Гексаціаноферат(II) калію

Гексаціаноферат(II) калію, тригідрат
Систематична назва	калій гексаціаноферат(II) тригідрат
Інші назви	фероціанід калію
Ідентифікатори
Номер CAS	14459-95-1
PubChem	161067
Номер EINECS	237-722-2
ChEBI	30059
SMILES	[C-]#N.[C-]#N.[C-]#N.[C-]#N.[C-]#N.[C-]#N.O.O.O.[K+].[K+].[K+].[K+].[Fe+2]
InChI	1S/6CN.Fe.4K.3H2O/c6*1-2;;;;;;;;/h;;;;;;;;;;;3*1H2/q6*-1;+2;4*+1;;;
Номер Гмеліна	21495
Властивості
Молекулярна формула	K4[Fe(CN)6]·3H2O
Молярна маса	422,388 г/моль
Зовнішній вигляд	блідо-жовті кристали
Густина	1,853 г/см³
Тпл	87°C (дегідрат.)
Розчинність (вода)	31,5 г/100 г
Структура
Кристалічна структура	тетрагональна
Термохімія
Ст. ентальпія утворення ΔfHo 298	–1471,5 кДж/моль
Ст. ентропія So 298	592,9 Дж·моль–1·К–1
Теплоємність, co p	482,4 Дж·моль–1·К–1
Пов'язані речовини
Інші катіони	Гексаціаноферат(II) натрію, Берлінська лазур
Пов'язані речовини	Гексаціаноферат(III) калію
Якщо не зазначено інше, дані наведено для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Гексаціанофера́т(II) ка́лію, або жовта кров'яна сіль — комплексна сполука складу K₄[Fe(CN)₆], здебільшого зустрічається у вигляді тригідрату K₄[Fe(CN)₆]·3H₂O.

Історично добували із речовин органічного походження спіканням із порошком заліза та карбонатом калію. Як сировину використовували випалений ріг, шматки шкіри та висушену кров тварин, звідси назва «кров'яна сіль».

Сучасний спосіб добування: суміші, що містять ціаніди (переважно затримані у ході очищення викидних газів хімічного виробництва), обробляють суспензією гідроксиду кальцію і потім карбонату калію:

• Ca₂[Fe(CN)₆] + 2KCl = K₂Ca[Fe(CN)₆] + CaCl₂,

K₂Ca[Fe(CN)₆] + K₂CO₃ = K₄[Fe(CN)₆] + CaCO₃↓

Існує у вигляді трьох кристалічних модифікацій (ромбічної, моноклинної, тетрагональної). Погано або зовсім не розчиняється у метанолі та етанолі, але помітно розчинний у водно-спиртових сумішах. Практично нерозчинний в інших органічних розчинниках (діетиловий етер, піридин, анілін, етилацетат, бензонітрил тощо). Діамагнітний. Кристали тригідрату при низьких температурах виявляють сегнетоелектричні властивості. Густина безводної солі становить 1,935 г/см³.

Втрачає кристалізаційну воду при 87 °C. Вище 600 °C у вакуумі розкладається за схемою:

• 2K₄[Fe(CN)₆] = 8KCN + 2Fe + 2(CN)₂

З концентрованою хлоридною кислотою дає білий осад H₄[Fe(CN)₆], розведеною сульфатною розкладається за схемою:

• 2K₄[Fe(CN)₆] + 6H₂SO₄ = K₂Fe[Fe(CN)₆] + 6KHSO₄ + 6HCN

Із дво- та тризарядними катіонами металів дає малорозчинні сполуки, в тому числі із Fe³⁺ дає турнбулеву синь:

• Fe³⁺ + [Fe(CN)₆]^4– = Fe₄[Fe(CN)₆]₃↓

Аніон [Fe(CN)₆]^4– відносно стійкий до гідролізу за кімнатної температури, тому в розчинах гексаціанофератів(II) ціанід-аніон хімічними методами виявити не вдається. Тим не менше, при стоянні водних розчинів відбувається повільний гідроліз (який прискорюється при нагріванні), спочатку за першим ступенем:

• [Fe(CN)₆]^4– + H₂O = [Fe(CN)₅(H₂O)]^3– + CN^–,

а згодом і далі аж до Fe(OH)₂. Тож хоча сіль довгий час вважалася майже неотруйною, тривале стояння її водного розчину або дія кислот підвищує її отруйність, тому сучасна техніка безпеки називає її отруйною.

Окиснюється хлором або електрохімічно у водному розчині:

• 2[Fe(CN)₆]^4– + Cl₂ = 2[Fe(CN)₆]^3– + 2Cl^–

Для виготовлення пігментів (див. берлінська лазур), у виробництві інших ціанідів, для якісного визначення катіонів Fe³⁺, Zn²⁺, Cu²⁺ , осадженням нерозчинних ціанофератів в товщі поруватих матеріалів (кераміка) можна отримувати осмотичні мембрани придатні для використання при високих тисках. За деякими властивостями нерозчинні гексаціаноферати перехідних металів подібні до цеолітів або металоорганічних каркасів(інші мови): завдяки порівняно високій рухливості електронів можуть бути каталізаторами окисно-відновних процесів, а завдяки шпаруватості після висушування можуть бути використані як сорбенти для зберігання газів.

Зареєстрований як харчова добавка E536.^[1]

• Калия гексацианоферраты // Химическая энциклопедия : в 5 т. / гл. ред. И. Л. Кнунянц. — М. : Сов. энцикл., 1990. — Т. 2 : Даффа реакция — Меди сульфат. — Стб. 565. — Библиогр. в конце ст. — ISBN 5-85270-035-5.(рос.)
• Тананаев И.В., Сейфер Г.Б., Харитонов Ю.Я., Кузнецов В.Г., Корольков А.П. Химия ферроцианидов. — М. : Наука, 1971. — 320 с.(рос.)

Це незавершена стаття про неорганічну сполуку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.