|
Тува
Респу́бліка Тува́, також Республіка Тива[3] (рос. Респу́блика Тува [Тыва], тув. Тыва Республика) — суб'єкт Російської Федерації, входить до складу Сибірського федерального округу. Столиця — місто Кизил. Республіка межує з Монголією на сході та півдні, з іншими суб'єктами Російської Федерації — Красноярським краєм на півночі, Хакасією на північно-заході, Бурятією та Іркутською областю на північному сході, з Республікою Алтай на заході. У 2020 році регіон був першим за кількістю вбивств на душу населення в РФ, а у 2019 році — найбіднішим.[4] Історія1914 року, після звернень прибічників приєднання Туви до Російської імперії, Микола II дав згоду на протекторат над п'ятьма хошунами Урянхайського краю, що на той час формально був частиною Китаю. 1921 року проголосили незалежність Туви як Народної Республіки Танну-Тува (Танну — «висока, високогірна», Тува — самоназва тувинців), яку 1926 року перейменували на Тувинську Народну Республіку. Як і сусідня Монгольська Народна Республіка, у Другій світовій війні ТНР брала участь на боці СРСР. 23 листопада 1943 року Франклін Делано Рузвельт під час бесіди з Чан Кайші на Каїрській конференції порушив тему статусу Зовнішньої Монголії[5] і Танну-Туви[6] та їхні стосунки зі своїми сусідами. Чан Кайші зазначив, що ці землі є невід'ємною частиною китайської Зовнішньої Монголії і анексовані Росією силою. Він сказав, що питання про Танну-Туву та Зовнішню Монголію повинно бути врегульоване з Радянською Росією. Деякі дослідники вважають, що саме зацікавленість у цьому питанні президента США підштовхнула Й. Сталіна до вирішення цього питання ще до кінця війни[7]. 11 жовтня 1944 року Туву включили до складу СРСР. При цьому, у зв'язку з тим, що вона не відповідала стандартам для союзних і автономних республік за чисельністю населення та деякими іншими параметрами, утворили Тувинську автономну область у складі РРФСР. 10 жовтня 1961 року автономну область перетворили в Тувинську АРСР, а в 1991 році — у сучасну Республіку Тува. Конституція РФ, прийнята 12 грудня 1993 року, затвердила назву «Республіка Тува». Прояви націоналізмуІз кінця 80-х років з республіки масово виїздять росіяни. У 1989 році в республіці відбулися маловідомі широкому загалові події: у столиці Туви, місті Кизилі, відбулися зіткнення на міжнаціональному ґрунті[8]. У 1992—1993 роках Народний фронт «Хостуг Тива» («Вільна Тива»), закликаючи до незалежності Тиви та її виходу зі складу Росії, спровокував зіткнення з російським населенням. У результаті, за даними ЗМІ, з Туви виїхало понад 20 тисяч росіян[9]. У 1995 році російський та радянський етнограф Віктор Іванович Козлов[ru] писав:
До кінця 1990-х років «Хостуг Тива» і дочірня Народна партія суверенної Тиви, яка виступала за економічну відокремленість Туви від Російської Федерації, практично саморозпустилися[9]. У квітні 2016 року тувинська громадська організація «Союз російськомовних громадян „Росіяни“» (рос. «Союз русскоязычных граждан „Россияне“») звернулася до президента Росії зі скаргою на утиски росіян у республіці. Звернення не було розглянуто по суті, проте в липні того ж року стурбованість високим рівнем скарг жителів Туви на дискримінацію за національною ознакою висловив голова Федерального агентства у справах національностей[ru] Росії І. В. Баринов[ru]. За даними російськомовного видання Meduza, представники тувинської адміністрації заперечували актуальність проблеми дискримінації росіян, а тривалий відтік російськомовного населення пояснили несприятливим станом економіки республіки та наслідками націоналістичних виступів, що відбувалися в 1990-ті роки[11]. Станом на 2021 рік, за даними останнього всеросійського перепису, відсоток росіян у республіці впав до 8 % і продовжував падіння. Росіян переслідують за національною ознакою[12]. Населення  Чисельність населення республіки за даними Росстату становить 337 271 осіб (2023). Щільність населення — 2,00 чол./км² (2023). Міське населення — 54,65 % (2022). Коефіцієнт народжуваності в республіці на 2020 р. становив 20.2, у 2016 році цей показник у Тиві був найвищим серед суб'єктів Російської Федерації[13]. Коефіцієнт природного приросту населення становив 14,4 ‰ у 2015 р., 11,5 ‰ у 2016 р., 11,4 ‰ у 2018 р., 10,3 ‰ у 2019 р., за цим показником Тува у 2016 році посідала третє місце в Росії після Чечні та Інгушетії[13]. Національний складНаціональний склад населення Тиви за даними Всеросійського перепису 2010 був наступним:
