Кантабрійське герцогство

Кантабрійське герцогство ісп. Ducado de Cantabria
прикордонна марка
683 – 739
Приблизні кордони Кантабрійського герцогства
Столиця	Кантабрія
Мови	{{{common_languages}}}
Державний устрій	прикордонна марка
Історія
• Засновано	683
• Ліквідовано	739
Населення

Кантабрійське герцогство (ісп. Ducado de Cantabria, на кантабрійському діалекті Ducáu de Cantabria) — марка, створена вестготами в північній Іберії для охорони кордону з кантабрами та басками. Точні його межі невідомі, але, мабуть, воно включало Кантабрію, частини Північної Кастилії, Ла-Ріоху та, можливо, західні райони Біскайї та Алави.

Двома основними містами Кантабрії до її завоювання вестготами були Амая (на півночі Бургоса) та місто Кантабрія, яке, як вважається, розташовувалось недалеко від сучасного Логроньо. Обидва міста були зруйновані в 574 році Леовігільдом, що убив багатьох їх жителів. Легенда про це знищення надовго залишилася в пам'яті постраждалих народів. Єпископ Брауліо Сарагоський (631-651) писав у своєму «Житті святого Еміліана», як той пророкував знищення Кантабрії через їхні можливі гріхи. Поширена думка, що навернені біженці з міста Кантабрія заснували монастир Богоматері Кодеської в Наваррі.

Сенат Кантабрії, згаданий у роботі святого Еміліана, свідчить про місцеву знать та правлячу дорадчу асамблею, які могли бути останніми незалежними іспано-римськими провінційними властями. Також подаються деякі імена, такі як автохтонні Сікорій або Туентій, без чіткої етнічної приналежності, та латинські імена Гонорій та Непотіан^[1].

У 581 році, безпосередньо перед великими франкськими походами проти басків та заснуванням Васконського герцогства під сюзеренітетом франків, граф Бордо Галакторій згадується поетом Венанцієм Фортунатом як воюючий як з басками, так і з кантабрами^[2], в той час як Хроніка Фредегара описує тіньового герцога Кантабрії Франсіо, який правив протягом тривалого періоду за деякий час до успішних походів вестготів Сісебута проти басків і кантабрів. Археологічні відкриття останніх десятиліть виявили, що культурні та економічні впливи, і навіть невеликі групи людей на прилеглих до басків територіях, що колись були частиною герцогства або частково обмежувались ним, походили далеко з-за меж Піренеїв протягом часового проміжку з вакуумом влади або, в кращому випадку, політичної невизначеності^[3].

У пізньому вестготському періоді, на другому етапі після поразки кантабрів в VI столітті, Кантабрійське герцогство описується як буферна зона, про що свідчать постійні бої між вестготами та басками. У 670 році король вестготів Вамба проводив там кампанію проти басків, почувши про повстання в Септиманії.

Приблизно в середині 720-х років герцог Кантабрійський Альфонсо став зятем першого короля Астурії Пелайо і після його смерті та загибелі його сина Фавіли, у 739 році був обраний королем Астуріїйського королівства і включив Кантабрійське герцогство до його складу.

• Вестготи
• Кантабри
• Кантабрія

1. ↑ Collins, Roger (1983). Early Medieval Spain. New York: St. Martin's Press. с. 106. ISBN 0-312-22464-8.
2. ↑ Douglass, William A. Bilbao, Jon (2005). Amerikanuak. Basques in the New World. Reno: University of Nevada Press. с. 29. ISBN 0-87417-625-5.
3. ↑ Alzualde, A.; Izagirre, N.; Alonso, S.; Rivera, N.; Alonso, A.; Azkarate, A.; de la Rúa, C. (1 січня 2007). Influences of the European Kingdoms of Late Antiquity on the Basque Country: An Ancient‐-NA Study. Current Anthropology. 48 (1): 155—162. doi:10.1086/510464. JSTOR 510464.