1986 року написав фентезійну новелу «Відьмак», у якій створив свого головного героя — відьмака Ґеральта з Рівії, майстра меча й магії, який за гроші вбиває монстрів і різноманітні міфічні створіння у фентезійному світі. Перші чотири оповідання про відьмака були видані в збірці «Відьмак».
1990 року вийшла друга книга письменника, що складалася із семи оповідань (як нових, так і тих, що були видані раніше) під одним загальним заголовком «Останнє бажання», яка була перевидана 1993 року. 1992 року Сапковські видав нову книгу про відьмака — «Меч призначення», куди увійшли ще шість новел (перевидана у 1994 році).
З 1994 по 1999 рік створив п'ятитомну сагу про Відьмака та Відьмачку, яка принесла йому світове визнання: «Кров ельфів» (1994), «Час погорди» (1995), «Хрещення вогнем» (1996), «Вежа ластівки» (1997) і «Володарка озера» (1999).
Пригоди Відьмака також були видані у вигляді шести коміксів (1993—1995) оформлених малюнками Богуслава Польха і з текстом Мацея Паровського. Крім того, у 2001 році польською телестудією Heritage Films був знятий 13-серійний телесеріал «Відьмак» за мотивами збірок про Ґеральта «Меч призначення» і «Останнє бажання» (режисер Марек Бродскі). На основі серіалу також був створений 130-хвилинний телефільм. 2004 року компанія «CD Projekt» почала роботу над RPG під назвою «Відьмак», гра вийшла 24 жовтня 2007 року. 17 травня 2011 року виходить продовження гри про пригоди Геральта під назвою «Відьмак 2: Вбивці королів», а 18 травня 2015 року — третя частина гри під назвою «Відьмак 3: Дикий гін».
Сапковські — автор сюжету книги-гри «Око Іррдеса», дуже популярної у Польщі.
У 1995 році була видана книга «Світ короля Артура» — есе — в котрому автор намагався розібратися у причинах популярності легенд про короля Артура серед сучасних читачів і про вплив цих легенд на творчість деяких авторів XX століття. Книга включає також новелу «Maladie» — власну варіацію за мотивами легенди про Трістана та Ізольду.
У 2001 році вийшла велика праця про міфологічні істоти — «Рукопис, знайдений у Драконячій печері» (бестіарій), в якій з притаманним автору почуттям гумору відкривається світ створінь, що населяють наш світ і світи письменників фентезі.
Серед заслуг автора також велика кількість критичних статей про фентезі й для тих, хто ним захоплюється, таких як «Посібник для початкових письменників фентезі», «Вареник, або немає золота в сірих горах» (стаття про сучасні проблеми фентезі, як літератури), «Меч, магія, екран» (про екранізації) і багато інших.
Він вже закінчив роботу над своєю другою сагою — «Трилогією про Рейневана» («Вежа блазнів», «Божі воїни», «Вічне світло»), в якій ідеться про середньовічну Європу і Гуситські війни.
5 січня 2009 року була презентована нова книга письменника — «Змія», дії якої відбуваються під час війни в Афганістані.
27 вересня 2010 року Анджей Сапковські розповів, що працює над новою книгою у світі «Відьмака», вихід нової книги у серії очікувався у 2013—2014 році. 2013 року вийшов новий роман у серії «Відьмак» — «Сезон гроз».
У 2016 році під час авторської зустрічі на «Полкон» письменник іронічно — негативно коментував вплив ігор «CD Projekt RED» на продаж та колекцію книг, оточення гравців реагувало на слова конкретним бойкотом Сапковського. Автор каже, що з його спостережень — його книги з обкладинкою комп’ютерної гри, тому деякі читачі думали що книга, заснована на грі, яка своєю чергою створює твору лодзького письменника вигляду другорядного, неоригінального.
2 жовтня 2018 року офіційні представники Сапковського зажадали від студії «CD Projekt RED», що створила серію ігор про Відьмака, виплати 6 % авторських винагород, інакше справа буде передана до суду[5]. Спочатку письменник відмовився від відсотка з прибутку і у 2002 році продав студії права на свої твори за 35 тис. злотих (приблизно 9500 доларів США), тому що не вірив в успіх цього заходу і негативно ставився до ігор. У 2019 боку владнали претензії в досудовому порядку (сума компенсації автору не розголошується), а в грудні 2019 року CD Projekt RED уклала з Сапковським нову угоду, по якій студія отримала права на видання нових відеоігор, настільних ігор, графічних новел та іншої супутньої продукції по світу «Відьмака»[6].
