтсеррат увійшли до складу колонії Британські Підвітряні острови. У 1689 король Вільгельм III наказав скликати на кожному з островів Асамблею, що складається із землевласників і плантаторів.

У 1674 році Крістофер Кодрінгтон (губернатор у 1689—1704 рр.) заснував на Антигуа першу велику плантацію цукрової тростини і почав освоювати о. Барбуда як базу для постачання своєї плантації. Вирощування цукрової тростини перетворилося на основу економіки острова, для роботи на плантаціях почали завозити рабів з Африки. До середини XVIII ст. на Антигуа було близько 150 заводів з переробки тростини.

У 1816 році Підвітряні острови були розділені на дві окремі колонії. Одна з них складалася з островів Антигуа, Барбуда і Монтсеррат. У 1833 році колонія Підвітряні острови була відновлена, і Антигуа стала її центром (резиденцією генерал-губернатора). У 1834 рабська праця на плантаціях Антигуа була відмінена, але колишні раби залишилися в економічній залежності від плантаторів. Появі вільного селянства перешкоджав брак землі і грошових коштів.

У 1871 році на Антигуа діяли Законодавча і Виконавча ради. У 1898 Законодавча рада саморозпустилася, і на острові була введена система коронної колонії. Нова рада на чолі з губернатором складалася з 16 призначених членів.

У 1936 році Рада була реорганізована: тепер вона складалась з 3-х чиновників, 3-х призначених та 5-ти обраних членів. Попит на цукор різко впав під час світової економічної кризи 1930-х, що призвело до спаду в місцевій економіці. У 1939 році королівська комісія рекомендувала дозволити діяльність профспілкового руху, згодом, у 1940 році, виник Профспілковий і робочий союз, розвернувся страйковий рух. За британо-американською угодою 1940 року, США отримали на Антигуа в оренду територію для створення військової бази строком на 99 років.

У 1946 році Віе Корнуелл Берд, який з 1943 року очолював Профспілковий і робочий союз, заснував Лейбористську партію Антигуа (1946), яка перемогла на виборах в тому ж році. У 1951 на Антигуа було введено загальне виборче право, і ЛПА перемогла на виборах в Законодавчу раду. У 1958—1962 рр. Антигуа входила до складу Вест-Індської федерації, в 1960 колонія Підвітряні острови була офіційно розформована, і Антигуа стала окремим британським володінням. Віе Берд зайняв пост головного міністра.

У 1967 році Антигуа надано статус «асоційованої з Великою Британією держави» з правами внутрішнього самоврядування. Питання оборони і зовнішньої політики залишилися у веденні британського уряду, а виконавча влада на острові перейшла в руки місцевого уряду на чолі з прем'єр-міністром В.Бердом. На загальних виборах 1971 року ЛПА вперше зазнала поразки, до влади прийшов опозиційний Прогресивний лейбористський рух (ПЛД), що спирався на створений у 1967 році Союз робочих Антигуа. Новий прем'єр-міністр Джордж Волтер заявив про прагнення провести демократичні перетворення на користь трудящих, а у вересні 1972 року — про намір домогтися надання повної незалежності після 1976 року. Проте, Волтер відмовився підписати акт про незалежність, наполягаючи в ході переговорів з Великою Британією на створенні однопалатного парламенту, введенні представницької виборчої системи і розширенні самоврядуванні Барбуда. Економічний стан країни на початку 1970-х погіршав. У 1972 у зв'язку з кризою в цукровій промисловості, цукрові заводи були закриті. У 1976 ЛПА повернулася до влади, і В.Берд знов очолив уряд країни. У квітні 1980 року ЛПА знов виграла вибори. Після тривалих переговорів Велика Британія погодилася надати Антигуа і Барбуда фінансову допомогу у розмірі 18 млн дол. протягом перших 10 років після здобуття незалежності. У 1980 уряд прийняв п'ятирічний план розвитку, в якому головна роль відводилася розвитку сільського господарства і промисловості, перш за все, нафтопереробці.

