Джонс народилася 16 серпня1934 року в Лондоні, в сім'ї Марджорі та Річарда Джонсів, обидва були вчителями. Коли почалася Друга світова війна, була евакуйована в Уельс. Її сім'я кілька разів переїжджала — Коністон (англ.Coniston Water), Йорк, — поверталася назад в Лондон, поки в 1943 осіла в місті Такстед (Thaxted), Ессекс. Там і пройшло дитинство Джонс: вона і дві її молодші сестри Урсулла й Ізабель (що стала потім професором Ізабель Армстронг, літературним критиком) були надані самі собі. Закінчивши школу, у 1953 вступила до коледжу св. Анни при Оксфорді, де вивчала англійську мову. Джонс відвідувала лекції К. С. Льюїса і Джона Р. Р. Толкіна. Завершивши навчання в 1956, вийшла заміж за Джона Барроу, фахівця з середньовічної літератури. Вони недовго жили в Лондоні, потім повернулися назад в Оксфорд і, нарешті, у 1976 переїхали в Бристоль. У них три сини: Річард, Майкл і Колін.
Джонс — авторка більш ніж сорока книг, перекладених 17 мовами. Лауретка багатьох літературних нагород і премій, серед яких найпрестижніші «Міфопоетична премія» (англ.Mythopoeic Fantasy Awards) і «Медаль Карнегі» (англ.Carnegie Medal). Особливою популярністю користуються цикл «Світи Крестомансі» і роман «Мандрівний замок Хаула», екранізований 2004 року відомим японським режисером аніме Хаяо Міядзакі. Англійська версія мультфільму вийшла в 2005 з однойменною назвою «Мандрівний замок Хаула». Критика досі порівнює настільки нашумілого «Гаррі Поттера» саме зі знаменитим серіалом «Світи Крестомансі», який з'явився майже на два десятка років раніше книг Джоан К. Роулінг. Твори Джонс також часто порівнюють з книгами Робін Маккінлі і Ніла Геймана. Вона дружила з Гейманом, обидва були шанувальниками творів один одного. Письменниця присвятила роман «Гексвуд» (англ.Hexwood) Гейманові, зазначивши, що ідея сюжету була почерпнута нею в одній з їхніх бесід.
Хвороба та смерть
На початку літа 2009 року у Джонс діагностували рак легенів.[5] У липні вона перенесла операцію та повідомила друзям, що операція пройшла успішно.[6] Проте у червні 2010 року письменниця оголосила, що припиняє хіміотерапію, тому що вона лише погіршує самопочуття. У середині 2010 року вона була на півдорозі до нової книги, а також планувала наступну.[7] Вона померла 26 березня 2011 року від раку легень.[8] Коли її кремували на Кенфордському кладовищі, її оточували чоловік, троє синів і п'ятеро онуків.
Розповідь, коли вона захворіла, щоб написати, «Острови Халдеї», була завершена її сестрою Урсулою Джонс у 2014 році.[9] У 2013 році посмертно було опубліковано ще одну книгу «Мерзенні відвідувачі».
.svg){kind=small}
