Генерал армії (СРСР)

Генерал армії Радянського Союзу — вище генеральське військове звання в Збройних Силах Радянського Союзу в період з 1940 по 1991. Вище цього звання було лише звання Маршал Радянського Союзу.

Військове звання генерала армії було введено в Червоній армії 7 травня 1940 року, як найвище з чотирьох генеральських звань. Відновлення генеральських звань диктувалося як прагненням сталінського режиму до реставрації деяких зовнішніх прикмет ладу дореволюційної Росії, так і міркуваннями чисто практичними: дійсно, військові звання вищого командного і начальницького складу, що існували в 1935—1940 роках, збігалися зі скороченими позначеннями командних посад (комдив — командир дивізії, комкор — командир корпусу, командарм — командувач армією) і тому були незручні у використанні.

Звання «генерал армії» не існувало в дореволюційній Росії; зразками, напевно, стали у пригоді французьке армійський генерал (фр. général d'armée) та американське (англ. General of the Army) вищі генеральські звання.

Першими радянськими генералами армії стали Г. К. Жуков, К. П. Мерецков і І. В. Тюленєв; до початку війни до них приєдналися Й. Р. Апанасенко (командувач Далекосхідним фронтом) і Д. Г. Павлов (командувач Західним ВО).

Як і звання Маршала Радянського Союзу, звання генерала армії не присвоювалося нікому з початку війни аж до січня 1943 року, коли новий знак розрізнення — погони з чотирма зірками — отримав О. М. Василевський.

В подальшому вище генеральське звання генерала армії до закінчення німецько-радянської війни було присвоєне ще 18 воєначальникам. 10 воєначальників, що отримали під час німецько-радянського конфлікту звання генерала армії, стали згодом Маршалами Радянського Союзу (з них шістьох — ще в ході війни). Серед генералів армії Другої світової війни — такі полководці, як загиблі на фронті М. Ф. Ватутін і І. Д. Черняховський, начальник Генерального штабу СРСР, кавалер ордена «Перемога» О. І. Антонов.

Після скасування власних звань військово-політичному складу (1942) та спеціальних звань ГБ (1945) вищі чини цих військ отримали генеральські звання. Першим генералом армії — членом військової ради став у 1944 році М. О. Булганін; у липні 1945 року генералом армії став комісар державної безпеки 1-го рангу В. М. Меркулов.

Після війни, і особливо з початку 1970-х років, звання генерала армії нерідко присвоювалося вже не за особливі заслуги, як в роки Другої світової, а за фактом знаходження на тій або іншою посаді, що «дає» право на це звання; крім того, з 1970-х років стає звичайним присвоєння цього звання політробітникам і співробітникам органів державної безпеки (раніше такі приклади були абсолютно одиничні). Вказані причини зумовлюють зростання числа осіб, які отримують це звання в мирний час: якщо з 1950 по 1969 рік звання генерала армії отримали тільки 39 чоловік, то з 1970 по 1991 — вже 64. Починаючи з 1967 року вже не обходиться жодного року без присвоєння звання генерала армії.

Декілька підвищується середній вік генералів армії (на час присвоєння) — з 57 років (1950—1960-і) до 59 років (1970—1980-і). Всього звання «генерал армії» за 1940—1991 роки було присвоєне 133 воєначальникам, більша частина яких займала командні пости, значна кількість — також штабні і тилові. З них 31 воєначальникові згодом було присвоєне звання Маршала Радянського Союзу, а ще одному — В. Ф. Толубко — звання Головного маршала артилерії.

Наймолодшим генералом армії був І. Д. Черняховський, що отримав звання за три дні до свого 38-річчя, найстарішим у момент присвоєння — заступник голови КДБ Г. К. Циньов, якому звання було присвоєне в 71-річному віці. Найдовше мав цей чин І. В. Тюленєв — 38 років, найкоротший час, 12 днів, генералом армії був В. Я. Колпакчи, що отримав звання 5 травня 1961, а вже 17 травня загинув.

О. М. Василевському всього через 29 днів після присвоєння військового звання генерала армії (16 лютого 1943 року) було присвоєне звання Маршала Радянського Союзу.

Відповідні звання існували у родах військ з 1943 року. Вони мали особливі маршальські звання: звання маршал авіації, маршал артилерії, маршал бронетанкових військ, маршал інженерних військ, маршал військ зв'язку, що дорівнювалися до звання «генерал армії».

У 1984 році останні три, а в 1993 році перші два звання було скасовано.

На флоті в 1940—1945 і з 1962 відповідним званням є адмірал флоту; у 1945—1962 роках флотського звання, відповідного чину генерала армії, не існувало.

Як знаки розрізнення для генералів армії були встановлені (Наказом НКО № 212 від 13 липня 1940 року): п'ять позолочених зірочок на червоних петлицях; на рукавах вишита велика золота зірка, облямована червоним кантом, і один косинець з широкого 32-мм золотого галуну, а у верхній частині — з червоного сукна — шириною 10 мм.

У січні 1943 року ці знаки розрізнення були відмінені і введені знаки розрізнення на погонах — 4 «генеральських» зірки у ряд. У 1974—1997 роках радянські генерали армії носили знаки розрізнення, наближені до маршалів родів військ. Замість погонів з чотирма зірками були введені погони з однією великою зіркою і загальновійськовою емблемою, а на краватці при парадній формі носилася Маршальська Зірка «малого» зразка. Вказана зміна у формі мала на меті подолати «нерівність» між генералами армії і рівними їм за чином маршалами родів військ.

В арміях інших держав військове звання генерала армії дорівнювало зі званнями фельдмаршала (Велика Британія), генерала армії США, армійський генерал (Франція) тощо.

Знаки розрізнення генерала армії в 1940-1991 роках

• 
  Петлиця, 1940–1943
• 
  Погон, 1943–1955
• 
  Погон, 1955–1974
• 
  Погон, 1974–1991
• 
  Маршальська зірка «малого» типу

• Генералісимус
• Генерал армії
• Генерал армії України
• Генерал армії (Росія)
• Генерал армії США
• Генерал армій США
• Оберстгрупенфюрер

• ГЕНЕРАЛ АРМИИ
• International Encyclopedia of Uniform Insignia around the World [Архівовано 27 лютого 2011 у Wayback Machine.](англ.)