1 листопада 1981 року Антигуа і Барбуда стала незалежною державою. Народний рух Барбуда, що виступав за відділення острова від Антигуа, відмовився підписати акт про незалежність, хоча Барбуда отримав внутрішнє самоврядування. Фактична влада в країні перейшла до сімейного клану Бердів, який, до того ж, володів найбільшою телевізійною станцією. Достатньо успішна трансформація економіки і розвиток туризму привели до істотного підвищення добробуту значної частини населення. ЛПА перемагала на загальних виборах у 1984 і 1989 рр. Наприкінці 1980-х розгорілася боротьба за лідерство між синами В.Берда — Лестером і Віе-молодшим. В.Берда-молодшого було звинувачено у зв'язках з торгівцями наркотиками і нелегальній торгівлі зброєю; у 1990 він вимушений був вийти зі складу уряду. У січні 1992 року повідомлення про привласнення прем'єр-міністром 25 тис. дол. викликало масові демонстрації протесту; опозиція оголосила загальний страйк. 82-річний В.Берд вимушений був дати обіцянку піти з політики. У 1993 році він передав пост лідера ЛПА своєму синові Л.Берду, який очолив уряд країни після виборів у березні 1994 року.

У 1995 році престиж ЛПА було підірвано, коли брат прем'єр-міністра Айвор Берд був затриманий з партією наркотиків. США оголосили Антигуа центром відмивання грошей. У 1997 році опозиційна Об'єднана прогресивна партія (ОПП) вперше в історії бойкотувала засідання парламенту. Перед виборами 1999 р. за ініціативою правлячої партії парламент прийняв поправку до виборчого закону, що дозволяла використовувати телебачення в ході передвиборчої кампанії. Перемога знову дісталася ЛПА, але опозиція звинуватила владу в численних порушеннях.

У грудні 1999 року була створена комісія з конституційної реформи: планувалося розширити автономію Барбуда і вирішити питання про перехід до республіканської форми правління.

На початку 2000-х в країні спалахнули нові скандали. Клан Бердів все голосніше звинувачували в корупції. Уряд критикували за хабарництво, привласнення фондів національного плану медичного страхування. У 2004 році, а потім і в 2009 на парламентських виборах перемогу здобула опозиційна Об'єднана прогресивна партія.

Держава складається з двох порівняно великих островів і декількох невеликих. Антигуа — найбільший (280 км²). Острів Барбуда, знаходиться за 48 км на північ від Антигуа, є другим за величиною островом (161 км²). Маленький безлюдний острів Редонда (1,6 км²), приблизно за 40 км на захід від Антигуа, також є частиною держави Антигуа и Барбуда. В ландшафті в основному переважають низини. Найвища точка Антигуа — пагорб Боггі (402 м). Найвища точка Барбуда — 32 м.

Столиця держави — місто Сент-Джонс, розташоване на острові Антигуа. Найбільшим поселенням на о. Барбуда є Кодрінгтон. На островах переважає теплий тропічний клімат, з постійною температурою протягом року. Найкращі погодні умови — з кінця листопада до початку травня.

Антигуа і Барбуда — незалежна держава у складі Співдружності, очолюваної Великою Британією. Діє конституція від 1 листопада 1981 р.

Очільник держави — король Великої Британії Карл III (Charles III), представлений генерал-губернатором, який має місцеве громадянство. Генерал-губернатор — Луіза Лейк-Тек (жін.). Приступила до виконання обов'язків 17 липня 2007 р.

Законодавча влада здійснюється двопалатним парламентом у складі сенату і палати представників. Термін повноважень парламенту — 5 років. Сенат складається з 17 членів, які призначаються генерал-губернатором, 11 з яких — за згодою з прем'єр-міністром, 4 — з лідером опозиції, один — з Радою Барбуда і один — з генерал-губернатором. Голова сенату обирається з числа членів сенату. Він не може бути міністром чи парламентським секретарем. Палата представників складається з 17 членів, які обираються загальним голосуванням. Спікер обирається з числа членів палати. Голова сенату — Хейзілін Френсіс (Hazelyne Francis, жін.). Спікер — Жізель Ісаак-Арріндель (Giselle Isaac-Arrindel, жін.), обрана 12 березня 2009 р.

Виконавча влада здійснюється урядом на чолі з прем'єр-міністром, якого призначає генерал-губернатор. Уряд підзвітний парламенту. Прем'єр-міністр і міністр закордонних справ — Болдвін Спенсер (Baldwin Spencer).

Лейбористська партія Антигуа (Antigua Labour Party — ALP). Заснована у 1968 р. Лідер — Лестер Брайант Берд (Lester Bryant Bird). Голова — Гастон Браун (Gaston Browne). Друкований орган — газета «Уоркерз войс» (The Worker's Voice). Народний рух Барбуда (Barbuda People's Movement — BPM). Виступає за самостійність Барбуда. Голова — Фабіан Джонс(Fabian Jones). Об'єднана прогресивна партія (United Progressive Party — UPP). Заснована в 1968 р. у результаті об'єднання трьох партій: Об'єднаної національної демократичної партії, Прогресивного лейбористського руху і Карибського визвольного руху Антигуа. Лідер — Болдуїн Спенсер (Baldwin Spencer). Голова — Леон Симістер (Leon Symiste).

