Магаданська область

Магаданська область
Магаданская область
Прапор Магаданської області Герб Магаданської області
Країна	Росія
Фед. округ	Далекосхідний федеральний округ
Адмін. центр	Магадан
Глава	Носов Сергій Костянтинович
Дата утворення	3 грудня 1953
Оф. вебсайт	49gov.ru​(рос.)
Географія
Координати	62°54′ пн. ш. 153°42′ сх. д. / 62.9° пн. ш. 153.7° сх. д. / 62.9; 153.7
Площа	465 464 км²
Часовий пояс	MSK+8 (UTC+11)
Населення
Чисельність	133 387 осіб
Густота	0.2865/км²
Економіка
Економ. район	Далекосхідний
Коди
ISO 3166-2	RU-MAG
ЗКАТО	44
Суб'єкта РФ	49
Телефонний	(+7)
Карти
Магаданська область у Вікісховищі

Магада́нська о́бласть (рос. Магада́нская о́бласть) — суб'єкт Російської Федерації на північному сході країни у складі Далекосхідного федерального округу. Розташована півночі Далекого Сходу Росії на березі Охотського моря Тихого океану. Межує на півночі з Чукотським автономним округом, на сході — з Камчатським краєм, на заході — з Республікою Саха, на півдні — з Хабаровським краєм. Простяглася на 930 км з півночі на південь і 960 км із заходу на схід. Крайня північна і західна точка у Сусуманському районі у верхів'ї річки Хініке, східна — в Північно-Евенському районі поблизу витоку річки Молонгди. Адміністративний центр — місто Магадан. Площа — 462 500 км²; населення — 133 387 осіб (2024). Губернатор — Сергій Костянтинович Носов.

До XVIII століття територію, яку нині займає область, населяли якути, допоки всередині XVIII століття розпочалися перші походи російських козаків в Колимський край.

У 1928 році на територію нинішньої області висадилася перша Колимська геологічна експедиція, якою керував Юрій Білібін. Протягом літа й осені 1929 року будівельники Східно-евенкійської культбази прорубали першу просіку, що стала першою вулицею Магадану — Октябрьською, а на початку 1930-х розпочалось власне будівництво міста^[1].

Регіон не мав цивільного управління, а знаходився під керівництвом адміністрації тресту для будівництва у районах Крайньої Півночі «Дальстрой» (Дальбуд), що входив до структури Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР. Його головним завдання було господарське освоєння краю шляхом використання робочої сили в'язнів ГУЛАГу. З початку 1930-х років до 1955 року у місцевих таборах утримувалося 3,5 мільйони осіб, серед яких значну частину складали українці, зокрема поети Михайло Драй-Хмара та Дмитро Загул, конструктор Сергій Корольов, майбутній Патріарх Київський та всієї України УПЦ КП Володимир (Романюк), багато вояків Української повстанської армії та членів Організації українських націоналістів^[2].

Магаданська область утворена 3 грудня 1953 року Указом Президії Верховної Ради СРСР. До її складу увійшли місто Магадан, Середньоканський, Ольський, Північно-Евенський, Сусуманський, Тенькинський, Ягоднинський райони і Чукотський національний округ, виділені зі складу Хабаровського краю^[3]. На той час її площа становила 1 199,1 тисяч км²^[4].

1967 року область нагороджена Орденом Леніна^[4].

У 1960–1980-х роках українці інтенсивно прибували до регіону на заробітки і складали значну частину населення області (працювали на копальнях, у рибній промисловості тощо). Від початку 1990-х років триває зворотній процес від'їзду українського населення з області в Україну та до європейської частини Російської Федерації, унаслідок чого воно скоротилося більш ніж увосьмеро^[2].

З 1992 року в області діяло Українське земляцтво «Колима-Славутич», за сприяння якого українське телебачення зняло 4-серійний документальний фільм «Українці на Колимі» (режисер Олександр Рябокрис, автор ідеї Микола Хрієнко)^[2].

17 червня 1992 року Чукотський автономний округ вийшов зі складу Магаданської області і став самостійним суб'єктом Російської Федерації^[5].

На території області присутні чотири групи природних комплексів: високогірні кам'яні пустелі, тундра, лісотундра і тайга. Високогірні кам'яні пустелі займають 21 % загальної площі. 3/4 території займають тундра і лісотундра.