Національний склад населення районів та міст Тиви за переписом 2010 року[14]
Найбільші населені пункти
Адміністративний поділ
ЕкономікаПроєктують залізницю Курагіно — Кизил, яка повинна вирішити проблеми освоєння родовищ Туви та постачань із північного напрямку. Але станом на 2022 рік залізницю так і не побудували.[4] У місті значне безробіття — 20 %, за межею бідності перебуває 40 % населення, це при тому, що в Кизилі одні з найвищих у регіоні ціни на квартири і одні з найнижчих зарплати в Росії.[4] Через значну корупцію та кримінал інвестори залишили місто. Місто, за словами місцевих журналістів та активістів, «належить» очільнику регіона Шолбан Кара-оолу та його родичам, які або займають високі посади в місті, або займають керівні посади в місцевомі бізнесі.[4] КультураТрадиційна культура тувинців — це культура кочівників. Завдяки своєму відносно ізольованому положенню — відсутності залізниці, горам, що оточують територію з усіх боків, у Туві донині збереглися самодостатні кочівницькі господарства. Тувинці розводять овець, коней, у Тоджинському кожууні зберігаються оленярство й полювання як основні заняття населення. Традиційна релігія тувинців — шаманізм, в останнє десятиліття пережила друге народження. З'явилися шаманські спільноти, а камлання шаманів відбуваються у містах як офіційні заходи. Одним із показових фактів є те, що шаманство в Туві спокійно вживається з ламаїзмом. У вересні 1992 р. Далай-лама XIV, що є духовним лідером буддистів Туви, здійснив триденний візит до республіки. Довічний президент шаманів Туви — Монгуш Кенін-Лопсан. Всесвітньої популярності зажив тувинський горловий спів, що став неофіційним символом республіки. Серед інших символів — каменорізне мистецтво, традиційні кінні перегони, боротьба хуреш. Велику популярність набула археологія Туви. Символом древньої Туви стала бронзова пантера, скручена кільцем, яку виявили при розкопках кургану Аржан-1, 8 ст. до н. е. В 2002 р. при розкопках кургану Аржан-2 було виявлено найбагатше поховання, що одержало назву «Долина Царів». Тува розташована в самому центрі Азії, у зв'язку з чим у столиці республіки встановлено обеліск «Центр Азії». Засоби масової інформаціїГазети й журнали
Телекомпанії
Кримінальна ситуаціяТуву й Кизил зокрема, вважають одним з найкримінальніших районів Росії[15] і найбіднішим.[16] У 2020 році він був першим за кількістю вбивств на душу населення в РФ, а в 2019 році — найбіднішим. В регіоні розповсюджений алкоголізм та наркоманія.[4] У 2021 році Кизил відвідав відомий блогер Ілля Варламов. Він зняв про місто відеоролик, який виклав у мережу. У ролику видно брудні вулиці та п'яних мешканців, кров на землі, розбиті пляшки.[17] Російське населення переслідують за національною ознакою, тому росіяни масово виїздять звідти. Російський журналіст Ілля Азаров у 2016 році відвідав регіон і опублікував репортаж. З його слів, менше росіян у відсотковому співвідношенні хіба що на Північному Кавказі.[12] Відомі тувинці
Див. такожПримітки
`Сайт тувинского народа_ Республика Тыва` — TyvaNET.COM Посилання Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Category:Tuva
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.svg)
_Autonomy.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
_1.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
