Share to: share facebook share twitter share wa share telegram print page

Космічна програма «Discovery»

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Діскавери.
Зображення з веб сайту програми Discovery (2016)[1]
Частина серії про
Космічну програму США[en]
Програми польотів людини в космос
Програми роботизованих космічних польотів
Загін астронавтів НАСА[en]
Космодроми
Східний хребет[en]
Космічні ракети-носії[en]
Національна космічна безпека
Цивільний космос
Комерційна космічна галузь
Зображення місій Люсі і Психея
Реголіт на астероїді Ерос, світлини зроблені космічним апаратом NEAR Shoemaker
Космічна обсерваторія Кеплер

Космічна програма Discovery (укр. Діскавери) — серія недорогих (порівняно з програмами New Frontiers або Flagship) місій НАСА з дослідження Сонячної системи. Програма була заснована у 1990 році для реалізації політики щодо нових космічних досліджень тодішнього керівника НАСА Деніела Голдіна[en] — «Швидше, краще, дешевше»[2]. У традиційних місіях НАСА цілі й завдання плануються заздалегідь, після чого починається пошук претендентів на проведення місії. Натомість місії за програмою Discovery визначаються шляхом аналізу пропозицій, які може висунути будь-хто, після чого здійснюється їх експертна оцінка. Місії обираються на конкурсній основі. Відібрані місії очолює вчений, який називається Головним дослідником. Комісія з вибору місій може складатися з представників промисловості, малого бізнесу, державних лабораторій і університетів. Усі місії, здійснені в рамках програми Discovery, доповнили наші знання щодо Сонячної системи.

Програма Discovery також включає «Місії можливостей» (Missions of Opportunity), які фінансують участь США в космічних апаратах інших космічних агентств, — наприклад, шляхом надання наукових приладів. Вона також може бути використана для перепрофілювання існуючого космічного апарата НАСА для нової місії.

4 січня 2017 року НАСА анонсувала наступні місії за програмою (13 та 14), були обрані дві місії: «Люсі» — для відвідання кількох астероїдів і троянців і «Психея» — для відвідання астероїда Психея[3]. Станом на червень 2021 року останніми обраними місіями Discovery були VERITAS і DAVINCI — відповідно, 15-та і 16-та місії програми[4].

Історія

У 1989 році відділ дослідження Сонячної системи ініціював кілька робочих зустрічей з метою виробити нову стратегію для досліджень до 2000 року. Список містив «Програму невеликих місій» (ПНМ), які матимуть відносно низьку вартість і даватимуть змогу вирішувати наукові завдання за відносно короткий час. Було прискорено вивчення пропозицій щодо місій для програми, а фінансування розпочалось уже в 1990 р. Нова програма була названа Discovery[5]. Група експертів оцінила ряд концептів місій, які можуть бути реалізовані в рамках встановленого бюджету.

Першою місією, яка була обрана, стала The Near Earth Asteroid Rendezvous — Shoemaker (NEAR Shoemaker), вона була запущена 17 лютого 1996 року[5]. Друга місія, Mars Pathfinder, була запущена 4 грудня 1996 року, були випробовані і продемонстровані ряд новаторських, економічних і високоефективних підходів до розробки космічних апаратів. Серед них — надувні подушки безпеки, які допомогли роверу «Соджорнер» витримати посадку на Марс[5]. Слід зазначити, що дослідницькі марсоходи «Оппортьюніті» і «Спіріт» не були частиною програми Discovery, вони використовували систему посадки Mars Pathfinder. Місії «Фенікс» і MAVEN належать до програми «Програми дослідження Марса», а не Discovery.

Хронологія місій

Психея (космічний апарат)Люсі (космічний апарат)InSightGravity Recovery and Interior LaboratoryКеплер (орбітальний телескоп)DawnEPOXIDeep Impact (spacecraft)MESSENGERCONTOURGenesis (космічний апарат)СтардастСтардастLunar ProspectorMars PathfinderNEAR Shoemaker

