За даними 1805 року, у селі Сеїт Елі значилося 13 дворів і 113 жителів кримських татар[7]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 село Сеїт Елі позначене з 35 дворами[8]. Після реформи волосного поділу 1829 Сеїт Елі, віднесли до Учкуйської волості (перейменованої з Байрачської)[9]. Потім, мабуть, внаслідок еміграції кримських татар в Туреччину[10], село спорожніло і, хоча на карті 1842 Сеїт Елі позначений умовним знаком «мале село», тобто, менше 5 дворів[11], в «Списку населених місць Таврійської губернії за відомостями 1864 році», складеному за результатами VIII ревізії 1864 року, воно вже не записане[12], як не позначене і на мапах 1865—1876 років[13].
Лише в «Пам'ятній книзі Таврійської губернії 1889 р» , за результатами Х ревізії 1887, у Салинській волості записані 2 села разом — Асан-Бай і Сеїт Елі, у яких числилося 14 дворів та 37 жителів[14].
Після земської реформи 1890-х років[15] село приписали до Владиславської волості. За «… Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1892 рік» в селі Сеїт Елі, що не входила ні в одне сільське товариство, мешканців та домогосподарств НЕ числилось[16]. За «… Пам'ятною книжкою Таврійської губернії на 1902 рік» в селі Сеїт Елі, що знаходилося в приватному володінні, біло 206 жителів, домогосподарств НЕ маючих[17].
За Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921[18] була скасована волосна система і село включили до складу Старо-Кримського району[3]. Декретом ВЦВК від 4 вересня 1924 «Про скасування деяких районів Автономної Кримської С. С. Р.» Старо-Кримський район був ліквідований і Сеїт Елі увійшов в Феодосійський район[19]. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзному перепису 17 грудня 1926 , село Сеїт Елі було центром Сеїт-Елінської сільради Феодосійського району[20]. 15 вересня 1931 Феодосійський район скасували і Сеїт Елі знову у складі Старо-Кримського, а з 1935 — Кіровського району[3].
Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 Сеїт-Елі був перейменований в Журавки і Сеїт-Елінська сільрада — в Журавську[21]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 18 травня 1948, до складу Журавок включили Байрач[22].
Указом Президії Верховної Ради УРСР «Про укрупнення сільських районів Кримської області», від 30 грудня 1962 Кіровський район був скасований і село приєднали до Нижньогірского[23]. 1 січня 1965, указом Президії ВР УРСР «Про внесення змін до адміністративного районування УРСР — по Кримській області»[24], знову включили до складу Кіровського[25].
До 1996 року в селі була центральна садиба колгоспу «Красний Луч».
У 1980-х роках в селі заасфальтовано вулиці (частково), прокладений водопровід (34 км), побудовано гуртожиток. На початку дев'яностих років введена в дію АТС на 500 номерів.
Релігія
На території села діють православна церква «Віри, Надії, Любові та матері їх Софії»[26] і мечеть Сеїт-Ели Джамісі, побудована на пожертвування жителів села.
↑Вернер К.А. Алфавитный список селений // Сборник статистических сведений по Таврической губернии. — Симферополь: Типография газеты Крым, 1889. — Т. 9. — 698 с. (рос.)
↑Борис Веселовский. Історія земства за сорок років. Т. 4; Історія земства. — 1911.