Ротарі Інтернешнл

англ. Rotary International
Ротарі Інтернешнл
Абревіатура	R.I.(англ.)
Гасло	«Service above Self» («Служіння понад власне я»)
Тип	міжнародна організація Клуб служіння благодійна організація
Засновник	Пол Персі Гарріс
Засновано	23 лютого 1905 і 1905[2]
Правовий статус	недержавна організація
Країна	США[3]
Штаб-квартира	Еванстон, передмістя округу Кук міста Чикаго, Іллінойс, США
Місце діяльності	увесь світd
Офіційні мови	англійська іспанська французька італійська німецька португальська японська корейська гінді урду шведська
Голова	Кальян Банерджі[1] (2011—2012)
Членів	1 400 000[5]
Партнерство	ЮНЕСКО[6]
Дочірня(і) організація(ї)	Rotary Clubd
Дохід	35 000 000 € (2020)
Вебсайт: rotary.org
Нагороди (2 лютого 2005)
Ротарі Інтернешнл у Вікісховищі

«Ротарі Інтернешнл», англ. Rotary International — це міжнародна сервісна організація, мета якої — об'єднати ділових та професійних лідерів для надання гуманітарних послуг та сприяння доброзичливості та миру у всьому світі. Це неполітична та нерелігійна організація. Членство здійснюється за запрошенням і залежить від різних соціальних факторів. По всьому світу існує понад 35 000 клубів, які разом налічують 1,2 мільйона осіб^[7], відомих як ротарійці.

Головний девіз «Ротарі Інтернешнл»: «Служіння понад власне я» (англ. Service above self), другим девізом виступає вислів «Більше отримують ті, хто краще служать» (англ. They benefit most, who serve best).^[8]

Метою Ротарі є заохочення та підтримка ідеального служіння як основи гідного підприємства:^[9]

1. Налагодження стосунків для можливості служіння та взаємодопомоги.
2. Високі етичні стандарти в бізнесі та професії, визнання гідності усіх корисних занять, удостоєння кожного ротарійця честю служити суспільству.
3. Застосування ідеального служіння кожного ротарійця у власному бізнесі та громадському житті.
4. Розвиток міжнародного взаєморозуміння, доброї волі та миру завдяки світовому братерському об'єднанню ділових та професійних осіб.

Ця мета використовується і у так званому «Ротарі-тесті», що використовується з метою переконатися, чи відповідає ротарієць основним принципам Ротарі. Тест розробив ротарієць і підприємець Герберт Тейлор під час Великої депресії як набір керівних принципів для відновлення практично втраченого бізнесу, прийнятий як етичний стандарт Ротарі у 1942 році. Він як і раніше розглядається як етичний стандарт в управлінні бізнесом:^[10]

• Чи у цьому ІСТИНА?
• Чи це СПРАВЕДЛИВО для усіх зацікавлених сторін?
• Чи допоможе це в укріпленні ДОБРИХ ВІДНОСИН та ДРУЖБИ?
• Чи принесе це КОРИСТЬ усім зацікавленим сторонам?

Перший Ротарі-клуб заснував адвокат Пол Персі Гарріс у Чикаго, штат Іллінойс, США. Назва «Ротарі» походить від давньої практики чергування місця проведення зборів у офісах членів Клубу. Саме Пол Гарріс вважається засновником руху Ротарі в усьому світі.

23 лютого 1905 року в Чикаго, в будівлі Юніті Білдінґ на Норт-Діборн-стріт, 127, відбулися перші збори чиказького Ротарі-клубу, на якому були присутні: гірничий інженер Гюстав Лоер, продавець вугілля Сильвестр Шилл (він же стане першим президентом клубу), кравець Хірам Шорі та Пол Гарріс. Ідея Пола Гарріса полягала в прагненні розвивати дух дружби і солідарності у світі бізнесу великих міст  — до цієї ідеї він прийшов ще в молодості, проживаючи в містечку Вермон. Незабаром до групи влилися нові члени Ротарі, які стали поперемінно збиратися за місцем роботи того чи іншого ротарійця, звідки і виникла ідея обертання та емблема колеса (спочатку емблема являла собою колесо воза).

У 1929 році під час Далласької Конвенції був прийнятий символ зубчастого колеса, що складається з 24 зубців.

Початково члени клубу мали збиратися щотижня в офісах кожного з його членів, проте вже за рік Ротарі-клуб у Чикаго розрісся до розмірів, що потребували для зустрічей значно більшого місця. Наступні Ротарі-клуби були створені в містах на заході Сполучених Штатів, починаючи із Сан-Франциско, потім Окленд, Лос-Анджелес та Сієтл. Згодом Клуби були створені у Вашингтоні та Нью-Йорку. У 1910 році під час першого Конґресу в Чикаґо за участі 16 клубів Ротарі Пол Гарріс був обраний президентом асоціації. Тоді ж затверджено девіз: англ. He profits most who serves best («Той отримує більше, хто краще служить»). З 1950 року Конгрес Ротарі в Детройті прийняв девіз Service above self («Служіння понад власне Я»), і ці два девізи діяли паралельно тривалий час. У 1989 році Законодавча Рада Ротарі Інтернешнл прийняла девіз «Служіння понад власне Я» як єдиний девіз, що найкраще відображає благодійницьку суть волонтерського руху Ротарі.

Перший Ротарі-клуб за межами США був створений у місті Вінніпеґ провінції Манітоба в Канаді у квітні 1910 року. 22 лютого 1911 року відбулося перше засідання Ротарі-клубу Дубліна (Ірландія) — першого за межами Північної Америки. Оскільки Ротарі стало, по суті, міжнародною організацією, у 1912 році було змінено і назву на Міжнародну асоціацію Ротарі-клубів.^[11]

Перший Ротарі-клуб в неангломовній країні був створений в Гавані на Кубі у 1916 році. Перший Ротарі-клуб в Південній Америці був відкритий в у столиці Уруґваю Монте-Відео у 1918 році, в Азії — на Філіппінах у 1919 році, в Африці — у Йоганнесбурзі (Південна Африка) у 1921 році, в Австралії — у Мельбурні у 1921 році.