У червні 2018 року було оголошено, що з нагоди 70-го дня народження Анджея Сапковського, одна з площі Лодзі буде названа на честь відьмака, Ґеральта з Рівії — головного героя книжкової серії письменника[7].
Він одружений і мав сина Кшиштофа (1972—2019) від першого шлюбу[8].
Нагороди
Сапковські отримав п'ять премій імені Януша Зейделя (три з них за оповідання «Менше зло», «Меч призначення» і «Вирва від бомби», а також дві за романи «Кров ельфів» і «Вежа блазнів»). А 1997 року письменник був нагороджений премією «Passport», яку присуджує тижневик «Polityka» за заслуги перед польською культурою. Крім того, у 2003 році він виграв іспанську премію «Ignotus», за найкращу антологію («Останнє бажання»), і «Музиканти» (найкраща іноземна розповідь), в тому ж році.
Анджей Сапковський став першим лауреатом David Gemmell Legend Award. Нагорода дісталася письменнику за книжку «Blood of Elves» (англійське видання роману «Кров ельфів») і була вручена у 2009 році у Лондоні.
Регулярно бере участь в «Євроконах»: у 2002 році — у Четеборі (Чехія), в 2004 році — у Пловдиві (Болгарія), у 2008 році — в Москві (Росія). А 13—16 квітня 2006 року брав участь в європейському конгресі наукової фантастики «Єврокон» у Києві.
Історія і фантастика (Historia i fantastyka) (2005)
Переклади українською
Анджей Сапковський. Відьмак (Оповідання). Переклад з пол.: Микола Рябчук. Київ: Журнал «Всесвіт». 1990.- № 8
(передрук) Анджей Сапковський. Відьмак (Оповідання). Переклад з пол.: Микола Рябчук // Пригоди, подорожі, фантастика-91. Київ: Молодь, 1991. 256 стор.: с. 190—217 ISBN 5-7720-0526-X
Анджей Сапковський. Дорога, з якої нема вороття. Переклад з пол.: Ореста Ткачук; заставка та кінцівка Олега Блащука. Київ: Журнал «Всесвіт». 1993. № 2 (770)
Анджей Сапковський. Зерно правди. Переклад з пол.: Валентин Корнієнко, Сергій Місюра. Київ: Журнал «Всесвіт». 1997. № 7
Анджей Сапковський. Змія (фрагменти роману). Переклад з пол.: Ігор Пізнюк. Київ: Журнал «Всесвіт». 2014. № 3–4. стор. 95–150.
Анджей Сапковський. Сталеголова (Оповідання) [уривок]. Переклад з пол.: Максим Безрук. Київ: Журнал «Всесвіт». 2024. № 1–4. стор. 318—321.
(передрук) Анджей Сапковський. Вежа блазнів (Книга 1). Переклад з пол.: Андрій Поритко. Харків: КСД. 2018. 688 с. ISBN 978-617-12-4755-0 («Гуситська трилогія»)
Анджей Сапковський. Божі воїни. (Книга 2). Переклад з пол.: Андрій Поритко. Київ: Зелений Пес, 2006. 640 с. ISBN 966-365-101-6 («Іноземний легіон»)
(передрук) Анджей Сапковський. Божі воїни (Книга 2). Переклад з пол.: Андрій Поритко. Харків: КСД. 2018. 688 с. ISBN 978-617-12-5604-0 («Гуситська трилогія»)
Анджей Сапковський. Вічне світло. (Книга 3). Переклад з пол.: Андрій Поритко. Київ: Зелений Пес / Гамазин, 2007. 632 с. ISBN 978-966-2938-55-5 («Іноземний легіон»)
(передрук) Анджей Сапковський. Вічне світло (Книга 3). Переклад з пол.: Андрій Поритко. Харків: КСД. 2019. TBA с. ISBN TBA («Гуситська трилогія») (готується до друку)
