|
Етьєн Маттле
Етьєн Маттле (фр. Étienne Mattler, нар. 25 грудня 1905, Бельфор, Бургундія, Франція — пом. 23 березня 1986, Сошо, Ду, Франш-Конте) — французький футболіст, захисник. Один із чотирьох гравців, які виходили на поле у матчах перших трьох довоєнних чемпіонатів світу. Спортивна кар'єраСпочатку займався велоспортом, але після загибелі в одній з гонок старшого брата, став гравцем юнацької команди «Бельфор». Разом з нападником Андре Машіно в 1927 році перейшов до «Страсбура», через два сезони — до новоствореного клубу «Сошо». Перший успіх до команди прийшов у 1931 році — здобула перемогу в кубку Пежо, що є одним з попередників загальнонаціонального футбольного чемпіонату. У 1932 році була створена професіональна ліга і до початку Другої світової війни команда з Франш-Конте була одним із лідерів французького футболу. За сім довоєнних сезонів «Сошо» двічі здобував перемоги в першому дивізіоні, по одному разу був віце-чемпіоном і володарем кубка Франції. Лідерами нападу того складу були Роже Куртуа і швейцарець Андре Абегглен, які тричі були найвлучнішими гравцями лігових турнірів. З появою у команді голкіпера Лорана Ді Лорто і уругвайця Ектора Касенаве набув потужності і захист клубу, який сучасники називали «лінією Мажіно». Це тріо виступало і в національній команді. У складі збірної Франції дебютував 25 травня 1930 року проти команди Бельгії. Це була остання репетиція перед уругвайським «мундіалем». Матч проходив у Серені. На початку гри господарі повели у рахунку завдяки голу Бернара Ворхофа. Через п'ять хвилин Марсель Пінель поновив «статус-кво», а в другому таймі забив переможний м'яч. Одного матчу виявилося достатньо, щоб тренер Рауль Кордон включив Етьєна Маттле до заявки на світову першість. На турнір приїхали лише чотири європейських збірних: Бельгії, Румунії, Франції й Югославії. У стартовому матчі групи «А» французи здобули переконливу перемогу над збірною Мексики (4:1). Але в наступних поєдинках зазнали мінімальних поразок від збірних Аргентини і Чилі. У підсумку третє місце, а переможці групи — аргентинці — дійшли до фіналу, де поступилися господарям змагання. 14 травня на стадіоні в Коломбі, французи здобули сенсаційну перемогу над збірною Англії з рахунком 5:2. У воротах британського голкіпера відзначилися Едмон Дельфур, Марсель Ланжіє, Люсьєн Лоран і Робер Мерсьє (двічі). Це була друга поразка, на європейському континенті, в історії британської збірної і перша з великим рахунком. Другий чемпіонат світу проходив за кубковою схемою. Вже на першому етапі, жереб виявився безжальним для французів — збірна Австрії, один з головних претендентів за звання найсильнішої команди планети. Жан Ніколя відкрив рахунок у грі, але на останній хвилині першого тайму Маттіас Сінделар поновив рівновагу. Основний час завершився внічию, а в додаткові півгодини голи Шалля і Біцана змусили збірну Франції поїхати додому. Наступний «мундіаль» приймала Франція. У першому матчі Жан Ніколя і Еміль Венант тричі відзначилися у воротах голкіпера збірної Бельгії, і остаточний рахунок гри — 3:1. Але вже в чвертьфіналі «рідні стіни» не допомогли французам. Перший тайм зі збірною Італії завершився внічию, а в другій половині гри не вдалося втримати Сільвіо Піолу. У перших трьох чемпіонатах світу брали участь лише четверо футболістів: окрім Етьєна Маттле, його партнер по збірній Франції Едмон Дельфур, бельгієць Бернар Ворхоф і румун Ніколае Ковач. Ще декілька гравців були у заявці на всіх трьох турнірах, але через швидкоплинність та з інших причин, так і залишилися у запасі на одному-двох з довоєнних турнірів (зокрема, француз Еміль Венант і бельгієць Арнольд Баджу). В січні наступного року став рекордсменом національної команди за кількістю проведених матчів (42). Попереднє досягнення належало Жулю Девакезу і Едмону Дельфуру. За збірну продовжував виступати до січня 1940 року. Всього провів 46 матчів, в 14 — був капітаном команди. Його рекорд перевершив захисник «Реймса» і столичного «Расінга» Роже Марш через 15 років. У роки німецької окупації проводився лише кубок, а також різноманітні регіональні турніри. З 1943 року почав поєднувати виступи на футбольному полі з тренерською діяльністю. Сезон 1945/46 став останнім в його кар'єрі, за підсумком чемпіонату «Сошо» посів останнє місце і опустився в другий дивізіон. Наступних три роки працював тренером команди з міста Тійо. Досягнення
СтатистикаСтатистика виступів в офіційних матчах:
Тренерська статистика:
Статистика виступів на чемпіонатах світу:
Франція: Алексіс Тепо, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан ( Мексика: Оскар Бонфільйо, Хуан Карреньйо, Рафаель Гутьєррес (
Аргентина: Анхель Боссіо, Франсіско Варальйо, Хосе Делья Торре, Луїс Монті, Хуан Еварісто, Маріо Еварісто, Мануель Феррейра ( Франція: Алексіс Тепо, Ернест Лібераті, Андре Машіно, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (
Чилі: Роберто Кортес, Томас Охеда, Карлос Відаль, Еберардо Вільялобос, Гільєрмо Ріверос, Гільєрмо Сааведра, Карлос Шнебергер, Гільєрмо Субіабре, Артуро Торрес, Касіміро Торрес, Ернесто Чапарро. Тренер — Дьордь Орт. Франція: Алексіс Тепо, Еміль Венант, Ернест Лібераті, Етьєн Маттле, Марсель Пінель, Марсель Капелль, Огюстен Шантрель, Едмон Дельфур, Селестен Дельмер, Марсель Ланжіє, Александр Віллаплан (
Австрія: Петер Платцер, Франц Цізар, Карл Сеста, Франц Вагнер, Йозеф Смістик ( Франція: Алексіс Тепо (
Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле ( Бельгія: Арнольд Баджу, Робер Паверік, Корнель Сейс, Жан ван Альфен, Еміль Стейнен (
Франція: Лоран Ді Лорто, Ектор Касенаве, Етьєн Маттле ( Італія: Альдо Олів'єрі, Альфредо Фоні, П'єтро Рава, П'єтро Серантоні, Мікеле Андреоло, Уго Локателлі, Амедео Б'яваті, Джузеппе Меацца ( Посилання
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg){kind=small}