Місії

Окремі місії

Астероїд 253 Матільда
Краєвид, сфотографований апаратом Mars Pathfinder
Анімація обертання астероїда 433 Ерос.
Сфотографовані MESSENGERом вибоїни кратера Шолом-Алейхем на Меркурії.[6]
Спусковий апарат Insight (квітень 2015 року, НАСА)
  • NEAR Shoemaker (місія № 1) — місія з вивчення астероїда 433 Ерос. Запущена 17 лютого 1996 року, апарат вийшов на орбіту Ероса у 2000 році та успішно здійснив посадку рік по тому. Були успішно здійснені головна і розширена місії.
  • Mars Pathfinder (місія № 2) — посадковий апарат для доставки до поверхні Марса ровера «Соджорнер». Місія запущена в 1996 році і здійснила приземлення 4 липня 1997 року. Були успішно здійснені головна і розширена місії.
  • Lunar Prospector (місія № 3) — орбітальний апарат Місяця, запущений для характеризування мінералів Місяця. Запущений у 1998 році, працював на орбіті Місяця півтора року. Були успішно здійснені головна і розширена місії. Апарат був знищений шляхом зіткнення з поверхнею Місяця.
  • «Стардаст» (місія № 4) — місія для збору міжзоряного пилу і частинок пилу з ядра комети 81P/Вільда[en] і доставки зразків на Землю. Запущена у 1999 році, апарат успішно зібрав зразки у 2000—2004 роки, після чого зразки в капсулі були повернуті на Землю — 15 січня 2006 р. Науковці зі всього світу отримали можливість вивчати зразки пилу з комети через проєкт stardust@home[en]. Космічному апарату була поставлена нова мета, названа Stardust-NExT, — знову відвідати комету 9P/Темпеля й оглянути кратер, у який було спрямовано для знищення апарат Deep Impact. 24 березня 2011 року, після закінчення головної й додаткової місій, в апарата закінчилось паливо[7].
  • Genesis (місія № 5) — місія зі збору заряджених частинок сонячного вітру для аналізу на Землі. Запущена у 2001 році, апарат збирав зразки у 2002—2003 роках. У вересні 2004 року капсула зі зразками, внаслідок помилки парашутів, розбилась у пустелі Юта. Проте зразки сонячного вітру збереглись, і їх можна було вивчати.
  • CONTOUR (місія № 6) — невдала місія з вивчення комет Енке і 73P/Швассмана — Вахмана[en]. Місія була запущена у 3 липня 2002 року. Після того як твердопаливний ракетний двигун вивів КА на геліоцентричну орбіту 15 серпня 2002 року, контакт з апаратом був втрачений. НАСА заявило:

    Комісія з розслідування дійшла висновку, що імовірною причиною невдачі було руйнування конструкції космічного апарата через нагрів твердопаливного ракетного двигуна[5][8].

  • MESSENGER (місія № 7) — перша місія з вивчення Меркурія з орбіти. Наукові цілі апарата забезпечили перші фотографії всієї планети, була зібрана деталізована інформація щодо складу і структури кори Меркурія, її геологічної історії, походження тонкої атмосфери, активність магнітосфери, структуру ядра і полюсів. Місія була запущена 3 серпня 2004 року, апарат вийшов на орбіту Меркурія 18 березня 2011 року. Головна місія була завершена 17 березня 2012 року. Було сфотографовано 100 % поверхні Меркурія. 30 квітня 2015 року, після завершення розширеної місії і по закінченню палива, апарат був зміщений з орбіти[9].
  • Deep Impact (місія № 8) — апарат був запущений 12 січня 2005 року і вперше в історії скинув на комету 9P/Темпеля зонд, який протаранив її поверхню та сфотографував її з близької відстані. Після успішного завершення місії апарат був введений у стан гібернації і був знову активований для здійснення нової місії — EPOXI.
  • Dawn (місія № 9) — місія була запущена 27 вересня 2007 року для вивчення двох найбільших об'єктів поясу астероїдів — Вести і карликової планети Церери. Апарат досяг Вести у липні 2011 року і завершив вивчення Вести у вересні 2012-го і на 2017 рік перебував на орбіті Церери, до якої апарат прибув у березні 2015 року[10][11]. КА використовує іонні двигуни для транспортування до обох об'єктів, що не здійснювалося раніше.
  • Kepler (місія № 10) космічна обсерваторія для дослідження структури і різноманітності систем з екзопланетами. Особливий акцент робиться на виявленні екзопланет земного типу[12]. Обсерваторія була запущена 7 березня 2009 року[13], а перші відкриті екзопланети були анонсовані у січні 2010 року.
  • Gravity Recovery and Interior Laboratory, (GRAIL) (місія № 11) — програма вивчення гравітаційного поля і внутрішньої будови Місяця космічними апаратами. Запуск відбувся у вересні 2011 року[14]. Апарат був примусово зруйнований шляхом зіткнення з поверхнею Місяця 17 грудня 2012 року.
  • InSight (місія № 12) — посадковий апарат, призначений для вивчення структури і складу внутрішньої частини Марса, також отримані дані дадуть змогу зрозуміти формування й еволюцію планет земної групи[15]. Запуск відбувся 5 травня 2018 року. 26 листопада 2018 року зонд InSight здійснив посадку на Марсі. У грудні 2018 року космічний зонд InSight передав на Землю аудіозапис вітру.
  • «Люсі» — (місія № 13) — місія з відвідання шістьох троянських астероїдів Юпітера для кращого розуміння формування Сонячної системи[16]. Запуск здійснений 16 жовтня 2021 року[17][18].
  • «Психея» (місія № 14) — орбітальний апарат здійснить подорож до астероїда Психея — найбільшого з відомих залізовмісного астероїда Головного поясу, можливо. Астероїд має залізне ядро протопланети[19]. Запуск успішно здійснено 13 жовтня 2023 року ракетою Falcon Heavy компанії SpaceX[20][21].

Місії підпрограми Missions of Opportunity

Можливий вигляд місії з повернення зразків з Місяця.
Меркурій, сфотографований MESSENGERом

НАСА також приймає пропозиції щодо фінансування окремих дослідницьких інструментів або обладнання для місій, які не розробляються НАСА. Ці можливості реалізовані через програму Mission of Opportunity.

