Мережа закладів, підприємств, організацій культури і мистецтв, підпорядкованих Головному управлінню культури, охоплювала 13 музеїв (разом з відділами та філіями — 24).
Музейний фонд, загало́м, 871,5 тис. одиниць.
Кількість відвідувачів, 640,0 тис. осіб.
Відвідуваність музеїв на 100 чоловік населення, 19,7 відвідувань.
Кількість проведених виставок, 260.
Кількість предметів музейних фондів, що експонувалися протягом року, 52,3 тис. одиниць.
З метою впровадження нових інформаційних технологій у діяльність музеїв, здійснення електронного обліку музейних фондів, розпочата робота по запровадженню в роботу музеїв автоматизованої музейної програми «КАМІС». Ця програма вже працює в Музеї мистецтв імені Богдана та Варвари Ханенків, Київській національній картинній галереї, Музеї історії міста Києва, Музеї гетьманства, Музеї театрального, музичного та кіномистецтва України.
З метою забезпечення відвідувачів індивідуальною інформацією по експозиціях музеїв розпочата робота по впровадженню технічних засобів — аудіогідів. На сьогодні до послуг відвідувачів аудіогіди у Музеї мистецтв ім. Богдана та Варвари Ханенків, Київській національній картинній галереї, Музеї видатних діячів українського культури, Національному музеї українського народного декоративного мистецтва та Музеї книги і друкарства України.
В 2010 на 2014 рік у міському бюджеті передбачалося:
На оплату праці та матеріальне заохочення 968 працівників музеїв та виставок 42,8 млн грн.
На поточні ремонтні роботи та утримання музеїв площею 41 615 м2 — 32,8 млн грн.
Очікувалося, що в 2014 кількість відвідувачів музеїв становитиме 710 680 осіб, у тому числі за реалізованими квитками 244 468 осіб. Обсяг власних надходжень музеїв запланований у сумі 3,08 млн грн, в тому числі від реалізації квитків — 2,05 млн грн. Середня вартість одного квитка запланована у 10,4 грн, середні витрати на одного відвідувача — 133 грн. Середні витрати на 1 м2 музею — 1805 грн.
В колекції музею, що знаходиться в будинку письменника Максима Рильського — речі, що оточували митця за його життя, велика кількість рукописів, а також особиста бібліотека Максима Рильського, зокрема книги, підписані авторами.[2]
Найвідоміший український скансен. На території 150 га зібрано понад 300 будівель XVII-початку ХХ століття: будинки, храми, господарські будівлі. Вони згруповані за регіонами[3].
У музеї зібрані матеріали з історії бджільництва, фотографії видатних вчених-пасічників, є розділ апітерапії, нових досягнень та технологій у цій галузі. Експозиція музею розповідає про всі етапи медовиробництва, починаючи особливостями життя бджолиної сім'ї, різноманітними технологіями збору меду, закінчуючи повір'ями й легендами, пов'язаними з медом.
У фондах музею — оригінали листів вченого та його рідних, інших відомих діячів української науки і культури, праці історика, видання за його редакцією, книги з особистої бібліотеки. Для відтворення меморіальної квартири М. Грушевського зібрано меблі та побутові речі, фотографії інтер'єрів[5].
Музей присвячений життю і творчості Лесі Українки, Миколи Лисенка, Панаса Саксаганського, Михайла Старицького. Музейні експозиції розміщені в меморіальних будинках, де мешкали видатні митці і які збереглися до сьогодні. Створення спільного музею мотивувалося близькістю розташування будинків, де мешкали ці діячі культури. складається з трьох відділів: Музей Лесі Українки, Музей Миколи Лисенка та Музей Михайла Старицького.
Музей розміщений у десятьох кімнатах будинку, в якому жила письменниця в різні часи від 1890 до 1910. У ньому представлені матеріали про життя і творчість Лесі Українки, рукописи, перші видання творів, її особисті речі тощо.
