Мусіяка Віктор Лаврентійович

Віктор Лаврентійович Мусіяка
3-й Заступник Голови Верховної Ради України
жовтень 1996 — 14 квітня 1998
Попередник	Олег Дьомін
Наступник	Віктор Медведчук
Народився	28 червня 1946(1946-06-28) Безводне, Веснянська сільська громада, Миколаївський район, Миколаївська область, Українська РСР, СРСР
Помер	22 липня 2019(2019-07-22)[1] (73 роки)
Похований	Байкове кладовище
Відомий як	адвокат, політик
Місце роботи	Національний університет «Києво-Могилянська академія»
Громадянство	Україна
Національність	українець
Alma mater	Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Політична партія	Третя Українська Республіка
Нагороди
musiyaka.com

Ві́ктор Лавре́нтійович Мусія́ка (28 червня 1946, Безводне, Миколаївський район, Миколаївська область — 22 липня 2019) — український юрист та політик, один з авторів тексту Конституції України, колишній лідер партії «Вперед, Україно!». Професор Києво-Могилянської академії.

• 1973 року закінчив Харківський юридичний інститут, аспірантуру при інституті.
• Кандидатська дисертація «Солідарна відповідальність за спільне заподіяння шкоди» (1977).

• Жовтень 1964 — листопад 1965 — фрезерувальник Суднобудівного заводу імені 61 комунара, місто Миколаїв.
• Листопад 1965 — грудень 1968 — служба в армії.
• Січень — травень 1969 — слюсар Ольшанського цементного заводу.
• Травень — серпень 1969 — робітник радгоспу «Криничанський», Миколаївська область.
• 1969—1973 — студент Харківського юридичного інституту.
• Листопад 1973 — листопад 1976 — аспірант кафедри цивільного права, з грудня 1976 — асистент, з червня 1978 — старший викладач, з червня 1980 — доцент, жовтень 1980 — січень 1984 — заступник секретаря парткому, з листопада 1985 — в.о. завідувача кафедри, завідувач кафедри цивільного права, січень 1984 — квітень 1986 — декан заочного факультету, грудень 1986 — квітень 1988 — проректор з навчально-методичної роботи, квітень 1988 — квітень 1990 — старший науковий працівник, червень 1991 — серпень 1994 — в.о. завідувача кафедри, завідувач кафедри основ підприємництва і фінансового права, з листопада 1992 — професор Харківського юридичного інституту (з березня 1991 — Українська державна юридична академія, потім — Національна юридична академія імені Ярослава Мудрого).
• Вересень 2000 — березень 2001 — директор Центру комерційного права.
• 2000—2002 — професор, завідувач кафедри галузевих правничих наук правничого факультету Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Голова наглядової ради Центру розвитку українського законодавства (з грудня 1999).

Академік Міжнародної академії комп'ютерних наук і систем (з 1998).

В 1994 розпочинає політичну діяльність. Народний депутат України 2-го скликання з квітня 1994 р. по квітень 1998 р., висунутий виборцями. Член групи «Реформи». Член Комісії з питань правової політики і судово-правової реформи.

З листопада 1995 р. по червень 1996 р. — постійний представник Президента України у Верховній Раді України^[2][3].

З жовтня 1996 р. по квітень 1998 р. — заступник Голови ВР України^[4]. Потім — головний консультант Науково-експертного управління Секретаріату ВР України, заступник директора з наукової роботи Інституту законодавства ВР України.

Очолював дві ТСК: по доопрацюванню проекту Закону України про місцеве самоврядування в Україні (1996); для підготовки проекту Цивільного кодексу України (1997).

До квітня 1998 був членом Координаційної ради з питань місцевого самоврядування при Президентові України.

У 1998 році очолює виборчий блок «Вперед, Україно!», який брав участь у Парламентських виборах 1998 року, однак до парламенту не потрапляє — блок набрав лише 1,73 % голосів^[5].

У 1999 році В.Мусіяка очолює новостворену партію Вперед, Україно!. На виборах 2002 року потрапляє до Верховної ради 4-го скликання за списками блоку «Наша Україна», до якого входила і очолювана ним партія Вперед, Україно!.

Діяльність В. Мусіяки у Парламенті з 04.2002 р. по 05.2006 р. позначена кількома переходами по фракціях^[6]:

В. Мусіяка голова підкомітету з питань законодавчого забезпечення політичної реформи, парламентської реформи та організації парламентського контролю Комітету Верховної Ради з питань правової політики.

У парламентських виборах 2006 року В.Мусіяка очолює список партії «Вперед Україно!»^[7], яка не потрапляє до Верховної Ради, набравши лише 0,02 % голосів.

У парламентських виборах 2007 участі не брав.

У 2014—2015 рр. — член Конкурсної комісії, до повноважень якої входить висунення кандидатур на посаду директора Національного антикорупційного бюро України. Призначений за квотою ВРУ^[8].

Раптово помер від інфаркту 22 липня 2019 року^[9][10]. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 33).

• Орден Свободи (28 червня 2021, посмертно) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення національної безпеки, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 25-ї річниці прийняття Конституції України^[11]
• Заслужений юрист України (1 листопада 1996) — за значний особистий внесок у розробку і прийняття Конституції України, активну законотворчу роботу^[12]
• Член-кореспондент Міжнародної академії комп'ютерних наук і систем з 1993 р.
• Державний службовець 1-го рангу з 07.1998 р.
• Нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» (1986 р.).

Автор, співавтор близько 120 наукових праць, зокрема книг:

• «Радянське цивільне право» (1983 р., співавтор),
• «Авторські договори» (1988 р.),
• «Цивільно-правовий захист прав громадян» (1993 р., співавтор),
• «Правове регулювання підприємницької діяльності» (1995 р.).

• Мусіяка [Архівовано 27 листопада 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопедія : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (відп. ред.) [та ін.]. — К. : Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 2001. — Т. 3 : К — М. — 792 с. — ISBN 966-7492-03-6.
• Персональний сайт