Через побоювання нового італійського уряду, що Гітлер або місцеві італійські фашисти спробують визволити дуче, Б.Муссоліні неодноразово перевозився з місця на місце (спочатку на острів Понца, потім на острів Ла-Маддалени — невеликі острови в Тірренському морі). Нарешті 28 серпня він був доставлений у важкодоступне місце у високогірній місцевості Гран-Сассо в серединної Італії до готелю Campo Imperatore. Проте, головний союзник Муссоліні, Гітлер відразу після звістки про арешт свого колеги доручив ОКВ розробку і проведення спецоперації з пошуку і звільнення дуче. Керівником Головного управління імперської безпекиСС-обергрупенфюреромЕ. Кальтенбруннером очолити операцію було наказано СС-гауптштурмфюреруОтто Скорцені, добре обізнаному з місцевістю Італії.
Для проведення операції німці виділили 12 транспортних планерівDFS 230 C-1 з аеродромів у Південній Франції (ця модель була оснащена носовими ракетами, завдяки яким при посадці планер проходив гальмівний шлях всього 15 метрів, що було дуже в пригоді в гірських умовах), кожен з яких міг перевозити 9 озброєних десантників[1].
До складу штурмової групи увійшло 120 осіб — СС-гауптштурмфюрерО.Скорцені, його 17 диверсантів-есесівців, італійський генералФ. Солеті[it], який мав віддати наказ командиру карабінерів скласти зброю, 90 парашутистів і 12 пілотів (крім них були сформовані ще два загони — один повинен був захопити станцію фунікулера в долині, а другий — звільнити сім'ю Муссоліні, яку новий уряд тримав під домашнім арештом)[1].
О 14:00 12 вересня1943 року планерами DFS 230 розпочалась висадка 82 десантників штабної роти, 1-ї та 2-ї рот навчального парашутного батальйону 2-ї парашутної дивізії під командуванням майора Гаральда-Освальда Морса, якому генерал Штудент доручив проведення операції, а також есесівців. Під час приземлення один планер розбився, усі на борту дістали поранення. Десантна група швидко захопила станцію канатної дороги, яка веде до готелю поблизу містечка Ассержі[it]. Безпосередньо перед цим німецькі підрозділи перерізали всі телефонні лінії, що ведуть до станції.
Після приземлення на схилі гори важких планерів десантники, не гаючи часу, штурмували готель. Італійський генерал Ф. Солеті криками заборонив охоронцям Муссоліні стріляти, погрожуючи смертною карою за зраду, тому італійська охорона з 200 карабінерів практично не чинила опір; загинуло тільки 2 італійські кулеметники, що відкрили вогонь по німцях.
О. Скорцені у супроводі есесівців увійшов до кімнати, де утримувався Беніто Муссоліні, та привітав його словами: «Дуче, фюрер прислав мене, щоб визволити вас!», на що Муссоліні відповів: «Я знав, що мій друг ніколи не зрадить мене»[2].
Вже о 14:45 керівник операцією майор Г. Морс прибув канатною дорогою до готелю, слідом за чим визволений дуче повинен був один полетіти на одному з літаків зв'язкуFi 156 «Шторьх» у безпечне місце[Прим. 1]. Однак, Скорцені наполіг на тому, що полетить разом з італійським диктатором на одному літаку — в горах і при наявних злітних умовах двомісний «Фізелер» виявився перевантажений, коли в нього сіли три людини. З певними труднощами гауптман Герлах, особистий пілот генерала Штудента, зумів доставити обох пасажирів на розташований у 30 км на південь від Риму аеродром Пратика-ді-Маре[it], де вони приземлилися о 15:38.
Десантники та солдати СС, що залишились на Гран-Сассо, зібрали речі Муссоліні (в тому числі й знамениті щоденники дуче) і до 19.00 по канатній дорозі перебралися на нижню станцію дороги. Майор Г. Морс, який прийняв командування, розпорядився заночувати біля станції, попри явну небезпеку нападу італійців. Вранці 13 вересня німці знялися з табору і попрямували у Фраскаті, несучи з собою 10 поранених.
Наслідки
Після доповіді про завершення операції А.Гітлер особисто зателефонував О. Скорцені, сказавши, що той зі своїми людьми здійснив справжній подвиг, і що він за успішне проведення операції з порятунку Муссоліні був підвищений у наступний військовий чин, СС-штурмбанфюрера (502-й єгерський батальйон СС) та нагороджений Залізним хрестом I класу і Лицарським хрестом Залізного хреста. Вранці 13 вересня Отто Скорцені прокинувся знаменитим — всі німецькі радіостанції та газети трубили про його успіх: в одну мить він став «найнебезпечнішою людиною в Європі».
Всі учасники операції також були відзначені високими нагородами[1].
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