Розташований у будинку відомого українського композитора Миколи Лисенка. Знайомить із життям і творчістю композитора. В музеї також є виставки картин та проходять концерти.
Серцем експозиції є кабінетСтарицького. Збереглися письмовий стіл, шафа, маленький диван, на якому в останні роки життя письменника (за ширмою) спала його дружина Софія Віталіївна, сестра Миколи Лисенка. Поряд з кабінетом кімната старшої дочки Марії Михайлівни, заслуженої артистки, професора Муздрамінституту імені Лисенка[7].
Музей розміщений в школі, де навчався Валерій Лобановський. Тут збереглась парта, за якою сидів юний Лобановський, книга з алгебри 1952-го року випуску, стенди з фотографіями з випускного альбому і знімки його однокласників[8].
В музеї представлено широку палітру творів Протчевої Тетяни Іванівни, виконаних переважно на старовинному домотканному матеріалі, а також з використанням сучасних технологічних можливостей вишивання[10].
В експозиції музею кілька десятків ножів, кинджалів, мечів, шабель, мачете виготовлених майстрами центру «Булат НВР» з булатної сталі, секрет якої ними розгадано. Серед відомих експонатів — акінак «Меч Революції», Меч другого Президента України, булатний кортик «Козацька слава» Третього Президента України, нагородні кортики, визнані МВС України офіційною нагородою Міністерства, ніж «Ярило» та інші.
У двох залах музею представлені зразки каналізаційного устаткування і труб, починаючи з античнихГреції і Риму. Головна частина експозиції присвячена каналізаційному господарству Києва[12].
У єдиній залі музею представлено численні моделі трамваїв, тролейбусів та автобусів, що працюють або працювали у Києві. Є три діорами, що відображають різні етапи розвитку київського транспорту — «Початок» (1892 рік), «Роки війни» та «Наш час». На великій карті України позначені усі міста, що мають зараз або мали в минулому трамвай чи тролейбус. На великій карті Києва позначені усі лінії трамваю та тролейбусу, що існували від моменту появи цих видів транспорту у місті.
Музей знайомить з історією та сучасністю пожежної справи. В експозиції перший пожежний автомобіль, техніка пожежогасіння за більш ніж столітній період[13].
Експозиція музею знайомить з історією міста, починаючи з перших поселень на його території. Музейне зібрання складається з археологічних матеріалів, знайдених на території міста, етнографічної і нумізматичної колекцій, колекції ікон, стародруків, поштових листівок, побутових речей киян різних часів, а також тематичних комплексів XX століття[14].
У музеї, який займає площу понад 220 м², багато автентичних речей того періоду, коли Шолом-Алейхем жив і творив у Києві. Вони збиралися єврейської діаспорою України. Музей дає уявлення не тільки про самого письменника і його творчість, але і про середовище, в якому він жив — про єврейський Київ кінця XIX — початку ХХ століть.
Експозиція музею складається з двох частин: історико-біографічної, матеріали якої висвітлюють життя і творчість М. Заньковецької від народження до 1917 року, та меморіальної, в якій представлено квартиру актриси, де вона жила з 1918-го по 1934 рік[15].
Музей створено в 1927 році і є єдиною в Україні пам'яткою фортифікаційної споруди XVIII—XIX століть та однією з найбільших у світі кам'яно-земляною фортецею, яка збереглася до наших днів.
Державний музей іграшки Міністерства освіти і науки України було створено 1 січня2005 року. Основою музейного зібрання стала 10-тисячна колекція іграшок, яку почали збирати з 30-х років ХХ століття. Три зали представляють етнографічні ляльки, колекцію українських народних іграшок та промислову колекцію іграшок, серед яких є екземпляри, котрим налічується більше ста років[16].
Музей української діаспори — це музей творчості іммігрантів, у якому зберігаються документи, фотографії й деякі особисті речі, які у свій час належали українським художникам, письменникам, музикантам[17].