  • Moon Mineralogy Mapper — спроєктований НАСА інструмент розміщений на індійському орбітальному апараті «Чандраян-1». Запущений 22 жовтня 2008 року[22]. Був спроєктований для дослідження мінерального складу Місяця. Віднайдення води на Місяці було анонсовано у вересні 2009 року, через місяць місія була завершена.
  • EPOXI — місія була запущена у 2007 році[23]. Існує дві місії для існуючого апарата Deep Impact відносно комети 9P/Темпеля — The Extrasolar Planet Observations and Characterization (EPOCh) — місія використовувала камеру високої роздільної здатності апарата Deep Impact у 2008 році для деталізації інформації щодо відомих гігантських екзопланет, які обертаються довкола інших зірок, пошук екзопланет у системах. — Deep Impact eXtended Investigation of Comets (DIXI) — місія використовувала КА Deep Impact для обльоту другої комети — 103P/Гартлі. Мета — сфотографувати ядро для розуміння відмінності комет. Обліт комети був успішно здійснений, найближче зближення відбулось 4 листопада 2010 року.
  • New Exploration of Tempel 1 (NExT) — нова місія КА Stardust для обльоту комети 9P/Темпеля у 2011 році і відзначити зміни у структурі, які відбулись з кометою після її відвідування у липні 2005 року. Наприкінці 2005 року комета наблизилась до Сонця і, відповідно, відбулись зміни на поверхні комети. Обліт був успішно здійснений 15 лютого 2011 р.
  • ASPERA-3 — інструмент сконструйований для вивчення взаємодії між сонячним вітром і атмосферою Марса. Інструмент встановлений на орбітальний космічний апарат ЄКА — «Марс-експрес». Запуск відбувся у червні 2003 року. Апарат перебуває на орбіті з грудня 2003 року.
  • Strofio[24] — мас-спектрометр, частина інструменту SERENA (ЄКА), який буде встановлений на КА BepiColombo — це орбітальний апарат для вивчення атомів і молекул атмосфери Меркурія.

Приклади місій

Процес обрання місій

1-ша і 2-га місії

Мінімарсохід «Соджорнер», доправлений на Марс за допомогою апарата Mars Pathfinder вивчає камінь Yogi Rock (1997)

Перша і друга місії за програмою були Mars Pathfinder і Near Earth Asteroid Rendezvous (NEAR) (пізніше NEAR Shoemaker). Ці місії не відбирались тим способом, що наступні, бо на початок формування програми вже були в процесі розробки[25]. Mars Pathfinder використав технологію, яка розроблялась для програми Mars Environmental Survey[en] (MESUR)[25]. Крім того, однією з цілей Pathfinder була підтримка програми Mars Surveyor[25]. Пізніше використовувався більш послідовний процес вибору місій[25].

Вибір місії NEAR має свої особливості: коли була заснована програма, у 1990 році, робоча група рекомендувала зробити першою місією дослідження навколоземного астероїда[26]. Список пропозицій щодо місій до близького до Землі астероїда був опублікований у 1991 році[26]. Місія NEAR була обрана у грудні 1993 року після дворічної розробки[26]. NEAR був запущений 15 лютого 1996 року і прибув на орбіту астероїда Ерос 14 лютого 2000 року[26]. Mars Pathfinder був запущений 4 грудня 1996 року і здійснив посадку на Марс 4 липня 1997 року разом із першим ровером НАСА[27].

3-тя і 4-та місії

Ділянки з концентрацією Торію на поверхні Місяця, знімки зроблені КА Lunar Prospector

У серпні 1994 року НАСА анонсувала відбір нових двох місій для програми[28]. Існувало 28 пропозицій, відібраних НАСА жовтні 1994 року. У лютому 1995 року була обрана місія Lunar Prospector — орбітальна місія до Місяця. Залишились ще три півфіналісти для 4-ї місії. У листопаді 1995 року була обрана місія Stardust — місія з повернення зразків з комети[29].

5-та і 6-та місії

Місія Stardust. Комета 81P/Вільда

У жовтні 1997, НАСА обрала місії Genesis і Contour серед 34 пропозицій, що були представлені у грудні 1996 року.[30]

7-ма і 8-ма місії

Фото комети Темпеля 1, зроблене апаратом Deep Impact

У липні 1999 року НАСА обрала місії MESSENGER і Deep Impact як наступні місії за програмою[31]. MESSENGER був першою орбітальною місією до Меркурія і першою місією після відвідання Меркурія «Марінером-10», а апарат Deep Impact випустив спеціальний заряд для зіткнення з кометою Темпеля-1[31]. Обидві місії були запущені у 2004 році і коштували близько 300 млн дол. кожна[31].