У серпні 1912 року Ротарі-клуб у Лондоні отримав статут від Міжнародної асоціації Ротарі-клубів та став першим визнаним Ротарі-клубом за межами Північної Америки. Клуб у Дубліні (Ірландія), хоч і був організований раніше, але отримав статут лише після Лондонського.^[12]

У 1922 році назва «Міжнародна асоціація Ротарі-клубів» була змінена на «Ротарі Інтернешнл» (англ. Rotary International).^[13] До 1925 року Ротарі розрісся до 200 клубів із більш ніж 20 000 членів.^[14]

У Німеччині через протидію до 1927 року не було жодного Ротарі-клубу.^[15] Після приходу до влади НСДАП на чолі з Адольфом Гітлером через короткий проміжок було дозволено створення Ротарі-клубів. Нацистська верхівка вважала відкриття Ротарі-клубів можливістю ознайомити членів клубу із політикою націонал-соціалістичного руху.^[16] Проте нацисти все одно вбачали у будь-яких міжнародних організаціях потенційну загрозу та вважали їх підозрілими через неможливість контролю їх діяльності. Після приходу до влади Гітлера було сформовано шість Ротарі-клубів. Вони одразу опинилися під тиском правлячої партії Німеччини, яка одразу почала виводити із складу членів клубу євреїв.^[17] Нацисти уповноважили членів НСДАП ставати членами Ротарі-клубів. Зокрема зобов'язання щодо того, що лише член НСДАП має право стати членом Ротарі-клубу були затверджені судом у 1933, 1934 та 1936 роках. У 1937 році більше половини ротарійців були членами НСДАП.^[18]

Ротарі-клуби нацистської Німеччини не мали єдиної політики щодо нацистського режиму. У той час як декілька німецьких Ротарі-клубів ухвалили рішення про розформування у 1933 році, інші практикували політику умиротворення або співпраці. У Мюнхені клуб виключив із своїх лав велику частину ротарійців, у більшості євреїв та неєвреїв, які були політично неприйнятними для нацистського режиму. Зокрема до списку виключених потрапив Томас Манн (будучи уже в еміграції у Швейцарії).^[19] Ще дванадцять членів клубу вийшли із його лав добровільно на підтримку виключених ротарійців.

Починаючи із 1937 року у пресі дедалі частіше з'являються статті, що різко критикують Ротарі-клуби, порівнюючи їх із масонством. Незабаром після цього передбачуваний конфлікт влади та Ротарі-клубів привів до ухвалення двох наступних рішень, що поставили під загрозу подальше існування Ротарі в Німеччині. Перше з них було прийняте у червні 1937 року міністерством внутрішніх справ, яке забороняло державним службовцям бути членами Ротарі. У липні того ж року партійний суд НСДАП ухвалив рішення, згідно з яким він скасовував усі ухвалені рішення щодо членства у Ротарі-клубах членів НСДАП, і офіційно оголосив, що членство у націонал-соціалістичній робітничій партії Німеччини та членство у Ротарі-клубах несумісне з січня 1938 року.

Адвокати Ротарі, що представляли його в суді, на захист прав клубів стверджували, що політика Ротарі та НСДАП були сумісними особливо зважаючи на те, що із складу ротарійців були виключені як масони у 1933 році, так і «неарійці» у 1936 році.^[20] Інші спроби захисту були зроблені зарубіжними членами Ротарі,^[21] проте це не дало жодного результату. В результаті 73-й Дистрикт, що представляв Німеччину в номенклатурі Ротарі був розпущений^[22], хоча деякі клуби продовжували своє існування і зустрічі таємно.^[19]

Ротарі в Іспанії перестало діяти незабаром після початку Громадянської війни в Іспанії.^[23]

Клуби у Європі було розформовано в такому порядку:^[23]

• Австрія (1938);
• Італія (1939);
• Чехословаччина (1940);
• Естонія, Латвія, Литва, Польща, Югославія та Люксембург (1941);
• Угорщина (1941—1942);
• У Голландії Ротарі-клуби були заборонені (разом з масонством) після окупації німецькими військами у 1940 році і були відновлені тільки після визволення у 1945 році.

У 1941 році Ротарі Інтернешнл ухвалило рішення про призупинення діяльності всіх Ротарі-клубів на територіях, що були охоплені військовими діями або окупованими.

Ротарі-клуби у Східній Європі та інших країнах комуністичного режиму були розформовані у 1945—1946 роках. Тоді відкривались численні нові Ротарі-клуби в інших країнах, та до часу, коли розпочалися національні рухи за незалежність у країнах Африки та Азії, нові нації уже мали Ротарі-клуби. Після ослаблення контролю з настанням «перебудови» у республіках Радянського Союзу почали створюватися Ротарі-клуби у Іркутську (1989), Москві (1990) та інших країнах.

У 1985 році Ротарі розпочав свою програму «Поліо Плюс» (англ. PolioPlus) з імунізації усіх дітей світу від поліомієліту. З 2011 року Ротарі на цю програму було виділено понад 900 мільйонів доларів. Результатом діяльності програми стала імунізація майже двох мільярдів дітей в усьому світі.^[24][25]

У 2006 році Ротарі налічував понад 1,2 мільйона членів більше, як у 32 000 клубів з 200 країн та географічних зон, що робить його найпоширенішим у всіх галузях.^[26]

У загальній структурі Rotary International складається з клубів на місцевих рівнях. Ротарійці є членами цих клубів. Кожен клуб має свій статут, який надається Rotary International, штаб-квартира якого знаходиться в Еванстоні у приміській зоні міста Чикаго, штату Іллінойс. Для адміністративних цілей усі 32 тисячі клубів у світі об'єднані у понад 530 дистриктів у 34 регіонах. Ротарі-клуби України входять до дистрикту 2232 Ротарі Інтернешнл. На чолі дистрикту стоїть губернатор, який/а обирається почергово на річний термін.

Дистрикти Ротарі Інтернешнл об'єднуються в Зони Ротарі Інтернешнл. Україна у складі дистрикту 2232 входить до Зони 21А, що охоплює країни Центральної Європи (Австрія, Білорусь, Боснія-Герцеґовина, Колишня Югославська Республіка Македонія, Молдова, Румунія, Угорщина, Словаччина, Україна, Хорватія, Чехія) та Ізраїль, що об'єднані в 9 дистриктах.