Музей складається з меморіальної частини (Свіча пам'яті, скульптура дівчинки з колосками в руках на площі Пам'яті, оточеній жорнами, Янголи при вході до меморіалу, Алея «чорних дощок» та калиновий гай) та Зали пам'яті, що фактично виконує функцію музею.
Виставка відкрита в 1995 році. На ній представлені голографічні копії найцінніших предметів, що зберігаються у фондах Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника та Національного музею історії України. Копії виконані у вигляді голографічних скляних дисплеїв з внутрішнім шаром спеціальної фотоемульсії[19].
У музеї зібрані багаті скарби книжкової культури українського народу (близько 56 тисяч одиниць зберігання). Експозиція висвітлює історію вітчизняної книги і книжкової справи від часів Київської Русі і до наших днів; розповідає про створення писемності у східних слов'ян, про рукописну книгу X—XVI століть, про зародження друкарства в Європі, початок і розвиток кириличного книгодрукування, про видавничу діяльність Івана Федорова та про інших видатних творців української книги XVI—XVIII століть[20].
Єдиний в Україні музей за своєю спеціалізацією. Зібрана за час існування — з 1923 року — велика і різновидова колекція пам'яток з історії розвитку мистецтв, яка постійно поповнюється новими матеріалами.
Збірку складають понад 75 тисяч творів традиційного народного та професійного декоративного мистецтва України від XV століття до наших днів. Це різноманітні за матеріалом, формою, декоруванням і призначенням предмети домашнього вжитку. Всі вони мають визначені регіональні відмінності[21].
У музеї представлені виготовлені із силікону 110 реалістичні тривимірні фігури історичних діячів України різних епох та сфер життя, які сприяли становленню української нації та державності. Музей також містить діорами, мапи, картини, починаючи від розбудови Київської Русі і до сьогодення.
Колекція Музею налічує понад 15 тисяч етнографічних та мистецьких одиниць збереження, серед яких 2,7 тисяч зразків тканини (рушники, сорочки, верхній одяг, килими, взірці вишивок); близько 700 предметів кераміки (гончарний посуд, дитяча іграшка, кахлі), унікальна колекція писанок (500 одиниць), дерев'яні різьблені речі, вироби з металу та скла, цінна колекція народних музичних інструментів (кобзи, бандури, цимбали, сопілки, колісна ліра, цитра, коза, трембіти, флояра та інше)[22].
Експозиція музею розміщена у семи залах загальною площею 368 м² і налічує близько чотирьох тисяч експонатів, серед яких є унікальні документи, ексклюзивні фотографії, цінні нагороди, зброя, особисті речі прикордонників, газети та листівки минулих часів[24].
В експозиції музею відображена історія військової діяльності на теренах України. Унікальні музейні предмети кіммерійсько-скіфсько-сарматського періоду, часів Київської Русі, доби національно-визвольної боротьби XVII—XVIII століть, українських військових формувань періоду першої світової війни та визвольних змагань початку XX століття розповідають про звитягу та мужність, бойовий ратний подвиг народу при захисті рідної землі.
Крім знарядь праці — дерев'яного плуга, сівалок, віялок, жорнів, у музеї є й макет української печі, який виготовили діти з Новопетриківки, розписавши його тамтешнім петриківським розписом. Чимало в музеї і зразків хліба з різних країн світу[27].
Дім в якому жив Михайло Булгаков. Другий поверх будинку — 7 кімнат — займає основна експозиція «Дім Турбіних», на першому поверсі розташовані дві виставочні зали й Літературна вітальня. Підвал і веранда будинку також використовуються під виставки. У двох двориках садиби — нижньому (внутрішньому, закритому) і верхньому — проходять спектаклі, вечори, фестивалі, зустрічі.[28].
Маленький будинок на Поштовій площі представляє постійну виставку «До історії самоврядування в місті Києві», присвячену 500-річчю надання місту Магдебурзького права. Музей розповідає про ті часи, коли «Поділ був містом», найбільш значущим районом Києва, про епоху подільської слави і процвітання в Середньовіччя та пізніше — в епоху бароко і розквіту української міської культури[30].
