Барановицький район
Барановицький район (біл. Баранавіцкі раён) — адміністративно-територіальна одиниця Берестейської області Білорусі[1]. Утворений 8 квітня 1957 року, займає площу 2,2 тисяч км². Населення — 45,4 тисяч чоловік (2006). Районний центр — місто Барановичі. Район розташований на півночі області в межах Новогрудської височини та Барановицької рівнини, межує з Гродненською і Мінською областями. Протяжність з півночі на південь — 100 км, із заходу на схід — 72 км. Географія і кліматВ районі переважають висоти 180—240 м над рівнем моря (максимальна — 267 м). Від Полісся рівнина відділяється смугою дюн. Середня температура січня −6,1 °С, липня 18 °С. Опадів 630 мм на рік. Вегетаційний період 193 доби. Велика річка — Щара з притоками Мишанка, Лохозва, Ісса, на півночі — річка Сервеч, на північному заході — Молчадь. На території району водосховище Гать, озера Колдичевське і Домашевське. Під лісами (соснові, ялинові, березові) 33 % території, найбільші масиви на південному заході і заході. Під болотами 8,5 %. На території району знаходиться частина біологічного заказника республіканського значення Барановицький, ландшафтний — Стронга. Мисливські ресурси району належать Барановицькому лісомисливському господарству і мисливському господарству БООР. РозташуванняІсторіяПерші дані про поселення на території району датуються VII століттям до нашої ери. Це Добрий Бор, Пурневичі, Городище. Після поділу Речі Посполитої в 1795 році територія району — в складі Російської імперії. Під час повстання 1863—1864 років під керівництвом Костянтина Калиновського в травні 1863 року біля села Міловиди були сконцентровані великі сили повсталих, відбулася Міловидська битва з царськими карателями. На місці події встановлено меморіальну каплицю і пам'ятний знак. У 1905—1907 роках селяни беруть активну участь у революційному русі. У першу світову війну з осені 1915 року велика частина району окупована кайзерівськими військами, через Кутовщину — Заосьє — Войковичі — Уласи — Крошин проходила лінія фронту, проведена велика Барановицька операція в 1916 році. Радянська влада була встановлена після відступу німецької армії в січні 1919 року. З лютого 1919 року територія увійшла до складу Барановицького повіту БРСР. З 1921 року по 17 вересня 1939 року територія району — в складі Польщі, потім у складі БРСР. У квітні 1957 року Новомиський і Городищенський райони об'єднані та перейменовані в Барановицький район. Указом Президії Верховної Ради БРСР від 15 січня 1940 року Барановицька область була територіально розділена на 26 районів. Серед них був Городищенський район з районним центром в міському селищі Городище і Новомиський район з центром в селищі Нова Миша. У роки Другої світової війни територія району з червня 1941 по липень 1944 року окупована нациськими військами. Загарбниками знищено в цілому близько 80 тисяч чоловік. В районі діяли Барановицьке міське патріотичне підпілля, Барановицька окружна антифашистських організацій, Барановицький підпільний обком, міськкому КП (б) Б і ЛКСМБ, Новомиський і Городищенський підпільні райкоми КП (б) Б і ЛКСМБ, Барановицьке партизанське з'єднання. Район був відвойований військами 1-го Білоруського фронту. Адміністративно-територіальний устрійАдміністративно-територіальний устрій району[2][3]:
Колишні сільські ради:
НаселенняЗа переписом населення Білорусі 2009 року чисельність населення району становило 41 902 особи[2]. НаціональністьРозподіл населення за рідною національністю за даними перепису 2009 року[1]:
Економіка і транспортОсновні галузі промисловості: паливна, деревообробна та харчова. Територією району проходять залізниці Берестя—Мінськ, Ліда—Лунінець, Волковиськ—Осіповичі; автомобільна дорога Берестя—Мінськ з відгалуженнями. Корисні копалини: прісноводні вапняні відкладення, будівельний пісок. ПромисловістьСучасний промисловий комплекс в загальній структурі господарства району представлений 10 підприємствами. Промисловими підприємствами району випускається різноманітний асортимент і номенклатуру товарів, головні: торфобрикет, піщано-гравійно-щебенева суміш, залізобетонні вироби, санітарна, електротехнічна продукція, світильники, вироби з дерева та інші види. Чотири промислових підприємства постачають свою продукцію на експорт. Частка експорту в загальному обсязі виробництва становить 59,2 %. В районі в наш час[коли?] визначають промисловий потенціал заводи залізобетонних виробів, санелектрозаготовок, торфопідприємство «Колпениця», лісгосп, гравійно-сортувальний завод «Омневичі». Сільське господарствоБарановицький район є одним з найбільших виробників сільськогосподарської продукції в Берестейській області. Землі сільськогосподарського призначення займають 117 тисяч га, з них ріллі — 78,4 тисяч га. До складу агропромислового комплексу району входять 12 колгоспів, 8 радгоспів, 4 птахофабрики, 5 кооперативів, 1 агрофірма, одна експериментальна база, 25 фермерських господарств. Для виробництва сільгосппродукції фермерським господарствам передано 825 га сільгоспугідь, з яких 588 га ріллі. Найбільшим виробником яловичини в районі є «Радгосп-комбінат» Україна». Основне поголів'я свиней (37307 голів) зосереджено на РУСП «Східний». Лідером по виробництву м'яса бройлерів в Республіці Білорусь є РУСП «Птахофабрика» Дружба», з виробництва яєць — Барановицька птахофабрика. Переробку вирощуваної продукції район здійснює на ВАТ «Барановицький молочний комбінат», ВАТ «Барановицький м'ясоконсервний комбінат», а також на виробничому підприємстві «Коопзаготпром». Частина продукції переробляється самими сільськогосподарськими підприємствам. Об'єкти туризмуПам'ятники природиПам'ятники природи республіканського значення:
На березі водосховища Гать туриристичний санаторно-оздоровчий комплекс «Лісове озеро»; дитячий оздоровчий центр «Дружба», оздоровчий табір «Журавушка». На Кобрінському шосе готель «Нептун мотель». В селі Гречихи сільська садиба «Гречихи». Зони відпочинку: республіканського значення — Лісова, місцевого значення — Полонка і Сервеч. Музеї
Пам'ятки архітектуриЗбереглися пам'ятки архітектури:
ПерсоналіїВ районі народились:
Примітки
Література
Посилання
|