Гладкий Дмитро Спиридонович
Дмитро́ Спиридо́нович Гладки́й (19 жовтня 1911, село Мартоноша, Херсонська губернія, Російська імперія (нині Кіровоградська область, Україна) — 27 жовтня 1959, Кишинів, Молдавська РСР, СРСР) — молдавський радянський партійний і державний діяч. Депутат Верховної Ради Молдавської РСР 2—5-го скликань. Депутат Верховної ради СРСР 4—5-го скликань. ЖиттєписНародився 19 жовтня 1911 в центральноукраїнському селі Мартоноша, Херсонська губернія, Російська імперія у селянській родині. За деякими даними[джерело?] — нащадок козацьких отаманів Йосипа Гладкого і Матвія Гладкого. Закінчив сільську школу, працював у сільському господарстві батька. У 1933—1935 роках служив у Червоній армії. Потім закінчив сільськогосподарський робітничий факультет у Харкові. Навчався у Молдавському обласному комуністичному університеті в місті Тирасполі. До 1938 року — завідувач відділу Молдавського обласного комітету ЛКСМ України. У 1938—1946 роках — на командних постах в Червоній армії. У 1938—1939 роках — курсант військової школи РСЧА. Учасник німецько-радянської війни, керував контррозвідкою дивізії на Далекосхідному фронті. У 1946—1947 роках — інструктор Кишинівського міського комітету КП(б) Молдавії, 2-й секретар Лапушнянського (Карпіненського) районного комітету КП(б)М, 1-й секретар Страшенського районного комітету КП(б)М. У 1947—1950 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б) у Москві. У 1950—1951 роках — 1-й секретар Каларашського районного комітету КП(б) Молдавії. У лютому — вересні 1951 року — завідувач відділу партійних, профспілкових і комсомольських органів ЦК КП(б) Молдавії. 19 вересня 1951 — 21 вересня 1952 року — секретар ЦК КП(б) Молдавії. 21 вересня — 25 жовтня 1952 року — 2-й секретар ЦК КП(б) Молдавії. 25 жовтня 1952 року змінив Леоніда Брежнєва на посту першого секретаря ЦК Комуністичної партії Молдови. 6 лютого 1954 року переведений на посаду другого секретаря ЦК КП Молдавії, яку займав до 15 квітня 1959 року. 16 березня — 27 жовтня 1959 року — голова Молдавської республіканської ради професійних спілок. Нагороди
Джерела
|