Експозиція музею присвячена історії спорудження пам'ятки, перебуванню Петра І в Києві, меценатству представників духовної та імперської влади й різноманітним формам офіційної і громадської благодійності у Києві часів Російської імперії. З найцінніших експонатів — книга«Октоїх», видана у Львові у 1644 році з посвятою Петру Могилі, ікона«Божа Матір з Немовлям на руках» із майже повністю збереженим бароковим різьбленням XVIII століття та книга «Житія святих»1762 року, що, серед інших, містить опис життя Дмитра Туптала.
Розташований на окраїні Києва, що біля аеропорту«Жуляни». На великій території, що сягає 20 гектарів, зібрані практично всі основні типи літаків та гелікоптерів, які були на озброєнні Військово-повітряних сил України або літали у цивільній авіації[33].
В експозиції музею представлені особисті речі особисті речі Стражеска, рідкісні видання його робіт, справжні фотографії, представлені матеріали його досліджень. Екскурсія розповідає і про останній етап життя вченого, обраного в 1943-му році дійсним членом Академії наук СРСР[34].
Перший в Україні інтерактивний музей в темряві, в якому працюють незрячі гіди. Відкритий в березні 2017 року. Простір складається з п'яти локацій — звичних місць для кожного (наприклад, квартира або вулиця). Протягом 90 хвилин відвідувачам пропонується виконати різні завдання в умовах абсолютної темряви. Цей унікальний досвід дає змогу зрозуміти, як живуть незрячі люди, та наскільки загострюються усі відчуття в умовах без зору[37].
Фонди музею нараховують понад 600 тисяч унікальних пам'яток історії та культури. Вони відображають історичний процес розвитку суспільства на території України з найдавніших часів до сьогодення[38] (арх. Й. Ю. Каракіс).
Державний історико-археологічний музей у Києві. Створений 17.09.2004 р. за розпорядженням Президента України «Про музеєфікацію залишків церкви Богородиці (Десятинної) в м. Києві» (№ 217/2004-рп).
В архіві зберігаються фонди творчих спілок і організацій письменників, композиторів, художників, архітекторів, журналістів, кінематографістів, діячів театру. В них сконцентровані стенограми з'їздів та пленумів спілок, протоколи засідань колегіальних органів, документи про відзначення ювілеїв і увічнення пам'яті діячів літератури і мистецтва[39].
В середині реконструйованого павільйону Золотих Воріт розташовано експозицію присвячену історії будівництва, існування та реконструкції головної брами стародавнього Києва.
Експозиція музею наочно показує становлення і розвиток освіти в Україні. Чільне місце в експозиції посідають освітні матеріали Німеччини, Франції, Чехії, Польщі та інших країн. Унікальність експозиції музею полягає в тому, що вона нараховує близько 40 тисяч експонатів, серед яких — раритети стародавньої писемності ХІ—XIV століть, шкільне приладдя, технічні засоби навчання різних історичних періодів[40].
У музеї знаходяться унікальні реліквії часів УНР, серед яких оригінальні фотографії Голови Директорії УНРСимона Петлюри, трьох прем'єр-міністрів уряду УНР, комплекс речей генералаАрмії УНРМиколи Капустянського, державні нагороди та уніформа часів УНР, книги з автографами державних діячів Республіки. Центром експозиції є «Тризуб» — Державний герб Української Народної Республіки та оригінал роздруківки IV Універсалу Центральної Ради, яким проголошувалася повна державна незалежність УНР 9 (22) січня 1918 року[41].
Матеріали експонуються у 12-ти блоках — художньо оформлених вітринах, присвячених різним археологічним періодам: Експозиція подає автентичні археологічні предмети різних епох і народів з території України: знаряддя праці, елементи озброєння, посуд, прикраси та інше. Їх доповнюють карти, світлини, малюнки, макети, пояснювальні тексти. Верхню частину музейного простору заповнює фриз — художнє панно (художник О. Чуботін), де представлено малюнки відомих артефактів, які репрезентують духовну культуру стародавнього населення України. У підвітринних подіумах зберігаються наукові колекції, що використовуються під час лекцій та практикумів[42].