9-та і 10-та місії

Було визначено 26 концептів місій для наступних місій за програмою, бюджет склав 300 млн дол.[32] У 2001 році були обрані три місії для подальшої розробки — Dawn, «Кеплер» і INSIDE Jupiter[33]. Місія INSIDE Jupiter була схожа на місію «Юнона». Dawn — місія до астероїдів Веста і Церера, а «Кеплер» — космічна обсерваторія для пошуку екзопланет. Три фіналісти отримали 450 тис. дол. для подальшої розробки[34]. У грудні 2001 року «Кеплер» і Dawn були обрані для запуску[35]. На сьогодні було відкрито тільки 80 екзопланет у рамках місії «Кеплера»[35][36]. Обидві місії планувалося запустити у 2006 році[32]. Через значні витрати на місії, а також аварію місії CONTOUR виконання програми ускладнилося. Місії Dawn і «Кеплер» через ці труднощі були запущені у 2007 і 2009 роках відповідно. Місія «Кеплер» отримала продовження, а Dawn успішно здійснив вивчення як Вести, так і Церери. Утім, наступний відбір місій тривав дещо довше, ніж попередні. З часом успіхи і нові відкриття, зроблені апаратами, затьмарили невдачі і поліпшили стан програми Discovery. Також була збільшена кількість місій, що розробляються одночасно через розширення програми.

11-та місія

Порівняння масштабів Вести, Церери і Місяця

Наступна місія була анонсована у квітні 2006 року[37]. На той час існувало три фіналісти: GRAIL (переможець), OSIRIS і Vesper[38]. Місія OSIRIS була схожа на місію OSIRIS-REx — місія з повернення зразків з астероїда 101955 Бенну, і Vesper — орбітальний апарат для дослідження Венери[38]. Місія Vesper була також фіналістом у 1998 році[38]. Три фіналісти були анонсовані у жовтні 2006 року і отримали 1,2 млн дол. для подальшої розробки[39].

У листопаді 2007 року НАСА обрала місію GRAIL як наступну місію для програми. Мета — вивчення гравітаційного поля і внутрішньої будови Місяця. Запуск відбувся у 2011 році[40]. Існувало також 23 інші концепти місій[40]. Бюджет місії становив 375 млн дол., ці гроші призначені для розробки і запуску місії[40].

12-та місія

Поверхня Титана, світлина зроблена зондом Гюйгенс
Та сама світлина, оброблена за допомогою комп'ютера

Вибір цієї місії був важким з огляду на успішне приземлення марсохода і завершення «Програми дослідження Марса» (до цієї програми входять дві місії — «Фенікс» і Mars Atmosphere and Volatile Evolution). Після двох місій Програма дослідження Марса була інтегрована до програми Discovery. Місії до Марса мали популярність і були більш актуальними поруч з іншими об'єктами вивчення. Проте в цей час була здійснена посадка на Титан зонда «Гюйгенс», і дослідження комет також мало актуальне значення. Доказом цього є повне фінансування флагманської місії ЄКА «Розетта».

У 2010 році було отримано 28 пропозицій: 3 до Місяця, 4 на Марс, 7 до Венери, 1 до Юпітера, 1 до юпітеріанського троянця, 2 місії до Сатурна, 7 місій до астероїдів і 3 місії до комет[41][42]. З них були обрані фіналістами три місії, вони отримали 3 млн дол. у травні 2011 року для подальшої розробки концептів:

У серпні 2012 року була обрана місія InSight[43].

13-та і 14-та місії

Наступне покоління іонних двигунів НАСА — NEXT[44].
DAVINCI — зонд для дослідження атмосфери Венери

У лютому 2014 року НАСА анонсувала конкурс для 13-ї і 14-ї місій із запуском не пізніше 31 грудня 2021 року[45]. Головна місія забезпечувалася бюджетом у 450 млн дол. Також управління зазначило, що до цього бюджету будуть додатково виділені кошти, якщо в апараті будуть використані наступні технології[44][46][47].

  • 30 млн дол. — якщо буде застосована технологія лазерної комунікації у космосі (відправлення даних на відстань не менше відстані від Землі до Місяця)[47][48][49].
  • 10 млн дол. — за використання в місії нового тканого теплового 3D-екрана[47].
  • 5 млн дол. — за встановлення на апараті мініатюризованого атомного годинника для глибокого космосу[47].
  • Використання наступного покоління іонних двигунів NEXT[50] і радіоізотопного теплового блоку без додаткових коштів[47].

Спочатку 450-мільйонний бюджет був анонсований без витрат на обслуговування після запуску[51]. Остаточні вимоги були оголошені 5 листопада 2014 року: було заявлено, що лазерна комунікація не є обов'язковою, проте якщо буде реалізована, місія отримає додаткові кошти[52].

Кінцева дата подачі пропозицій — 16 лютого 2015 року. На цей час існували такі пропозиції[51][53]:

Система Сатурна

Система Юпітера

  • Io Volcano Observer — місія з дослідження вулканічної активності і впливу на систему Юпітера шляхом вимірювань його глобального теплового потоку, його магнітного поля, температури лави і складу атмосфери, вулканічних плюмів[57].
  • Advanced Jovian Asteroid eXplorer (AJAX) — місія з дослідження юпітеріанського троянця[58].

