|
Мороз Василь Максимович
Василь Максимович Моро́з (нар. 2 лютого 1942, Озеро) — радянський і український терапевт, доктор медичних наук з 1984 року, професор з 1986 року, академік Національної академії медичних наук України з 2010 року; з 1988 по 2023 ректор Вінницького національного медичного університету імені Миколи Пирогова[1]; у 1991—2017 роках — голова Асоціації ректорів медичних вишів України. Почесний професор Тернопільського національногоо медичного університету імені Івана Горбачевського[2]. ЖиттєписНародився 2 лютого 1942 року в селі Озері (нині Вінницький район Вінницької області, Україна) в сім'ї колгоспників. 1967 року закінчив Вінницький медичний інститут за спеціальністю лікар-лікувальник[3]. Протягом 1967—1968 років працював терапевтом у дільничній лікарні міста Шпикова Вінницької області. Подальша діяльність пов'язана з Вінницьким медичним інститутом: у 1968—1969 роках — асистент, у 1969—1972 роках — аспірант кафедри нормальної фізіології, у 1972—1976 роках — асистент, 1976—1984 роках — доцент, з 1986 року — професор, з 1991 року — завідувач кафедри. Одночасно у 1975—1982 роках — вчений секретар ради інституту, у 1982—1984 роках — заступник декана лікувального факультету, у 1984—1986 роках — декан педіатричного факультету, у 1986—1988 роках — проректор з навчальної роботи, у 1988—2023 роках — ректор. 19 січня 2023 року звільнений із посади ректора Наказом Міністра охорони здоров'я України внаслідок «закінчення строку дії контракту»[1]. 1972 року в Інститут фізіології АНУ захистив кандидатську дисертацію на тему «Електрофізіологічні дослідження представництва і шляхів слухової системи в корі мозочка»; 1983 року там же захистив докторську дисертацію на тему «Інтеґрована функція мозочка базальних ганглій і моторної кори в програмуванні та регуляції рухів». Редактор журналу «Вісник Вінницького медичного університету», член редколегії журналів «Вісник морфології», «Медична освіта», «Експериментальна та клінічна фізіологія і біохімія», «Проблеми медичної науки та освіти», «Архів експериментальної та клінічної медицини», «Віоmedical аnd Віоsосіаl Аnthropology»[3]. Наукова діяльністьВивчає реакції кори мозку на звукові стимули; роль структур головного мозку в реалізації поведінкової реакції цілісного організму, зокрема центральні механізми програмування та контролю довільних рухів; проблеми інтегративної медичної антропології, а також курортології (вплив радонових ванн курорту Хмільника). Брав участь у розробленні комп'ютерної функціонаьної моделі організму людини «СКІФ»[4]. Автор і співавтор понад 225 наукових праць, у тому числі 10 монографій та навчально-методичних посібників, 24 винаходів[3]. Серед робіт:
Політична діяльністьЗ березня 1990 року — депутат Вінницької облради (Ленінський округ № 3, обраний в 1-й турі). У 1992—1994 роках — заступник голови Вінницької обласної ради народних депутатів. Відомий особистою принциповою позицією на підтримку УПЦ МП. В 2010—2014 — депутат Вінницької обласної ради 6-го скликання, член фракції «Партії регіонів»[5][6]. Регіональне видання «33-й канал» звернуло увагу: «Саме за мандат депутата від регіоналів сьогодні йому найбільше дорікають. Як він пояснив в одному із інтерв'ю „33-му каналу“, до цієї партії його покликали донька та зять тодішнього керівника вінницьких регіоналів Сергія Татусяка, які працювали у вузі»[7]. Нагороди
Примітки
Література
|
||||||||||||||||||||||||||||
