Попівці (Кременецький район)

село Попівці
Дерев'яна церква
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Кременецький
Тер. громада	Кременецька міська громада
Код КАТОТТГ	UA61020070360071665
Облікова картка	Попівці
Основні дані
Засноване	1630 (395 років)
Населення	371
Територія	1,820 км²
Густота населення	203.85 осіб/км²
Поштовий індекс	47034
Телефонний код	+380 3546
Географічні дані
Географічні координати	50°0′8″ пн. ш. 25°38′35″ сх. д. / 50.00222° пн. ш. 25.64306° сх. д. / 50.00222; 25.64306
Водойми	Іква
Відстань до районного центру	21 км
Найближча залізнична станція	Кременець
Відстань до залізничної станції	23 км
Місцева влада
Адреса ради	47000,Тернопільська обл, м. Кременець, вул. Шевченка, буд. 67
Карта
Попівці
Попівці
Мапа
Попівці у Вікісховищі

Попі́вці — село в Україні, у Кременецькій міській громаді Кременецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Іква, на півночі району. До 2020 - адміністративний центр сільської ради, якій були підпорядковані села Весела, Нові та Старі Кокоріви.

Населення — 358 осіб (2007).

Поблизу села виявлено археологічні пам'ятки пізнього палеоліту, підкарпатської культури шнурованої кераміки, комарівсько-тшинецької культури, раннього Залізного часу і давньоруської культури.

Село Попівці  вперше  згадується в королівському привілеї за 23 серпня 1568 року, коли воно поряд з іншим  невеликим містечком Андрієвим отримало Магдебурське право. При цьому король зазначив  у документі, що питання   про міську печатку  він віддає  на відкуп власнику цих поселень князю Андрію Вишновецькому.

У 1630 році с. Попівці від  Вишнівецьких  переходить  у власність до  Потоцьких. ^[1]

Дерев'яна церква Св. Миколая збудована коштом парафіян у 1745 році.

За їхні ж кошти у 1877 році відремонтована (ймовірно, тоді до церкви добудували дзвіницю).

Церква з 1869 року була філіяльною до парафіяльної церкви в селі Кокорів.^[2]

За часів царизму  с. Попівці  було селом у Бережецькій волості Кременецького повіту. У кінці ХІХ ст. тут було 89 будинків і 450 жителів.  З 1794 року  у селі діяла  прикордонна  митниця на російсько-австрійському кордоні.^[1]

Діяли «Просвіта» та інші товариства.

 У 1934 році  в селі було відкрито  крамницю-кооператив, де селяни  могли взяти  в кредит  сільськогосподарську техніку та побутові речі.

В 1936 році десять сімей (біля  50 осіб)  села  Попівці  емігрували  у Канаду та Аргентину.

На кладовищі села на місці захоронення Костя Місевича (1890-1943)  кобзаря-бандуриста,  члена Центральної  Ради, сотника Армії УНР, надрайонового провідника ОУН  споруджено  пам’ятник^[1].

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», увійшло до складу Кременецької міської громади^[3].

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Кременецького (1940-2020) району, село увійшло до складу новоутвореного Кременецького району^[4].

За даними перепису населення 2001 року мовний склад населення села був таким^[5]:

• Церква святого Миколая (1745)
• Пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у ІІ-й Світовій війні (зведений 1975 року).

• Загальноосвітня школа І-ІІ ступенів
• Дитячий дошкільний заклад
• Будинок культури
• Бібліотека
• ФАП
• Відділення поштового зв'язку
• Крамниці.

• громадський діяч Я. Лавриченко,
• поет, фольклорист Вавровий Юхим Андрійович.

• М.  Бігус, Мельничук Б. Попівці // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2008. — Т. 3 : П — Я. — 708 с. — ISBN 978-966-528-279-2.