Венера

  • Deep Atmosphere Venus Investigation of Noble gases, Chemistry, and Imaging (DAVINCI) — зонд для вивчення атмосфери Венери, що має дослідити хімічний склад атмосфери планети під час 63-хвилинного спуску. Обрана як один з фіналістів у вересні 2015 року.
  • Radar at Venus (RAVEN) — місія з фотографування поверхні Венери у високій роздільній здатності[59].
  • Venus Atmosphere and Surface Explorer (VASE) — зробить вимірювання повного складу благородного газу і легких стабільних ізотопів, що забезпечить створення першого повного профілю атмосферної структури від хмар до поверхні планети (температура, тиск і силу вітру)[60].
  • Venus Emissivity, Radio Science, InSAR Topography and Spectroscopy (VERITAS) — орбітальний апарат має зробити глобальну топографічну мапу високої роздільної здатності та сфотографувати поверхню Венери, зробити перші карти деформацій поверхні планети. Місія обрана як фіналіст програми у вересні 2015 року.

Система Марса

  • Mars-Moons Exploration, Reconnaissance and Landed Investigation (MERLIN) — місія з обльоту Деймоса, після чого апарат здійснить переліт до Фобоса і здійснить посадку на нього[61].
  • Phobos and Deimos Origin Assessment (PANDORA) — орбітальна місія з дослідження Фобоса і Деймоса[61].
  • Phobos and Deimos & Mars Environment (PADME)[61][62]
  • Icebreaker Life використовуватиме платформу «Фенікс»/InSight, але матиме на борту обладнання для пошуку життя на планеті[63][64][65].

Місії до Місяця, астероїдів та комет

Концепт-арт місії «Люсі»
  • Binary Asteroid in-situ Explorer (BASiX) — місія з відвідання бінарного астероїда, а також здійснення невеликих вибухів для того, щоб побачити, як вони вплинуть на рух обох об'єктів[66].
  • Comet Radar Explorer (CORE).
  • Dark Asteroid Rendezvous (DARe) — місія з відвідання до 9 астероїдів, використовуючи іонний двигун[67].
  • «Люсі» — місія з польоту космічного апарата до п'яти троянських астероїдів Юпітера, орбіти яких розташовані на шляху Юпітера або поза його орбітою. Можливі цілі — астероїди 52246 Дональдджогансон, 3548 Еврібат 21900 Орус, 617 Патрокл, 11351 Леукус[16][68]. Місія була обрана серед п'яти фіналістів.
  • Moon Age and Regolith Explorer (MARE)[69][70].
  • NanoSWARM — кубсат для вивчення космічного вивітрювання, місячного магнетизму, місячної води і дрібномасштабної магнітосфери.
  • Near-Earth Object Camera (NEOCam) — місія з запуску інфрачервоного телескопа в космос для спостерігання за Сонячною системою і потенційно небезпечними астероїдами. Обрана разом з 5 фіналістами у вересні 2015 року.
  • Proteus — місія з дослідження комети 238P/Read головного поясу комет[71].
  • «Психея» — для дослідження походження планетарних ядер за допомогою вивчення металевого астероїда 16 Психея. Цей астероїд може мати оголене залізне протопланетне ядро. Найімовірніше, це наслідок сильного зіткнення з іншим об'єктом, який здер зовнішню кору[19]. Обрана серед 5 фіналістів у вересні 2015 року.

Інші місії

  • Kuiper Telescope — місія з вивчення багатьох об'єктів — гігантських планет, їх супутників і невеликих космічних тіл за допомогою 1,2-метрового дзеркала телескопа, він буде розміщений у точці Лагранжа L2[72].

30 вересня 2015 року НАСА обрала п'ять місій — DAVINCI, VERITAS, «Люсі», NEOcam і «Психея» — для фінального відбору, у результаті якого залишаться дві місії[73][74]. Кожна місія отримала 3 млн дол. на один рік для подальшої розробки[49][75].

4 січня 2017 року було проголошено, що 13-ю та 14-ю місіями програми Discovery обрані місії «Люсі» і «Психея»[3][76].

Короткий опис програми

Космічна програма Discovery досліджує астероїди, комети, Марс, Меркурій і Місяць. Створені дві місії з повернення зразків, одна — кометного пилу, інша — сонячного вітру, а також виявлений міжзоряний пил і одна космічна обсерваторія працює над відкриттям екзопланет.

Космічна програма «Discovery»
NEAR
1996 		Mars Pathfinder
1996 		Lunar Prospector
1998 		Стардаст
1999 		Genesis
2001 		MESSENGER
2004
Deep Impact
2005 		Dawn
2007 		Кеплер
2009 		GRAIL
2011 		InSight
2018 		Люсі
2021
Психея
2023