Кабінет-музей відомого правозахисника, політичного діяча, публіциста, журналіста, Героя УкраїниВ'ячеслава Чорновола відкритий до його 65-річчя за ініціативи Народного Руху України та Міжнародного благодійного фонду В'ячеслава Чорновола, який очолює його дружина Атена Пашко. Музей розміщено в історичному будинку 1907 року на вул. Гончара, 33. Будинок відрізняється оригінальною архітектурою (проект І. Ледуховського) та має цікаву історію[43].
Експозиція музею дає можливість ближче познайомитися з життєвим та творчим шляхом визначних постатей минулого, похованих на Лук'янівському цивільному кладовищі. На музейних стендах, а їх більше 30, представлені фото та документальні матеріали. Кожен із стендів відображає діяльність чотирьох, п'яти персоналій, це — художники, архітектори, медики, духовенство, вчені, музиканти тощо[44].
Музей створений в 1997 році. В невеликому приміщенні Музею розміщено понад 1000 цікавих експонатів, які розповідають про історію України, створення і діяльність її фінансової та податкової системи на різних історичних етапах від періоду Київської Русі до сучасності. Музейні експонати відпрацьовувались в державних архівах, бібліотеках, фондах Національного історичного Музею[46].
Історія розвитку українського телебачення представлена у схемах перших пересувних телевізійних станцій, у фотографіях, альбомах, акредитаціях на найважливіші світові події та нагородах та грамотах УТ-1. Також в експозиції макети декорацій у студіях. Тут можна побачити, як у мініатюрі виглядала студія програм «Далі буде…», «Надвечір'я», «Вечірня казка», побачити Катрусю з «Катрусиного кінозалу»[47].
Експонати згруповані за напрямками досліджень, які відображують історичний розвиток і задачі, які вирішувала і вирішує астрономія. Це різні геодезичні прилади, служба часу представлена точними астрономічними годинниками XIX століття, приладами для запису часу — хронографами різних поколінь і конструкцій, радіоприймачами для прийому спеціальних сигналів точного часу. Фотографічну астрономію показано фотознімками на платівках та плівках різних форматів, отриманими на астрографі обсерваторії, фото- і кінокамерами різних поколінь, вимірювальними мікроскопами та координатно-вимірювальними машинами.
Експозиція розміщена в трьох залах. Над стендами в хронологічному порядку розміщені великі фотографії станцій з зазначенням року їх запуску. Перший зал присвячений будівництву і відкриттю черг метрополітену у різні роки. Другий зал присвячений службам метрополітену. У третьому залі встановлено перші годинники центральної станції служби часу метрополітену, які синхронізують час і інтервали проходження поїздів, а також діючий макет роботи оборотного глухого кута в тому ж масштабі 1:87[49].
Меморіальна частина музею відтворює атмосферу, в якій жив і творив Микола Бажан. Дружина письменника Н. В. Бажан-Лауер зберегла квартиру такою, якою вона була за життя господаря. До огляду представлені кабінет, вітальня, мистецька та інші кімнати письменника, його особисті речі. Літературна частина експозиції висвітлює життєвий та творчий шлях М. Бажана: його генеалогічне коріння, сімейне коло, етапи творчого та громадянського становлення у вирі бурхливих, драматичних подій початку XX століття, доби тоталітарного режиму, суворих воєнних буднів, післявоєнної відбудови країни[51].
У музеї, що знаходиться у дзвіниці і корпусі Варваринських келій, представлені макети та зображення собору в різні історичні епохи, будівельні матеріали, з яких він був зведений, фрагменти фресок і смальти, що прикрашали храм[54].
Численні експозиції, присвячені письменникам України. Також є кінозал, де можна переглянути документальні та художні фільми про митців та зняті за їх творами[55].
