1 квітня 1910 року вступив в Імператорські військово-морські сили кадетом, проходив навчання на крейсері «Вікторія Луїза». В 1912 році закінчив військово-морське училище в Мюрвіку.
З 1 жовтня 1912 року служив на лінійному кораблі «Гельголанд», з 4 квітня 1913 року — «Позен».
Учасник Першої світової війни. З 31 березня 1916 року — вахтовий офіцер на різних міноносцях (V108, V1, G-11), з 20 березня 1918 року — командир міноносця G-10.
Після демобілізації армії залишений на флоті, з 7 лютого 1919 командир тральщика М-84, з 11 жовтня 1919 по 18 березня 1920 року — офіцер для доручень при 2-му батальйоні берегової оборони в Вільгельмсгафені.
З травня 1920 року служив в береговій обороні, з 26 вересня 1922 командир міноносця V-1.
З 15 вересня 1924 року 3-ю офіцер Адмірал-штабу в штабі військово-морської станції «Північне море». 1 жовтня 1927 року призначений командиром 3-й півфлотилії міноносців.
З 28 вересня 1929 року — 3-й офіцер Адмірал-штабу в командуванні флотом, з 1 жовтня 1932 року — референт Управління бойової підготовки Морського керівництва.
З 4 жовтня 1934 року — командувач міноносцями.
30 вересня 1937 року очолив штаб військово-морської станції «Остзеє». З 31 жовтня 1938 по 20 жовтня 1939 року — начальник штабу флоту. З 21 грудня 1939 року — начальник торпедної інспекції ОКМ.
Під час операції «Везерюбунг» у квітні 1940 року командував бойовою групою «Осло», в яку входили важкі крейсери «Блюхер» і «Лютцов», легкий крейсер «Емден», 3 міноносці (R18, R19 і Rau 8), 3-тя флотилія тральщиків (8 кораблів) і 2 китобоя. На кораблях перебували близько 2 000 чоловік десанту. В ході бою 9 квітня флагман «Блюхер» загинув, і командування перейшло до командира «Лютцова» капітана-цур-зее А. Тіле. Надалі «Лютцов» також отримав важкі пошкодження і з ладу вийшов міноносець.
З 3 червня 1942 по 18 лютого 1943 року — командувач крейсерами, потім до 29 лютого 1944 року командувач бойовою групою, основні сили якої були зосереджені в Північній Норвегії.
З 1 березня 1944 року і до кінця війни очолював Вище морське командування «Балтійське море».
23 липня 1945 року інтернований британською владою. 30 листопада 1946 року звільнений.
Dieter Hartwig: Generaladmiral Wilhelm Marschall. In: Gerd R. Ueberschär (Hrsg.): Hitlers militärische Elite. Band 1, Primus Verlag, Darmstadt 1998, ISBN 3-89678-083-2, Seite 162—170
Helmut Pemsel: Biographisches Lexikon zur Seekriegsgeschichte. Seehelden von der Antike bis zur Gegenwart. Bernard & Graefe, Koblenz 1985
Manfred Dörr: Die Ritterkreuzträger der Überwasserstreitkräfte der Kriegsmarine, Band 1: A-K, Biblio Verlag, Osnabrück 1995, ISBN 3-7648-2453-0, S. 378—380
Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S.484
.jpg)
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