Ротарі-клуб є основною одиницею діяльності Rotary International. Кожен клуб визначає особливості його членства у межах, що не протирічать стандартному статуту Ротарі-клубу. Початково кількість клубів обмежувалась одним на місто, проте у великих містах кількість членів перевищувала місткість будь-якого приміщення для зустрічей, тому в таких містах створювалися декілька клубів.

Члени кожного клубу збираються щотижня у визначеному місці. Під час засідань члени клубу заслуховують лекторів, що надають інформацію на загально цікаві теми, ведуть перемовини, обговорюють благочинні проекти, приймають рішення щодо подальшої діяльності тощо. Часто на такі зустрічі запрошуються члени інших клубів, проводяться виступи, семінари, а також відеоконференції тощо. Кожен клуб, крім загальних питань, часто обговорює та вирішує питання внутрішні, що стосується безпосередньо громади, де він розташований. Проводяться відкриті зустрічі, на які запрошуються не тільки члени клубу, але й інші представники громади та преса.

Кожен клуб серед своїх активних учасників обирає президента/ку і офіцерів (секретаря, скарбника, голів клубних комісій) терміном на один рік. Правила вимагають, аби такі вибори проводилися не менш як за півроку до початку каденції служіння, тобто, в грудні. Клуби користуються значною автономією в рамках статуту та правил Rotary International, що дозволяє їм вільно вирішувати у першу чергу питання внутрішнього характеру, звичайно не забуваючи і про глобальні проекти в межах Rotary International. Керівним органом клубу є правління клубу, що складається із президента клубу (який виступає в ролі голови правління), обраного (тобто, - наступного) президента, секретаря, скарбника клубу та декількох офіцерів клубу. Зазвичай кандидат на посаду Президента пропонує до обрання і команду офіцерів — голів основних комісій клубу, у тому числі осіб, відповідальних за організаційну діяльність клубу, за фундацію Ротарі, публічний імідж, міжнародну співпрацю тощо.

Лідером дистрикту є губернатор, який є протягом своєї губернаторської каденції є єдиним офіцером Rotary International у дистрикті. Кожен губернатор після обрання затверджується на щорічному конгресі Rotary International, що проводиться щоразу в іншій країні світу. Губернатор призначає своїх асистентів з числа ротарійців дистрикту для надання допомоги в координації діяльності Ротарі-клубів. Губернаторів обирають ротарійці дистрикту шляхом голосування клубів.

Декілька дистриктів за рішенням Ротарі Інтернешнл формують регіон Ротарі Інтернешнл. Директор або член ради директорів Ротарі Інтернешнл є лідером у двох регіонах. Кандидатура директора висувається Клубами регіону та затверджується на конгресі Rotary International терміном на два роки.

Ротарі Інтернешнл керується президентом та радою директорів, що складається з президента, директорів та генерального секретаря. Президент обирається номінаційним комітетом президента та затверджується на конгресі Ротарі Інтернешнл. Рада директорів збирається щоквартально для розробки політики та рекомендацій діяльності Ротарі, впровадження змін до статутних документів організації, вироблення стратегічних завдань, ухвалення рішень з фінансових та організаційних питань. Вищим органом Ротарі є Законодавча Рада (Council on Legislation), що засідає один раз на три роки та вносить зміни до статуту та правил Ротарі Інтернешнл.

Генеральний секретар Ротарі Інтернешнл є єдиною особою в Ротарі Інтернешнл, що працює на контрактній основі. Він очолює штат із близько 600 осіб, які працюють у міжнародній штаб-квартирі в Еванстоні та в семи міжнародних офісах у світі.

Згідно з конституцією (статутом), Ротарі Інтернешнл визначається як непартійна, несектанська організація, відкрита для підприємців та керівників будь-якого віку (18 та більше років) та економічного статусу.

Будь-хто може контактувати з Ротарі-клубами, проте членство у клубі можливе лише після офіційного запрошення. Статусом Ротарі-клубів не передбачено можливість стати членом клубу без запрошення. Майбутній потенційний член має заручитися підтримкою та запрошенням від іншого дійсного ротарійця.^[27] Деякі клуби мають у своїх статутах кандидатський стаж та особливі критерії членства: репутація, ділові та професійні якості, можуть мати специфічні критерії оцінки для видачі запрошення або мати певні відсоткові обмеження щодо представництва в клубах певних бізнесових чи професійних кіл. Рішення про членство приймає Правління клубу.

Активне членство можливе лише після запрошення дійсного ротарійця. Активним членом може стати представник професійного чи бізнесового кола, який веде діяльність в різних галузях. Клуб може обмежити (до десяти відсотків) представництво в клубі певних галузей бізнесу чи професій. Метою клубів є просування програм та проектів співтовариства місцевого клубу та Ротарі Інтернешнл в цілому. Багато проектів організовані в межах місцевого об'єднання (клубу), також є проекти, що просуваються в усьому світі.

Почесне членство надається людям, які мають визначні заслуги в поширенні та просуванні ідеалів Ротарі. Почесне членство надається у виняткових випадках. Почесні члени звільняються від вступних зборів та внесків. Вони не мають права голосу та права займати будь-яку посаду в клубі. Почесне членство обмежене в часі і зазвичай надається на один рік, після закінчення якого почесне членство автоматично припиняється. Проте воно може бути продовжене на додатковий період або припинене достроково у будь-який час. Зокрема, почесними членами часто виступали голови держав або колишні голови держав, відомі науковці чи інші відомі особистості.^[28] Зокрема почесними членами Ротарі-клубів були/є:

• Альберт I, король Бельгії;
• Карл XVI Густаф, король Швеції;
• Вінстон Черчилль, прем'єр-міністр Великої Британії;
• Гасан II, король Марокко;
• Джон Кеннеді, 35-й президент США;
• Анґела Меркель, федеральний канцлер Німеччини;
• Августо Піночет, 30-й президент Чилі;
• Реньє III, князь Монако;
• Томас Едісон, вчений, винахідник;
• Тур Геєрдал, норвезький мандрівник, вчений;
• Ніл Армстронг, американський астронавт;
• Волт Дісней, американський художник-мультиплікатор, кінорежисер, актор, продюсер, сценарист.