Один з найбільших науково-природознавчих музеїв світу. Це цілісний комплекс, до складу якого входять Геологічний, Палеонтологічний, Зоологічний, Ботанічний та Археологічний музеї.
Організований у 1966 році як науковий відділ Інституту археології. З 19 травня1969 року відкритий для відвідувачів. У чотирьох залах музею на площі 500 м² експонується близько 10 000 предметів, які дають змогу відтворити історію України від моменту появи першої людини до пізнього Середньовіччя.
В музеї представлено розвиток медицини в Україні з стародавніх часів до наших днів. В основу організації музею була покладена новітня концепція музеєзнавства, яка дозволила використати науково-методичні і документальні матеріали та експонати у комплексі з архітектурними, художньо-технічними і аудио-візуальними засобами. Крім стендової експозиції в музеї створені оригінальні інтер'єри, з портретними фігурами відомих вчених і лікарів, та діорами, присвячені найвизначнішим подіям в українській медицині.[57].
В музеї представлені поштові раритети XIX—ХХ століть, які розповідають, як змінювалася служба та її атрибути, сама організація поштової справи — старовинні телеграфні журнали XIX століття і формуляри поштових чиновників, мундирні ґудзики і письмове приладдя, старовинні поштові скриньки, поштовий ріжок, поштова сумка на ремені зразка 1947 року. Музей обвішаний численними фотографіями, що мають відношення до поштової служби. Можна побачити всі види поштового транспорту, починаючи з волових упряжок і до мотоциклів часів війни 1941—1945[58].
У 24 залах розміщено понад 4 тисячі експонатів. У музеї є понад 800 оригінальних картин, портретів, малюнків, офортівШевченка, особисті речі поета, фотокопії його рукописів[59].
Експозиція в повному обсязі розкриває тему перебування Т. Шевченка в Києві під час трьох його приїздів на батьківщину, насамперед проживання його в цьому будинку 1846 року.
У Контрактовому домі 1926 року було створено Торговий музей, що мав на меті ознайомлення торговельних організацій із зразками вітчизняних та експортних товарів. При музеї діяли відповідні відділи, а також лабораторія для дослідження промислових виробів та зерна. Наприкінці 1929 року на базі музею було створено наукову установу-Інститут економіки, техніки та раціоналізації торгівлі
1929 року Володимирський собор було закрито для богослужінь, а 11 квітня 1930 року в ньому відкрився Антирелігійний музей, що проіснував у соборі до середини 1930-х років.
Пропагандистський музей, що існував в Києві в квітні — жовтні 1942 року («переходовою добою» називали час окупації України — між більшовицькою владою до остаточної перемоги гітлерівської Німеччини).
З 1968 року Андріївська церква була філією заповідника «Софійський музей». Рішенням Верховної Ради передана у безоплатне користування Вселенському патріархату.
В музеї, створеному членами київського клубу колекціонерів автомобільних моделей, було зібрано понад 5 000 експонатів, серед яких — автомобілі історичних персон, кіногероїв, рідкісні моделі в масштабах 1:18, 1:24, 1:43. На початку 2010 року музей виїхав із приміщення і наразі не функціонує.[60].
Меморіальну квартиру-музей було відкрито 21 грудня 1977 року в будинку, де протягом 1903—1904 років мешкали мати та сестри В.Леніна. Музей розміщувався у двох кімнатах. Припинив існування на початку 1990-х років. Будинок знесений 2004 року.
Київську філію Центрального музею Володимира Леніна було відкрито 29 серпня 1938 р. До 1982 р. музей розташовувався в приміщенні колишнього будинку Центральної Ради по вул. Володимирській, 57, а 1982 року переїхав у споруджене спеціально для нього приміщення на Хрещатику, де й знаходився до 1991 року. Того ж року музей було закрито, а експозицію та статую Леніна в приміщенн-демонтовано.
↑Архівована копія. Архів оригіналу за 29 вересня 2015. Процитовано 23 квітня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
_(5870022126).jpg)
.JPG)
.jpg)
.jpg)