Плоскогір'я, нагір'я і гори займають понад 4/5 території області: на сході — Колимське нагір'я, в центральній частині — відроги хребта Черського, на заході простягнувся хребет Черського (найвищий пік Абориген — 2 586 м), на південному заході області по правому берегу Колими тягнеться Верхньоколимське нагір'я. Лише невеликі простори по долинах річок і неширокі смуги вздовж узбережжя моря — низовини^[6]. Береги Охотського моря сильно порізані та рясніють численними затоками (найбільша затока — затока Шеліхова), бухтами, островами та півостровами. Біля берегів найвищі в Росії припливи^[7].

Густа гідрографічна мережа — безліч озер, річок:

• Утворення гірських озер пов'язане з льодовиками і скупченням опадів в улоговинах гір. До цієї трупи належать озера Джека Лондона, Малик, Момонтай, Чисте^[6], Танцюючих Харіусів.
• Річки області належить до басейнів Північного Льодовитого і Тихого океанів. Найбільша річка — Колима. Її довжина від місця злиття Аян-Юрях з Кулу — 2 129 км, висота витоку — 527 м. Загальна кількість річок Магаданської області близько 250 тисяч, причому 99 % це річки і струмки довжиною менше 10 км. До Північного Льодовитого океану впадають багатоводні річки Колима з притокою Омолон, Чаун, Велика Бараниха^[ru], Пегтимель, Амгуема, Ванкарем та інші. До басейну Тихого океану — Анадир, Велика, Канчалан, Тауй, Ола, Яма, Гижига. Живлення річки отримують завдяки дощовим, сніговим і частково ґрунтовим водам, а також льодовикове.

На території області налічується 25 груп мінеральних джерел, води яких мають різну мінералізацію, переважно хлорильні, натрієво-кальцієві^[6]. Також на поверхню виходять термальні води температура води в яких від +20 °C до + 90 °C, що свідчить про вулканічні процеси. Найбільш відомі джерела — Тальське (тут також є лікувальні грязі), Таватумське, Наяханське, Мотиклейське, Березовське^[7].

Область володіє унікальною мінерально-сировинною базою і є провідним золотодобувним регіоном Росії. На її території зосереджено понад 11 % запасів розвіданого розсипного золота, 15 % рудного золота і близько 50 % срібла від загальних обсягів розвіданих запасів цих металів у Росії. Значні промислові запаси кольорових і рідкісних металів, серед яких олово, вольфрам, мідь, молібден, поліметалічні руди, розвідані родовища облицювального каменю, бурого і кам'яного вугілля. Є запаси нафти, торфу, деревини, газового конденсату^[6].

Клімат різко континентальний, суровий, на узбережжі — морський. Зима — від 6 до 7,5 місяців. Літо коротке, прохолодне, бувають тумани. Пересічна температура січня у внутрішніх районах —38 °C, липня + 14, +16 °C; на узбережжі Охотського моря — відповідно —19 і —23 °C; + 11, +12 °C. Опадів 300—350 мм, на узбережжі — 500—700 мм на рік^[4]. Вегетаційний період не перевищує 100 днів^[7].

Однією з характерних особливостей клімату є майже повсюдне поширення вічної мерзлоти. На морському побережжі товщина мерзлого ґрунту від 70 до 100 см, а у центральних районах — до 600 м^[7].

Загальна площа лісів становить 13 мільйонів га (11 % території)^[6]. Лісотундра в області — це головно пригнічене рідколісся з модрини Даурської з чагарниками карликової берези або сосни сланки в підліску. Флору тундри представляють худа берізка, арктична верба, траурна осика, куничники, шолудивники, на болотах — рудувата арктофіла, арктична калужниця. Влітку тундру прикрашають яскраві квіти: полярний мак, зніт, рододендрон, синюха, дика цибуля. На вершинах і схилах гір виживають тільки лишайники, мохи, брусниця, лохина, водянка^[1].

У тайзі живуть білка, бурундук, літяга, заєць білий, червона полівка, лось, соболь, кам'яний глухар. Гірську тайгу населяють росомаха, ведмідь, горностай, лисиця. У змішаних лісах живе рябчик, в прирічкових верболозах — куріпка. Особливість фауни області — наявність у її складі степових тварин, які не зустрічаються в інших місцях на півночі: верхоянський чорношапковий бабак, довгохвостий колимський ховрах, баран сніговий.

Значні біологічні ресурси Охотського моря (близько 30 видів промислових риб і понад 10 видів морських тварин), прісноводної флори і фауни. Річки і озера багаті рибою: сиг-чир, нельма, річкова мальма, харіус, омуль^[6].

