Воєнна наукова фантастика

Воєнна наукова фантастика — різновид наукової фантастики, в якому головні герої є військовими чи учасниками збройних конфліктів. Докладний опис конфлікту, тактика і роль військової служби та інших задіяних підрозділів і осіб є основою для військової наукової фантастики. Такі історії часто мають за основу особливості історичних минулих та поточних конфліктів.

Провідною темою є війна, особливо міжзоряні війни майбутнього. Мелодраматичні ексцеси «космічної опери» з часом втрачали свою популярність, хоча і не зникли повністю. Доповнюючи подібну екстравагантність, серед творців жанру з'явилося більш реалістичне уявлення про те, як ймовірно розвиватимуться події майбутнього.

Попри те що перші подібні твори були наявні ще у творчості Герберта Веллса («Війна світів») переважно у 1950-х і 1960-х рр. виникли нові традиції мілітаризму, найпомітнішими з ранніх прикладів яких — «Зоряний десант» Роберта Гайнлайна і «Природжений генерал»^[en] Гордона Діксона (1960). Виключні преференції, у вигляді надання повноправного громадянства та виборчих прав, для вояк майбутнього в дидактичній утопії військового циклу «Армія мрії»^[en] (1904) зображував Редьярд Кіплінг. У цьому ж оповіданні він заперечував соціальні забезпечення та гарантії непричетним до ведення чи забезпечення військових дій.

Іншими важливим учасником створення жанру за часу раннього періоду є Пол Андерсон із його романом «Зоряний лис» (1965). Він став натхненником для творчості 1970-х років Джеррі Пурнелла з такими його романами як «Найманці» (1977), «Молот Люцифера» (1977) та «Яничари» (1979)^[1]. Ці та інші автори склали значний вплив на подальший розвиток та екранізацію військової фантастики.

З розвитком кіновиробництва 1980-х Джордж Лукас у стрічці «Зоряні війни» (1977) створив новий еталон відображення космічної війни. Успіхи тогочасних технологій, в поєднанні з високим бюджетом фільму, дозволили Лукасу здійснити якісну екранізацію тривалих та складних послідовностей ведення міжзоряних бойових дій. Баталії були значною мірою змодульовані з повітряних боїв II СВ, зображенних у фільмах на кшталт «Руйнівники гребель», що і стали прототипом у вигаданих космічних боях.

Невдовзі настала доба цілого ряду більш амбітних проєктів та телесеріалів, в тому числі «Зоряного крейсеру «Галактика»^[en]» (1978) який, під впливом фільмів Лукаса, використовував видовищні спецефекти. Подібні шоу встановили нові стандарти у фільмах військової фантастики^[2]. У 2003 році ремейк «Зоряного крейсера», використовуючи чисто ньютонівську фізику, надав можливості більш реального уявлення про потенційні війни у космосі.

Джеймс Кемерон у «Чужих» (1986), сиквелі «Інорідця», залучив до сюжету зоряних піхотинців, які здійснювали спецоперацію щодо планетарної колонії. Фільм демонстрував футуристичні аналогії багатьох тогочасних видів військового транспорту та озброєння, в тому числі десантного. Майже одночасно з'явився серіал «V», зазнавший ремейку 2009 року, що робив акцент на алегорії партизанської боротьби з окупантами.