З 1905 по 1980-ті роки жінкам не дозволялося членство в Ротарі-клубах, проте дружини ротарійців, зокрема дружина Пола Гарріса були членами, подібного до Ротарі, клубу «Внутрішнє колесо» (англ. «Inner Wheel»). Жінки відігравали певні ролі й у житті Ротарі-клубів, зокрема дружина Пола Гарріса зробила численні виступи. У 1963 році було відмічено, що практика залучення дружин Ротаріанців у життя клубу допомогла зламати жіночу ізольованість та нереалізованість у деяких країнах.^[29] Крім того було відмічено, що добровільні жіночі об'єднання, діяльність яких була схожою з діяльністю Ротарі-клубів, були створені у США задовго до створення Ротарі, ще у 1790-х роках.^[30]

Перші ірландські Ротарі-клуби ще у 1912 році обговорювали допущення жінок як членів клубів, проте на той момент пропозицію було відхилено. Питання забезпечення ґендерної рівності в Ротарі-клубах вийшло за межі теоретичного, коли у 1976 році Ротарі-Клуб Дуарте в місті Дуарте (штат Каліфорнія) прийняв трьох жінок у члени клубу. А після претензій Ротарі Інтернешнл відмовився зняти з них членство. Як відповідь, у 1978 році Ротарі Інтернешнл скасував статут клубу Дуарте. Після чого клуб подав до Каліфорнійського суду позов, у якому було наголошено, що згідно із законодавством Каліфорнії, Ротарі-клуби як комерційні організації підпадають під дію положень, що забороняють будь-яку дискримінацію за ознакою раси, статі, релігії або етнічного походження. Каліфорнійський суд ухвалив рішення на користь клубу Дуарте. Рішення Каліфорнійського суду було потім оскаржено Ротарі Інтернешнл у Верховному Суді США. Адвокат Ротарі Інтернешнл стверджував, що «рішення примушує брати до клубу будь-кого та перетворює клуб на мотель».^[31] Ротарі-Клуб Дуарте був не єдиним клубом, який протистояв Ротарі Інтернешнл. Окружний Ротарі-клуб Сієтлу одноголосно проголосував за допуск жінок до лав клубу у 1986 році.^[32] 4 травня 1987 року Верховний Суд Сполучених Штатів підтвердив та закріпив рішення Каліфорнійського суду.^[33] Після чого Ротарі Інтернешнл видалив ґендерні вимоги зі статуту та дозволив усім клубам в усіх країнах приймати як членів жінок.^[31][34] Першою жінкою, обраною президентом Ротарі-клубу, була Сільвія Вітлок у Ротарі-Клуб Дуарте у 1987 році.^[35] У наш час жінки складають понад 15 % усіх членів Ротарі-клубів.

У результаті зміни статуту на користь жінок у 2004 році було також змінено девіз з «Більше усіх отримує той, хто більше всього працює» (англ. He profits most who serves best) на «Більше усіх отримують ті, хто краще усіх працюють» (англ. They benefit most, who serve best).

Ротарі та інші клуби останні десятиліття XX століття стали відкритими для гомосексуальних меншин.^[36] Іншим меншинам також пропонується долучатися до членства в клубі. Крім того Ротарі-клуби часто співпрацюють з громадами різних меншин (не тільки сексуальних).

Програми Ротарі Інтернешнл настільки різноманітні, що їх важко класифікувати чи категоризувати. Крім того розрізняють програми Фонду Ротарі, зокрема, освітні, гуманітарні, професійні. Нижче наведено основні (найбільші) програми, клуби та групи благодійних програм, які проводяться клубами Ротарі Інтернешнл в усьому світі.

Інтеракт — це клуб під патронатом Ротарі Інтернешнл для молодих людей віком від 12 до 18 років. Клуби Інтеракт спонсоруються окремими Ротарі-клубами, які забезпечують підтримку та нагляд. Самі ж клуби мають самоврядування.

Склад членів клубу може відрізнятися. Клуби можуть бути однієї статі чи змішаними, певної вікової групи чи різновікової. Часто клуби можуть об'єднувати учнів однієї школи або декількох шкіл громади.

Щороку клуби Інтеракт мають виконати принаймні два соціальні проекти, один з яких направлений на міжнародне взаєморозуміння та співпрацю. Завдяки таким проектам клуби розвивають мережу дружніх відносин як із місцевими громадами, так і з зарубіжними клубами, розуміють усю важливість розвитку лідерських якостей та особистої недоторканності. Просування міжнародної співпраці, взаєморозуміння та доброї волі як однієї із найважливіших програм під егідою Ротарі, швидко зробило клуби Інтеракт вельми відомими. На сьогодні налічується понад 10 700 клубів Інтеракт у 109 країнах та географічних районах світу. Членами клубів Інтеракт уже стали понад 200 тисяч осіб.

Найбільш визначний та відомий проект, що асоціюється із Ротарі-клубами. Проект Поліо Плюс — це програма, метою якої є викорінення поліомієліту в усьому світі. Програма була започаткована у 1985 році. З того моменту ротаріанці внесли понад 850 мільйонів доларів, а також десятки тисяч добровільних та безкоштовних людино-годин, що дозволило вакцинувати понад два мільярди дітей у світі.

Бачачи ініціативу Ротарі-клубів Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) у 1988 році прийняла резолюцію до 2000 року викорінити поліомієліт в усьому світі. Тепер партнерами проекту Глобальної ініціативи з викорінення поліомієліту разом з ВООЗ та Ротарі стали ЮНІСЕФ та Центри з контролю і профілактики захворювань США. Ротарі визнано Організацією Об'єднаних Націй як ключового недержавного партнера з викорінення загрози поліомієліту.