Посилання

Примітки

  1. ↑ Discovery Program Official Website (January 2016). National Aeronautics and Space Administration (NASA). 15 січня 2016. Архів оригіналу за січень 15, 2016. Процитовано 15 січня 2016.
  2. ↑ Daniel S. Goldin. web.archive.org. 8 грудня 2016. Архів оригіналу за 8 грудня 2016. Процитовано 4 січня 2024.
  3. ↑ а б Updated: NASA taps missions to tiny metal world and Jupiter Trojans. Science | AAAS. 4 січня 2017. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 4 січня 2017.
  4. ↑ https://www.science.org/content/article/updated-nasa-taps-missions-tiny-metal-world-and-jupiter-trojans
  5. ↑ а б в г A Look Back at the Beginning: How the Discovery Program Came to Be (PDF). NASA. 2010. Архів оригіналу (PDF) за березень 1, 2011. Процитовано квітень 22, 2017.
  6. ↑ High-resolution Hollows. MESSENGER Featured Images. JHU - APL. 12 березня 2014. Архів оригіналу за 14 березня 2014.
  7. ↑ NASA's Stardust: Good to the Last Drop. NASA.gov (англ.). NASA. Архів оригіналу за 9 червня 2021. Процитовано 17 квітня 2016.
  8. ↑ CONTOUR Mishap Investigation Board Report (PDF). NASA. 21 травня 2003. Архів оригіналу (PDF) за січень 3, 2006. Процитовано квітень 23, 2017.
  9. ↑ Farewell, MESSENGER! NASA Probe Crashes Into Mercury [Архівовано 27 січня 2021 у Wayback Machine.]. Mike Wall. Space News April 30, 2015.
  10. ↑ Aron, Jacob (6 вересня 2012). Dawn departs Vesta to become first asteroid hopper. New Scientist. Архів оригіналу за 7 вересня 2012.
  11. ↑ DAWN – A Journey to the Beginning of the Solar System. Dawn Mission Timeline. Jet Propulsion Laboratory. Архів оригіналу за 19 жовтня 2013.
  12. ↑ Koch, David; Gould, Alan (March 2009). Kepler Mission. NASA. Архів оригіналу за 6 березня 2014. Процитовано 23 квітня 2017.
  13. ↑ NASA Staff. Kepler Launch. NASA. Архів оригіналу за 7 листопада 2013.
  14. ↑ Harwood, William (10 вересня 2011). NASA launches GRAIL lunar probes. CBS News. Архів оригіналу за 11 вересня 2011.
  15. ↑ New NASA Mission to Take First Look Deep Inside Mars. NASA. 20 серпня 2012. Архів оригіналу за 22 серпня 2012.
  16. ↑ а б jobs (16 березня 2015). Five Solar System sights NASA should visit : Nature News & Comment. Nature.com. Архів оригіналу за 25 листопада 2020. Процитовано 11 січня 2016.
  17. ↑ Украина, Комментарии (16 жовтня 2021). NASA запустила перший космічний зонд для вивчення астероїдів Юпітера. Коментарі Україна (укр.). Процитовано 4 січня 2024.
  18. ↑ Levison, Hal (Jan 2017). Lucy: Surveying the Diversity of Trojan Asteroids (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 грудня 2020. Процитовано 1 лютого 2017.
  19. ↑ а б JOURNEY TO A METAL WORLD: CONCEPT FOR A DISCOVERY MISSION TO PSYCHE [Архівовано 27 лютого 2014 у Wayback Machine.]. (PDF) 45th Lunar and Planetary Science Conference (2014)
  20. ↑ Strickland, Ashley (13 жовтня 2023). NASA launches a spacecraft to visit Psyche, an unseen metal world. CNN (англ.). Процитовано 4 січня 2024.
  21. ↑ Elkins-Tanton, Lindy (28 січня 2016). Psyche: Journey to a Metal World (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 20 квітня 2021. Процитовано 1 лютого 2017.
  22. ↑ Mission Sequence. web.archive.org. 6 липня 2010. Архів оригіналу за 6 липня 2010. Процитовано 4 січня 2024.
  23. ↑ Deep Impact Heads to New Comet. Space.com. 31 жовтня 2006. Архів оригіналу за листопад 2, 2006. Процитовано квітень 24, 2017.
  24. ↑ Discovery Program - Strofolio. NASA. Архів оригіналу за березень 1, 2011. Процитовано квітень 24, 2017.
  25. ↑ а б в г Архівована копія. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 24 квітня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  26. ↑ а б в г Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 26 лютого 2018. Процитовано 24 квітня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  27. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 липня 2020. Процитовано 24 квітня 2017.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  28. ↑ Discover 95 : MISSIONS TO THE MOON, SUN, VENUS AND A COMET PICKED FOR DISCOVERY — NASA. Архів оригіналу за 30 листопада 2020. Процитовано 25 квітня 2017.
  29. ↑ STARDUST Selected as Discovery Flight. Stardust.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 11 січня 2016.
  30. ↑ Missions to Gather Solar Wind Samples and Tour Three Comets Selected as Next Discovery Program Flights. Nssdc.gsfc.nasa.gov. Архів оригіналу (TXT) за 26 листопада 2020. Процитовано 11 січня 2016.