На території області створені особливо охоронні природні території: заповідник федерального значення «Магаданський», 11 природних заказників регіонального значення — Одян, Кавинська долина, Тайгонос, Сугой, Кубака та інші; природний парк обласного значення — озеро Джека Лондона; природна пам'ятка федерального значення — острів Талан; 22 пам'ятки природи регіонального значення — Тальський, Абориген, Мотиклейський, вулкан Маякан та інші; 6 природних пам'яток морського значення (у міській межі) — Примузейний, Марчеканська чаша, Кам'яний вінець та інші^[8].

• За переписом населення СРСР 1989 року, тут проживало 555,6 тисяч осіб, зокрема 85 772 українці (15,2 %), з них 69 121 — у містах, 16 651 — у селах. З них рідною мовою назвали українську 45,5 % (44,7 % — у містах, 48,8 % — у селах)^[2];
• За даними Всеросійського перепису населення (жовтень 2002) у області проживало 182 726 осіб. З них: росіяни — 146,5 тисяч осіб (80,2 %), українці — 18,1 тисяч осіб (9,9 %), евени — 2,5 тисяч осіб (1,4 %), білоруси — 2,2 тисяч осіб (1,2 %), татари — 2,0 тисяч осіб (1,1 %), коряки — 0,88 тисяч осіб (0,5 %), інгуші — 0,8 тисяч осіб (0,45 %), німці — 0,7 тисяч осіб (0,45 %), ітельмени — 0,65 тисяч осіб (0,35 %);
• Згідно з Всеросійським переписом 2010 року, загальна кількість населення області становила 156 996 осіб: росіяни — 81,49 %, українці — 6,28 % (9 857 осіб), еве­ни — 1,7 % (2 635 осіб)^[2].

Питома вага міського населення — 93,9 % (2005). Більше половини населення проживає в місті Магадані (100,2 тисяч осіб).

Щорічно 31 серпня біля Великого театру в Москві проходить традиційна зустріч жителів Магаданської області — як колишніх, так і теперішніх.

Рибне господарство є другою по значимості галуззю. Її продукція поставляється на експорт. Питома вага рибної галузі в обсязі виробництва області становить 18 %.

Основана галузь сільського господарства — оленярство. Також у області розвинені м'ясо-молочне тваринництво, хутрова промисловість, птахівництво^[8]. Землі сільськогосподарського призначення становлять 1,3 % усіх земель області, з них рілля займає 24 %^[1]. У зв'язку з тим, що ґрунти області не вирізняються високою природною родючістю, значна частина земель введена в сільськогосподарський обіг у результаті меліорації. До 95 % сільськогосподарських угідь зайнято кормовими культурами. Також вирощується картопля, капуста, морква^[8]. Частка продукції місцевого виробництва в продовольчому фонді області становить трохи більше 25 %^[23].

На території області відсутнє залізничне сполучення. Транспортні зв'язки з іншими регіонами здійснюються автомобільним, морським і повітряним транспортом. Протяжність автомобільних доріг загального користування з твердим покриттям становить 2 645 км. Річкові порти в області відсутні. Головні транспортні ворота — Магаданський морський торговельний порт, через який поступає основний потік вантажів. У Магадані знаходиться міжнародний аеропорт, через який здійснюється авіаційне пасажирське і вантажне сполучення з іншими регіонами Росії та зарубіжними країнами^[24].

Міські округи:

• Магаданський

Муніципальні райони:

• Магаданська область // Український радянський енциклопедичний словник : [у 3 т.] / гол. ред. М. П. Бажан. — 1-ше вид. — К. : Голов. ред. УРЕ АН УРСР, 1967. — Т. 2 : Кабарда — Полюддя. — С. 392-393.;
• Магаданская область // Большая советская энциклопедия : у 30 т. / гл. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.).;
• Магаданська область // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1981. — Т. 6 : Куликів — Мікроклімат. — 552 с., [22] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.;
• Магаданская область // Географический энциклопедический словарь. Географические названия / А. Ф. Трёшников. — Москва : Советская энциклопедия, 1989. — С. 293.(рос.);
• Магаданская область // Вся Россия. Регионы. Энциклопедия / А. В. Рябинин. — Институт экономики и управления в промышленностиі^[ru]. — Москва, 2002. — Т. Города и населенные пункти. — С. 316—320. — ISBN 5-93249-001-2. (рос.);
• И. С. Зонн, А. Г. Костяной. Магаданская область // Охотское море. Энциклопедия. — Москва : «Международные отношения»^[ru], 2009. — С. 106—108. — ISBN 978-5-7133-1354-9. (рос.);
• В. А. Чорномаз. Магаданська область // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2017. — Т. 18 : Лт — Малицький. — 711 с. — ISBN 978-966-02-7999-5.

Республіка Саха		Чукотський автономний округ
Хабаровський край		Камчатський край
	Охотське море	Охотське море