У 2008 році Ротарі отримала 100 мільйонів доларів від Фонду Білла і Мелінди Гейтс. В подальшому суму було збільшено до 200 мільйонів доларів. У січні 2009 року Білл Гейтс оголосив про другий ґрант на підтримку програми у розмірі 225 мільйонів доларів. Ротарі знову планує збільшити цю суму на 100 мільйонів. Тому сумарно Фонд Білла і Мелінди Гейтс та Ротарі внесуть 555 мільйонів доларів на ліквідацію поліомієліту. Під час внесення другого ґранту Білл Гейтс сказав:

«Ми знаємо, що викорінення хвороби, яка убивала та калічила дітей ще з часів Давнього Єгипту є надзвичайно складним завданням. Ми не знаємо точно, коли останню дитину буде вакциновано. Проте у нас є достатньо вакцин, щоб знищити хворобу. Отже країни мають усі наявні інструменти для викорінення цієї проблеми. Якщо у нас усіх є достатньо сили духу, щоб довести цю роботу до кінця, то ми викорінимо поліомієліт».^[37]

Програма Поліо Плюс була піддана певній критиці. Зокрема, існують застереження щодо адаптації вірусу поліомієліту до деяких оральних вакцин, про що було повідомлено, і яка вважається причиною виникнення захворювань у групах населення з низьким рівнем вакцинації.^[38] Проте було відзначено також, що припиняти програму незважаючи на певні виняткові випадки недоцільно. У нещодавній промові на Конвенції Ротарі-клубів, яка відбувалася у Bella Center в Копенгагені було оголошено, що до кінця 2008 року усі відомі «дикі» (природні) форми вірусу поліомієліту буде ліквідовано за умови, що зусилля таких країн як Нігерія, Пакистан, Афганістан, Індія з ліквідації хвороби будуть продовжені.^[39]

Деякі з найважливіших програм, започаткованих під егідою Ротарі, включають в себе програми обміну досвідом та спеціальні стипендії студентам. Зокрема, програма обміну студентами, що здобувають середню освіту (англ. Rotary Youth Exchange), та найстаріша програма Фонду Ротарі, що називається «Посольські стипендії» (англ. «Ambassadorial Scholarships»).

На сьогодні існують шість видів стипендій Ротарі. Понад 38 тисяч чоловіків та жінок, представників 100 різних національностей, навчались за кордоном під егідою «Посольської стипендії» і на сьогодні ця програма є найбільшою міжнародною стипендіальною програмою, що фінансується з приватних джерел. У 2006—2007 роках ґранти на загальну суму 15 мільйонів доларів було використано на виплату близько 800 стипендій для одержувачів з 69 країн, що навчалися в 64 країнах. У липні 2009 року припинив фінансування культурних (англ. Cultural Ambassadorial Scholarships) та багаторічних посольських стипендій (англ. Multi-Year Ambassadorial Scholarships), а також надання ґрантів Ротарі (англ. Rotary Grants) для викладачів університетів.^[40]

Стипендії Ротарі (англ. Rotary Fellowships) виплачуються фондом, створеним на честь Пола Гарріса у 1947 році. У більшості випадків стипендії виплачуються іншими країнами, відмінними від рідної країни отримувача. Це робиться з метою забезпечення прозорості.^[41] Останнім часом була започаткована та впроваджується нова програма, відома як «Програма миру та врегулювання конфліктів Ротарі» (англ. Rotary peace and Conflict Resolution program). Метою даної програми є надання коштів на дворічне навчання в магістратурі у одному з восьми університетів світу. Ротарі щороку номінує на цю стипендію близько 75 людей. Заявки на дані програми можна знайти на сайтах Ротарі-клубів, проте перш ніж бути розглянутою, заявка має бути схвалена місцевим Ротарі-клубом. Діти або близькі родичі ротарійців не мають права брати участь у програмі.

Починаючи з 2002 року Фонд Ротарі співпрацює з вісьмома університетами у світі. Метою співпраці є: створення Ротарі-центрів міжнародних досліджень в області миру та врегулювання конфліктів. Серед восьми університетів у програмі бере участь:

• Міжнародний Християнський Університет (англ. International Christian University), Японія;
• Університет Квінсленда (англ. University of Queensland), Австралія;
• Інститут політичних досліджень (фр. Institut d'Études Politiques de Paris), Франція;
• Університет Бредфорда (англ. University of Bradford), Велика Британія;
• Університет Сальвадору (ісп. Universidad del Salvador), Аргентина;
• Університет Північної Кароліни в Чапел Хілл (англ. University of North Carolina at Chapel Hill), США;
• Дюкський університет (англ. Duke University), США;
• Університет Чулалонгкорн (англ. Chulalongkorn University), Таїланд;
• Університет Каліфорнії (Берклі) (англ. University of California, Berkeley), США;

На сьогодні піклувальна рада Фонду Ротарі припинила співпрацю з Інститутом політичних досліджень, а згодом із Університетом Каліфорнії (Берклі).

Стипендіати виконують двохрічну магістерську програму з вирішення конфліктів та міжнародних відносин. Перший випуск за цією програмою відбувся у 2004 році.^[42] Станом на 2006 рік Фонд Ротарі витратив 18 мільйонів доларів на дану програму. У середньому абітурієнт отримав 60 тисяч доларів ґранту на дворічне навчання за програмою.

У 2004 році стипендіати утворили Асоціацію світового миру Ротарі (англ. Rotary World Peace Fellows Association)^[43] з метою сприяння співпраці стипендіатів, ротарійців та громадськості з питань, пов'язаних з дослідженням миру.

Ротарі-клуби усього світу зосереджені на піднятті загальної грамотності населення. Ротарі Інтернешнл надає підвищенню грамотності настільки важливе значення, що щорічно у березні проводить «місяць грамотності Ротарі» (англ. «Rotary Literacy Month»).^[44] Ротарі-клуби також проводять багато заходів 8 вересня у Міжнародний день грамотності.^[45] Деякі Ротарі-клуби проводять збір коштів для шкіл та інших освітніх закладів. Багато клубів беруть участь у програмі «читачі Ротарі» (англ. «Rotary Readers»). За цією програмою член Ротарі-клубу проводить час у класі разом із призначеним учнем та читає наодинці з ним.^[46] Нарівні зі збиранням коштів і читанням проводяться програми зі збирання книжок, що необхідні для навчання та розвитку учнів як на локальному, так і на міжнародному рівні.^[47]

Основна стаття: Ротаракт

Ротаракт — це клуб для молодих чоловіків та жінок віком від 18 до 30 років, що нараховує понад 200 тисяч учасників у 8 700 клубах у 171 країні. Назва «Ротаракт» походить від англійського скорочення «Ротарі в дії» (англ. Rotary in Action). Ці клуби засновуються під патронатом Ротарі-клубів. Учасниками часто виступають місцева спільнота або студенти університету. Це робить їх справжніми партнерами «старшого» клубу та майбутніми кандидатами Ротарі-клубу.^[48]

Корпус спільноти Ротарі (англ. Rotary Community Corps) (RCC) — волонтерська організація, що складається, за оцінками, із понад 157 тисяч учасників-неротаріанців у 6800 об'єднаннях у 78 країнах.