  31. ↑ а б в NASA Selects Missions to Mercury and a Comet's Interior as Next Discovery Flights. Nssdc.gsfc.nasa.gov. Архів оригіналу за 29 вересня 2020. Процитовано 11 січня 2016.
  32. ↑ а б Susan Reichley (21 грудня 2001). 2001 News Releases - JPL Asteroid Mission Gets Thumbs Up from NASA. Jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за 1 травня 2017. Процитовано 11 січня 2016.
  33. ↑ NASA announces Discovery mission finalists. Spacetoday.net. 4 січня 2001. Архів оригіналу за 16 вересня 2003. Процитовано 11 січня 2016.
  34. ↑ Richard StengerCNN.com Writer. Space - NASA selects finalists for next Discovery mission - January 5, 2001. CNN.com. Архів оригіналу за 15 вересня 2020. Процитовано 11 січня 2016.
  35. ↑ а б NASA. Nasa.gov. Архів оригіналу за 26 листопада 2020. Процитовано 11 січня 2016.
  36. ↑ Science Analysis Support for NASA Discovery Program's Kepler Extended Mission | SETI Institute. Seti.org. Архів оригіналу за грудень 15, 2015. Процитовано 11 січня 2016.
  37. ↑ Cain, Fraser. Back to Venus with Vesper. Universe Today. Архів оригіналу за 23 листопада 2020. Процитовано 11 січня 2016.
  38. ↑ а б в Paolo Ulivi; David M. Harland (16 вересня 2014). Robotic Exploration of the Solar System: Part 4: The Modern Era 2004 –2013. Books.google.com. с. 349. Архів оригіналу за 9 травня 2016. Процитовано 11 січня 2016.
  39. ↑ NASA - NASA Announces Discovery Program Selections. Nasa.gov. 2 листопада 2008. Архів оригіналу за 29 червня 2009. Процитовано 11 січня 2016.
  40. ↑ а б в NASA aiming to look inside the moon - Technology & science - Space - Space.com. NBC News. 6 вересня 2011. Архів оригіналу за 23 вересня 2020. Процитовано 11 січня 2016.
  41. ↑ Hand, Eric (2 вересня 2011). Venus scientists fear neglect. Nature. Архів оригіналу за 26 травня 2012.
  42. ↑ Jpl, Nasa (20 серпня 2012). Mars Mobile. Marsmobile.jpl.nasa.gov. Архів оригіналу за червня 4, 2016. Процитовано 11 січня 2016.
  43. ↑ Vastag, Brian (20 серпня 2012). NASA will send robot drill to Mars in 2016. The Washington Post. Архів оригіналу за 4 грудня 2016. Процитовано 26 квітня 2017.
  44. ↑ а б Kane, Van (20 лютого 2014). Boundaries for the Next Discovery Mission Selection. Future Planets. Архів оригіналу за 7 березня 2014.
  45. ↑ NASA Discovery Program Draft Announcement of Opportunity. NASA Science Mission Directorate. SpaceRef. 19 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 26 квітня 2017.
  46. ↑ NASA Discovery Program Draft Announcement of Opportunity. SpaceRef. 19 лютого 2014. Архів оригіналу за 22 лютого 2014. Процитовано 26 квітня 2017.
  47. ↑ а б в г д The DAVINCI spacecraft. Phys.org. Архів оригіналу за 1 вересня 2019. Процитовано 11 січня 2016.
  48. ↑ NASA Drops Laser Comm Requirement From Discovery Solicitation. Space News, Dan Leone. November 5, 2014
  49. ↑ а б Clark, Stephen (24 лютого 2014). NASA receives proposals for new planetary science mission. Space Flight Now. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 25 лютого 2015.
  50. ↑ Clark, Stephen (3 березня 2015). NASA eyes ion engines for Mars orbiter launching in 2022. Space Flight Now. Архів оригіналу за 18 червня 2018. Процитовано 4 березня 2015.
  51. ↑ а б Clark, Stephen (6 квітня 2015). Diverse destinations considered for new interplanetary probe. Space Flight Now. Архів оригіналу за 5 січня 2017. Процитовано 7 квітня 2015.
  52. ↑ NASA Drops Laser Comm Requirement From Discovery Solicitation. SpaceNews.com. 5 листопада 2014. Процитовано 11 січня 2016.
  53. ↑ NASA Sorting Through Latest Discovery Proposals. Spacenews.com. 23 лютого 2015. Процитовано 11 січня 2016.
  54. ↑ Enceladus life finder: the search for life in a habitable moon [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. Geophysical Research Abstracts. Vol. 17, EGU2015-14923, 2015 EGU General Assembly 2015.
  55. ↑ Kane, Van (3 квітня 2014). Discovery Missions for an Icy Moon with Active Plumes. The Planetary Society. Архів оригіналу за 16 квітня 2015. Процитовано 9 квітня 2015.
  56. ↑ LIFE: Life Investigation For Enceladus: A Sample Return Mission Concept in Search for Evidence of Life (PDF). Astrobiology. 12: 730—742. Bibcode:2012AsBio..12..730T. doi:10.1089/ast.2011.0813. Архів оригіналу (PDF) за 4 березня 2016. Процитовано 28 квітня 2017.
  57. ↑ Io Volcano Observer (IVO) [Архівовано 10 липня 2020 у Wayback Machine.]. Geophysical Research Abstracts, Vol. 11, EGU2009-6448-1, 2009. EGU General Assembly 2009.
