Рекхта (урду ریختہ, гінді रेख़्ता rextā) — старе найменування мови хіндустані до моменту, коли її діалектна основа перейшла до діалекту кхарі-болі. «Рекхта» означає «роздроблений», що відображає меншу персіанізацію, ніж у пізніші періоди[1]. Даний термін найактивніше використовувався з XVII століття до кінця XVIII століття, після чого був замінений словами «хінді», а пізніше «хіндустані» і «урду». Поезія на рекхті активно створюється сучасними носіями урду[2][3].
Наведений нижче вірш Мірзи Галіба, що написаний на рекхті:
Rexte ke tum hī ustād nahīṅ ho ğālib (ريختے کے تم ہی استاد نہیں ہو غالب),
Kihte haiṅ agle zamāne meṅ koī mīr bhī thā . (کہتے ہیں اگلے زمانے میں كويٴی میر بھی تھا).
Рекхта використовувалася в таких формах як маснаві, марсія, касіда, тхумрі, зікр, гіт, чаупал і кабіт.
Граматично жіночим варіантом слова «рекхта» є «рекхті», термін введений поетом XVIII століття Саадат Яр-хан Рангіном для позначення віршів, написаних у стилі жіночої розмовної мови. Поет з Лакхнау Інша Аллах Кхан також прославився складанням рекхті.
Примітки
Література
- S.R. Faruqi: «Unprivileged Power: The Strange Case of Persian (and Urdu) in Nineteenth-Century India», Annual of Urdu Studies, 1998, Vol. 13 (tilgjengeleg på nettet)
- A. Rai, A house divided: The origin and development of Hindi-Urdu, 1991, Oxford University Press, London.
- G. A. Zograph: Languages of South Asia, 1960 (translated by G.L. Campbell, 1982), Routledge, London.