Хоча діяльність Ротарі-клубів тісно пов'язана з участю усіх їхніх членів, часто знаходяться учасники, які з власної ініціативи роблять серйозний внесок у справу Ротарі. Зокрема, відомий незвичайний епізод, коли ротаріанець Розалі Магуайр з міста Батавії, штату Нью-Йорк, взявши за приклад голлівудський фільм «Календарні дівчата» (англ. «Calendar Girls»), переконала колег Ротарі-клубу створити подібний чоловічий календар «ню», який було продано у рамках збору 250 тисяч доларів для місцевої лікарні.^[49] Іншим прикладом є «спеціальні штрафи», які вводять Ротарі-клуби за незначні чи смішні проступки. Метою таких штрафів, розмір яких із 1951 року може варіюватися від 10 центів до 1000 доларів, є додаткове залучення коштів на благодійні програми спільноти Ротарі. Деякі клуби вводять звичаї на зразок «Щасливий долар» (англ. «Happy Dollar») чи «Щасливий бакс» (англ. «Happy Bucks»), суть яких зводиться до сплати символічної суми з метою купівлі дозволу розповісти історію членам клубу. Кошти, отримані таким чином, теж залучаються у програми Ротарі.

Ротарі-клуби зазвичай зустрічаються щотижня у встановленому місці в час, зручний для ротарійців та відвідувачів. Під час зустрічі, що часто супроводжується трапезою, члени клубу та відвідувачі мають змогу поспілкуватися та обговорити справи клубу. У багатьох клубах зустріч відбувається опівдні чи в обідній час, проте багато клубів здійснюють зустрічі під час вечері. З 1970 року частина клубів зустрічаються під час сніданку.

Офіційним журналом Ротарі інтернешнл є журнал «Ротарієць» (англ. «The Rotarian»), що публікується щомісяця англійською мовою у штаб-квартирі та 30 інших регіональних періодичних видань, що друкуються більш ніж двадцятьма різними мовами і розповсюджуються у 130 країнах світу.

В Україні журнал «Ротарієць» виходить один раз на два місяці українською мовою. Публікує інформацію про діяльність Ротарі-клубів України та ротарійське життя у цілому світу. Розповсюджується серед членів Ротарі-клубів України та в мережі Інтернет.^[50]

Перший офіційний журнал, попередник «The Rotarian», називався «Національний Ротарієць» (англ. «The National Rotarian»). Його випуск було розпочато у 1911 році. Перший регіональний журнал випущено у 1915 році у Великій Британії та Ірландії.

На даний^[який?] час існує ще один офіційний журнал Ротарі-клубів Великої Британії та Ірландії, що називається «Ротарі сьогодні» (англ. «Rotary Today»). Він видається двічі на місяць і розповсюджується серед 60 тисяч ротаріанців Великої Британії та Ірландії під час їх щотижневих зустрічей.

Офіційні та регіональні журнали Ротарі-клубів розсилаються як ротарійцям, так і не членам клубів. Загальний наклад журналів становить понад 700 тисяч екземплярів щомісяця.^[51]

Ротарі-клуби щотижня випускають бюлетень, у якому висвітлюються всі новини та події, що відбулися за тиждень та під час чергової зустрічі. Крім інформації про зустріч та списку імен директорів та офіцерів клубу, у бюлетені міститься інформація про клубні проекти та стан їх виконання, майбутні події, оголошення і нагадування для членів, а також звернення президента клубу, резюме зустрічі та тексти виступів. Бюлетень розповсюджується серед членів клубу в паперовому вигляді, проте останнім часом все більшої популярності набуває електронний варіант часто на сайті клубу.

Районні губернатори публікують щомісячний бюлетень, у якому викладено звіт про проведені заходи та зустрічі в Ротарі-клубах підпорядкованого району. У бюлетені міститься також звернення районного губернатора, перераховано членство та відвідуваність усіх районних клубів. Бюлетень поширюється серед усіх ротаріанців району.

Ротарі Інтернешнл була відзначена у більш ніж 130 країнах світу на більш ніж 2000 пам'ятних марках, сувенірних листівках, банерах та інших поліграфічних продуктах протягом багатьох років.

• Ротарі Інтернешнл був зображений у фільмі Стівена Спілберга «Спіймай мене, якщо зможеш». Батько Френка Ебігнейла молодшого (у виконанні Леонардо ДіКапріо), Вільям Ебігнейл (якого грає Крістофер Вокен) був довічним ротаріанцем, тому що був героєм Другої світової війни;
• Італійська пісня «Rotary Club of Malindi» стосується Ротарі-клубу;
• У 3-му сезоні серіалу «Відчайдушні домогосподарки» Габріель (у виконанні Єви Лонгорії) відвідує зустріч Ротарі-клубу;
• Ротарі-клуб згадується у повісті Стівена Кінга «Бібліотечний поліцейський»;
• Ротарі-клуб згадується у фільмі 2009 року «Екстракт».

Управління всесвітнім клубом за Конституцією Ротарі Інтернешнл здійснюють президент і рада клубу, що працюють за принципом ротації, що означає їх щорічну зміну. Президент і рада клубу обираються строком на один ротаріанський рік. Ротаріанський рік починається і закінчується 1 липня. Спільно з президентом обирається президент-наступник — людина, яка заступить на президентський пост наступного року. Цим досягається «ротація» — зміна керівництва — президента і ради, які, згідно зі статутом Ротарі, змінюються щороку.