Населення — 86,8 тис. (липень 2010). Річний приріст — 1,3 %. Народжуваність — 16,4 на 1000 жителів, смертність — 5,8 на 1000, імміграція — 2,4 на 1000. Середня тривалість життя — 73 роки у чоловіків, 77 років у жінок. Міське населення становить 30 %, сільське — 70 %. Вікова група до 15 років — 26 % населення, від 15 до 65 років — 67 %, старші 65 років — 7 %.

Основа економіки Антигуа і Барбуда — туризм, що дає понад половини ВВП. Обслуговування іноземних туристів приносить країні 70-80 % валютних надходжень і дає роботу близько 70 % населення. Основні курорти розташовані на Антигуа.

Сільськогосподарське виробництво обслуговує переважно внутрішній ринок, що потерпає через дефіцит прісної води і брак робочої сили, яка віддає перевагу більш високооплачуваній зайнятості в сферах туризму і будівництва. Три чверті земель належать державі. В країні вирощують бавовну, цукрова тростину, овочі, цитрусові та інші фрукти, розводять худобу. У прибережних водах ловлять рибу і омарів. Є підприємства харчової, нафтопереробної і легкої промисловості. Проводяться на експорт одяг, білизна, ремісничі вироби і електронні деталі.

Антигуа і Барбуда імпортує нафтопродукти, готовий одяг, промислове і транспортне устаткування, фарби, меблі, оцинковане залізо, цукор-сирець, патоку, бавовну, цитрусові, омарів. Експорт прямує переважно в країни Європейського Союзу: Німеччину, Велику Британію і Францію.

Ввозяться продовольство, пиломатеріали, нафта і хімічні продукти, продукція машинобудування, транспортне устаткування, продукти легкої промисловості. Головні партнери по імпорту — США, Сінгапур, Китай, Польща, Тринідад і Тобаго, Велика Британія.

• "Антигуа сан "(Antigua Sun). Щоденна газета. Видається у Сент-Джонсі. Заснована у 1997 р.
• «Дейлі обсервер» (Daily Observer — « Щоденний спостерігач»). Щоденна газета. Видається у Сент-Джонсі. Тираж 4 тис.
• «Воркерз войс» (The Worker's Voice — «Голос робітника»). Щотижнева газета. Видається у Сент-Джонсі. Заснована у 1944 р. Тираж 6 тис. Офіційний орган Лейбористської партії Антигуа і Професійної і робітничої спілки Антигуа.

• «Антигуа енд Барбуда бродкастінг сервіс» (Antigua and Barbuda Broadcasting Service). Урядова радіомовна служба Антигуа. Розташована у Сент-Джонсі.
• «АБС- Радіо» (ABS Radio). Засновано в 1956 р. Знаходиться у Сент-Джонсі.
• «АБС- Телебачення» (ABS Television). Заснована у 1964 р. Розташована у Сент-Джонсі.

Антигуа і Барбуда та Україна встановили між собою дипломатичні відносини 17 березня 1993 р.^[1] 6 лютого 2018 року у Вашингтоні (США) відбулося підписання угоди про взаємне скасування віз між Україною та Антигуа і Барбуда. Безвізова угода передбачає перебування в країні на термін, що не перевищує 90 днів протягом 180 днів.^[2] Підписання документів відбулося у Вашингтоні за участю посла України в США Валерія Чалого та посла Антигуа і Барбуди в США Рональда Сандерса. Підписання цієї угоди важливо не тільки для розвитку туристичних можливостей, але і для захисту прав та інтересів громадян за кордоном, інформування країн Карибського регіону про ситуацію в Україні.^[3]

• Список міст Антигуа і Барбуда
• Список ссавців Антигуа і Барбуда
• Ла-Антигуа

• Офшорна зона Антигуа і Барбуда [Архівовано 1 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Митна енциклопедія : у 2 т. / І. Г. Бережнюк (відп. ред.) та ін.. — Хм. : ПП Мельник А. А., 2013. — Т. 2 : М — Я. — 536 с. — ISBN 978-617-7094-10-3.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Антигуа і Барбуда