  58. ↑ John F. Mustard; Scott L. Murchie; Andrew S. Rivkin; Douglas A. Eng; Elena Y. Adams; Patrick N. Peplowski; David J. Lawrence; Goestar Klingelhoefer (June 9–11, 2015). The Advanced Jovian Asteroid Explorer (PDF). 11th Low Cost Planetary Missions Conference. Архів оригіналу (PDF) за 21 вересня 2020. Процитовано 28 квітня 2017.
  59. ↑ RAVEN — High-resolution Mapping of Venus within a Discovery Mission Budget. Архів оригіналу за 27 січня 2019. Процитовано 28 квітня 2017.
  60. ↑ Venus Atmosphere and Surface Explorer [Архівовано 10 травня 2017 у Wayback Machine.]. American Astronomical Society, DPS meeting #46, #214.15 (2014)
  61. ↑ а б в MERLIN: The Creative Choices Behind a Proposal to Explore the Martian Moons [Архівовано 7 квітня 2020 у Wayback Machine.] (Merlin and PADME info also)
  62. ↑ Phobos And Deimos & Mars Environment (PADME) [Архівовано 13 лютого 2021 у Wayback Machine.]. 45th Lunar and Planetary Science Conference (2014).
  63. ↑ McKay, Christopher P.; Stoker, Carol R.; Glass, Brian J.; Davé, Arwen I.; Davila, Alfonso F.; Heldmann, Jennifer L.; Marinova, Margarita M.; Fairen, Alberto G.; Quinn, Richard C.; Zacny, Kris A.; Paulsen, Gale; Smith, Peter H.; Parro, Victor; Andersen, Dale T.; Hecht, Michael H.; Lacelle, Denis; Pollard, Wayne H. (5 квітня 2013). The Icebreaker Life Mission to Mars: A Search for Biomolecular Evidence for Life. Astrobiology. 13 (4): 334—353. Bibcode:2013AsBio..13..334M. doi:10.1089/ast.2012.0878. PMID 23560417. Архів оригіналу за 19 жовтня 2015. Процитовано 28 квітня 2017.
  64. ↑ Choi, Charles Q. (16 травня 2013). Icebreaker Life Mission. Astrobiology Magazine. Архів оригіналу за 15 серпня 2013.
  65. ↑ McKay, C. P.; Stoker, Carol R.; Glass, Brian J.; Davé, Arwen I.; Davila, Alfonso F.; Heldmann, Jennifer L.; Marinova, Margarita M.; Fairen, Alberto G.; Quinn, Richard C.; Zacny, Kris A.; Paulsen, Gale; Smith, Peter H.; Parro, Victor; Andersen, Dale T.; Hecht, Michael H.; Lacelle, Denis; Pollard, Wayne H. (2012), The Icebreaker Life Mission to Mars: A Search for Biochemical Evidence for Life, Concepts and Approaches for Mars Exploration (PDF), Lunar and Planetary Institute, архів (PDF) оригіналу за 3 грудня 2013
  66. ↑ Binary Asteroid in-situ Explorer Mission (BASiX): A Mission Concept to Explore a Binary Near Earth Asteroid System [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. 45th Lunar and Planetary Science Conference (2014)
  67. ↑ Dark Asteroid Rendezvous (DARe) [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. 46th Lunar and Planetary Science Conference (2015)
  68. ↑ Dreier, Casey; Lakdawalla, Emily (30 вересня 2015). NASA announces five Discovery proposals selected for further study. The Planetary Society. Архів оригіналу за 26 липня 2020. Процитовано 1 жовтня 2015.
  69. ↑ Dating moon rocks accurately with new design mass spectrometer - News. SpectroscopyNOW.com. 22 липня 2015. Архів оригіналу за 16 березня 2019. Процитовано 11 січня 2016.
  70. ↑ Hurlbert, Eric; Morehead, Robert; Melcher, John C.; Atwell, Matt (2016). Integrated Pressure-Fed Liquid Oxygen / Methane Propulsion Systems – Morpheus Experience, MARE, and Future Applications (PDF). NASA CASI. NASA Johnson Space Center. Архів оригіналу (PDF) за 2 травня 2017. Процитовано 28 квітня 2017.
  71. ↑ PROTEUS – A MISSION TO INVESTIGATE THE ORIGIN OF EARTH’S WATER: CREATING HABITABLE WORLDS (PDF). Astrobiology Science Conference 2015. Архів оригіналу (PDF) за 25 січня 2021. Процитовано 11 січня 2016.
  72. ↑ Kuiper : A Discovery-Class Observatory for Outer Solar System Giant Planets, Satellites, & Small Bodies (PDF). Lpi.usra.edu. Архів оригіналу (PDF) за 18 вересня 2020. Процитовано 11 січня 2016.
  73. ↑ Stephen Clark. NASA might pick two Discovery missions, but at a price. Spaceflight Now. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 11 січня 2016.
  74. ↑ Brown, Dwayne C.; Cantillo, Laurie (30 вересня 2015). NASA Selects Investigations for Future Key Planetary Mission. NASA News. Washington, D.C. Архів оригіналу за 1 жовтня 2015. Процитовано 1 жовтня 2015.
  75. ↑ Kane, Van (2 грудня 2014). Selecting the Next Creative Idea for Exploring the Solar System. Planetary Society. Архів оригіналу за 20 жовтня 2019. Процитовано 10 лютого 2015.
  76. ↑ NASA Selects Two Missions to Explore the Early Solar System. 4 січня 2017. Архів оригіналу за 29 січня 2017. Процитовано 4 січня 2017.
Kembali kehalaman sebelumnya