Роки	Оригінальне ім'я (Ім'я українською)	Регіон	Країна
1910-1911	Paul P. Harris (Пол Персі Гарріс)	Чикаго, Іллінойс	США
1911-1912	Paul P. Harris (Пол Персі Гарріс)	Чикаго, Іллінойс	США
1912-1913	Glenn C. Mead (Гленн Мід)	Філадельфія, Пенсільванія	США
1913-1914	Russel F. Greiner (Рассел Грейнер)	Канзас-Сіті, Міссурі	США
1914-1915	Frank L. Mulholland (Френк Малхолланд)	Толідо, Огайо	США
1915-1916	Allen D. Albert (Аллен Альберт)	Міннеаполіс, Міннесота	США
1916-1917	Arch C. Klumph (Арч Кламф)	Клівленд, Огайо	США
1917-1918	E. Leslie Pidgeon (Леслі Піджен)	Вінніпег, Манітоба	Канада
1918-1919	John Poole (Джон Пул)	Вашингтон	США
1919-1920	Albert S. Adams (Альберт Адамс)	Атланта, Джорджія	США
1920-1921	Estes Snedecor (Естес Снедекор)	Портленд, Орегон	США
1921-1922	Crawford C. McCullough (Коуфорд МакКалох)	Форт Вільям, Онтаріо	Канада
1922-1923	Raymond M. Havens (Реймонд Гейвенс)	Канзас-Сіті, Міссурі	США
1923-1924	Guy Gundaker (Гай Гандакер)	Філадельфія, Пенсільванія	США
1924-1925	Everett W. Hill (Еверетт Гілл)	Оклахома-Сіті, Оклахома	США
1925-1926	Donald A. Adams (Дональд Адамс)	Нью-Гейвен, Коннектикут	США
1926-1927	Harry H. Rogers (Гаррі Роджерс)	Сан-Антоніо, Техас	США
1927-1928	Arthur H. Sapp (Артур Сапп)	Гантінгтон, Індіана	США
1928-1929	I. B. Tom Sutton (Том Саттон)	Тампіко, Тамауліпас	Мексика
1929-1930	M. Eugene Newsom (Юджин Ньюсон)	Дарем, Північна Кароліна	США
1930-1931	Almon E. Roth (Елмон Рот)	Пало-Альто, Каліфорнія	США
1931-1932	Sydney W. Pascall (Сідні Паскаль)	Лондон, Англія	Велика Британія
1932-1933	Clinton P. Anderson (Клінтон Андерсон)	Альбукерке, Нью-Мексико	США
1933-1934	John Nelson (Джон Нельсон)	Монреаль, Квебек	Канада
1934-1935	Robert E. Lee Hill (Роберт Лі Гілл)	Колумбія, Міссурі	США
1935-1936	Ed. R. Johnson (Ед Джонсон)	Роанок, Вірджинія	США
1936-1937	Will R. Manier, Jr. (Вілл Маньє)	Нашвілл, Теннессі	США
1937-1938	Maurice Dupperey (Моріс Дюпрей)	Париж	Франція
1938-1939	George C. Hager (Джордж Хейгер)	Чикаго, Іллінойс	США
1939-1940	Walter D. Head (Волтер Хід)	Тінек, Нью-Джерсі	США
1940-1941	Armando de Arruda Pereira (Армандо де Арруда Перейра)	Сан-Паулу	Бразилія
1940-1941	Tom J. Davis (Том Дейвіс)	Б'ютт, Монтана	США
1942-1943	Fernando Carbajal (Фернандо Карбахал)	Ліма	Перу
1943-1944	Charles L. Wheeler (Чарльз Уіллер)	Сан-Франциско, Каліфорнія	США
1944-1945	Richard H. Wells (Річард Уеллс)	Покателло, Айдахо	США
1945-1946	Thomas A. Warren (Томас Воррен)	Вулвергемптон, Стаффордшир, Англія	Велика Британія
1946-1947	Richard C. Hedke (Річард Гедке)	Детройт, Мічиган	США
1947-1948	S. Kendrick Guernsey (Кендрік Гернсі)	Джексонвілл, Флорида	США
1948-1949	Angus S. Mitchell (Ангус Мітчелл)	Мельбурн, Вікторія	Австралія
1949-1950	Percy Hodgson (Персі Годжсон)	Потакет, Род-Айленд	США
1950-1951	Arthur Lagueux (Артур Лагу)	Квебек, Квебек	Канада
1951-1952	Frank E. Spain (Френк Спейн)	Бірмінгем, Алабама	США
1952-1953	H.J. Brunnier (Г.Дж. Бруньє)	Сан-Франциско, Каліфорнія	США
1953-1954	Joaquin Serratosa Cibils (Хоакін Серратоса Сібілс)	Монтевідео	Уругвай
1954-1955	Herbert J. Taylor (Герберт Тейлор)	Чикаго, Іллінойс	США
1955-1956	A.Z. Baker (А. З. Бейкер)	Клівленд, Огайо	США
1956-1957	Gian Paolo Lang (Жан Паоло Ланг)	Ліворно	Італія
1957-1958	Charles G. Tennent (Чарльз Теннент)	Ешвілл, Північна Кароліна	США
1958-1959	Clifford A. Randall (Кліффорд Ренделл)	Мілвокі, Вісконсин	США
1959-1960	Harold T. Thomas (Гарольд Томас)	Окленд	Нова Зеландія
1960-1961	J. Edd McLaughlin (Джей Ед МакЛахлін)	Даллас, Техас	США
1961-1962	Joseph A. Abey (Джзеф Ебі)	Редінг, Пенсільванія	США
1962-1963	Nitish C. Laharry (Нітіш Лахаррі)	Колката	Індія
1963-1964	Carl P. Miller (Карл Міллер)	Лос-Анджелес, Каліфорнія	США
1964-1965	Charles W. Pettengill (Чарльз Петтенгілл)	Гринвіч, Коннектикут	США
1965-1966	C.P.H. Teenstra (C.P.H. Тенстра)	Хілверсум	Нідерланди
1966-1967	Richard L. Evans (Річард Еванс)	Солт-Лейк-Сіті, Юта	США
1967-1968	Luther H. Hodges (Лютер Годжес)	Чапел-Гілл, Північна Кароліна	США
1968-1969	Kiyoshi Togasaki (Кійоши Тогасакі)	Токіо	Японія
1969-1970	James F. Conway (Джеймс Конвей)	Роквілл Сентер, Нью-Йорк	США
1970-1971	William E. Walk, Jr. (Вільям Волк мол.)	Онтаріо, Каліфорнія	США
1971-1972	Ernst G. Breitholtz (Енрст Брейтгольтц)	Кальмар	Швеція
1972-1973	Roy D. Hickman (Рой Гікман)	Бірмінгем, Алабама	США
1973-1974	William C. Carter (Вільям Картер)	Лондон, Англія	Велика Британія
1974-1975	William R. Robbins (Вільям Роббінс)	Маямі, Флорида	США
1975-1976	Ernesto Imbassahy de Mello (Ернесто Імбассай де Мелло)	Ріо-де-Жанейро	Бразилія
1976-1977	Robert A. Manchester II (Роберт Манчестер ІІ)	Янгстаун, Огайо	США
1977-1978	W. Jack Davis (В. Джек Дейвіс)	Гамільтон, Бермудські острови	Бермудські Острови
1978-1979	Clem Renouf (Клем Ренуф)	Намбур, Квінсленд	Австралія
1979-1980	James L. Bomar, Jr. (Джеймс Л. Бомар Мол.)	Шелбівіль, Теннессі	США
1980-1981	Rolf J. Klärich (Рольф Кляріх)	Гельсінкі	Фінляндія
1981-1982	Stanley E. McCaffrey (Стенлі МакКафрі)	Стоктон, Каліфорнія	США
1982-1983	Hiroji Mukasa (Хіроджі Мукаса)	Накацу, Ойта	Японія
1983-1984	William E. Skelton (Вільям Скелтон)	Крістіансбург , Вірджинія	США
1984-1985	Carlos Canseco (Карлос Кансеко)	Монтеррей, Нуево-Леон	Мексика
1985-1986	Edward F. Cadman (Едвард Кадман)	Венатчі, Вашингтон	США
1986-1987	M.A.T. Caparas (М. А. Т. Капарас)	Маніла	Філіппіни
1987-1988	Charles C. Keller (Чарльз Келлер)	Каліфорнія, Пенсільванія	США
1988-1989	Royce Abbey (Ройс Еббі)	Мельбурн, Вікторія	Австралія
1989-1990	Hugh M. Archer (Г'ю Арчер)	Дірборн, Мічиган	США
1990-1991	Paulo V.C. Costa (Пауло Коста)	Сан-Паулу	Бразилія
1991-1992	Rajendra K. Saboo (Раджиндра Сабу)	Чандігарх	Індія
1992-1993	Clifford L. Dochterman (Кліффорд Дочтерман)	Морага, Каліфорнія	США
1993-1994	Robert Barth (Роберт Барт)	Аарау	Швейцарія
1994-1995	Bill Huntley (Білл Гантлі)	Лінкольншир, Англія	Велика Британія
1994-1995	Herbert G. Brown (Герберт Браун)	Клірвотер, Флорида	США
1996-1997	Luis Vicente Giay (Луїс Вінсенте Гіай)	Буенос-Айрес	Аргентина
1997-1998	Glen W. Kinross (Глен Кінросс)	Брисбен, Квінсленд	Австралія
1998-1999	James L. Lacy (Джеймс Лейсі)	Куквіль, Теннессі	США
1999-2000	Carlo Ravizza (Карло Равіцца)	Мілан	Італія
2000-2001	Frank J. Devlyn (Френк Девлін)	Анауак	Мексика
2001-2002	Richard D. King (Річард Кінг)	Фрімонт , Каліфорнія	США
2002-2003	Bhichai Rattakul (Бгіхай Раттакул)	Дхонбурі, Бангкок	Таїланд
2003-2004	Jonathan B. Majiyabe (Джонатан Маїябе)	Кано	Нігерія
2004-2005	Glen E. Estess, Sr. (Глен Естесс старший)	Бірмінгем, Алабама	США
2005-2006	Carl-Wilhelm Stenhammar (Карл-Вільгельм Штенхамар)	Гетеборг	Швеція
2006-2007	William B. Boyd (Вільям Бойд)	Окленд	Нова Зеландія
2007-2008	Wilfrid J. Wilkinson (Вілфрід Вілкінсон)	Трентон , Онтаріо	Канада
2008-2009	Dong Kurn Lee (Донг Курн Лі)	Сеул	Південна Корея
2009-2010	John Kenny (Джон Кенні)	Гренджмут, Фолкерк, Шотландія	Велика Британія
2010-2011	Ray Klinginsmith (Рей Клінгінсміт)	Кірксвіль, Міссурі	США
2011-2012	Kalyan Banerjee (Кальян Банерджі)	Вапі, Гуджарат	Індія

Перші клуби в українських містах були створені в Ужгороді (тоді — Чехословаччина) у 1929 році, в Чернівцях (тоді — Румунія) у 1931 році та у Львові (тоді — Польща) у 1935 році.

В Україні перший повоєнний Ротарі-клуб отримав статут у Києві у 1992 році, одночасно була відновлена діяльність клубів у Львові (1992) та Ужгороді (1994). Станом на 2018 рік в Україні існували Ротарі-клуби в Алушті, Вінниці, Дніпрі (3 клуби), Донецьку, Запоріжжі, Івано-Франківську (2 клуби), Києві (6 клубів), Кобеляках, Кропивницькому, Львові (7 клубів), Миколаєві, Миргороді, Одесі (2 клуби), Полтаві, Рахові, Рівному, Сімферополі, Слов'янську, Сумах, Трускавці, Ужгороді (2 клуби), Харкові (6 клубів), Херсоні, Черкасах (2 клуби), Чернівцях та Ялті. Крім того, в Україні діє «Ротарі е-Клуб Україна», засідання якого відбуваються онлайн.

Дистрикти Ротарі Інтернешнл об'єднуються в Регіони Ротарі Інтернешнл. Україна у складі дистрикту 2232 входить до регіону 20, що охоплює країни Центральної Європи (Австрія, Білорусь, Боснія-Герцеґовина, Колишня Югославська Республіка Македонія, Молдова, Румунія, Угорщина, Словаччина, Словенія, Україна, Хорватія, Чехія) та Ізраїль, що об'єднані в 9 дистриктах.

В Україні, як і в більшості країн, Ротарі-клуби засновуються у обласних центрах або великих містах. Але є і сільські клуби за прикладом поширених у Великобританії та США. Наприклад, сільський клуб «Велятино Інтернешнл» заснували у 2022 році на Закарпатті ротарійці, які під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну мешкали та працювали за кордоном, та разом із мешканцями громади Шаян та Велятино створили волонтерський хаб для допомоги вимушеним переселенцям.

Станом на липень 2023 у Дистрикті 2232: 1899 Ротарійців, 70 Ротарі Клубів, 11 Сателітних Клубів, 133 Почесних Ротарійців, 264 Ротарактівці, 27 Ротаракт Клубів, 9 Інтеракт Клубів.

• Ротарієць (журнал)
• Список ротарійців
• Фонд Ротарі
• Пол Персі Гарріс

• rotary.org — офіційний сайт «Ротарі Інтернешнл». (англ.)