Рюмін Володимир Володимирович

Рюмін Володимир Володимирович
Рюмін Володимир Володимирович
Народився	29 червня (11 липня) 1874; Воронезька губернія, Російська імперія
Помер	8 квітня 1937 (62 роки); Миколаїв, Українська РСР, СРСР
Поховання	Некрополь Миколаєва
Країна	Російська імперія; СРСР
Діяльність	інженер, педагог
Alma mater	ХТІ (1899)
	; ; Медіафайли у Вікісховищі;

У Вікіпедії є статті про інших людей з таким прізвищем: див. Рюмін.

Володи́мир Володи́мирович Рю́мін (11 липня 1874, Велика Усмань — 8 квітня 1937, Миколаїв) — російський інженер, педагог; популяризатор науки і техніки.

Біографія

Народився 29 червня [11 липня] 1874(18740711) року в селі Великій Усмані Воронезької губернії Російської імперії в сім'ї інженера-технолога Володимира Володимировича Рюміна-старшого. Незабаром після цього його сім'я переїхала до Москви, а потім у Польщу, де в місті Лодзі закінчив Вище ремісниче училище. 1891 року сім'я переїхала до Миколаєва.

Протягом 1894—1899 років навчався на хімічному відділенні у Харківському технологічному інституті, після чого вступив на посаду інженера на пороховий завод у Миколаєві. Одночасно викладав будівельну майстерність і залізничну справу у Миколаївському технічному залізничному училищі, з 1902 року викладав фізику і хімію у Миколаївському середньому механіко-технічному училищі^[1]. Був прогресивним педагогом-новатором: ставив незвичайні досліди, стежив за новинами зі світу техніки, і ділився ними з учнями, розробляв власні оригінальні методики викладання. Був членом Миколаївського товариства аматорів природи.

Приділяв багато уваги популяризації науки. Почавши з написання навчальних посібників з хімії, мінералогії, електротехніки і технології, у 1904 році почав редагувати й видавати науково-популярний журнал «Фізик-аматор» (спільно з К. Л. Чернишовим), а з січня 1910 року — «Електрика і життя»^[1]. Попри специфічність назв, тематика цих журналів не обмежувалася темами, винесеними на обкладинку, а була досить широкою, науково-популярною. До роботи над журналами залучалися фахівці, ентузіасти різних галузей науки.

У 1910—1917 роках видавав серію брошур з технології різних кустарних і домашніх виробництв: миловаріння, виготовлення лампадної олії, фарб, бетону, оздоблювальних матеріалів. Тоді ж виходили адресовані найширшій читацькій аудиторії книги «Хімія навколо нас», «Техніка навколо нас», «Дива техніки», «Дива сучасної електротехніки», «Бесіди про магнетизм» і «Бездротовий телеграф», «Практична мінералогія», «Популярні наукові нариси й оповідання». Писав він і серйозніші роботи, для фахівців — хіміків, мінералогів, електротехніків, інженерів транспорту.

Після 15 років служби в училищі звільнився за станом здоров'я, але від просвітницької діяльності не відійшов, зосередившись на літературній популяризації науки. Нарівні з Яковом Перельманом, В. Прянишниковим і Миколою Риніним належав до небагатьох фахівців, які твердо вірили в ідеї Костянтина Ціолковського і гаряче їх пропагували. Більше того, саме він першим «титулував» Ціолковського «основоположником космонавтики»^[2].

Автор багатьох статей у журналах «У майстерні природи», «Знання — сила»^[ru], «Природа і люди»^[ru], «Техніка — молоді» тощо, а також фантастичних та пригодницьких оповідань. Книги Рюміна «Цікава хімія» і Перельмана «Цікава геометрія на вільному повітрі» відкрили в 1926 році відому серію «Цікава наука». За 10 років ця робота Рюміна витримала 7 перевидань, ставши найпопулярнішою з його праць.

Помер у Миколаєві 8 квітня 1937 року^[3]. Похований на Миколаївському некрополі. Надгробок встановлений у 1937 році (реконструйований у 1966 році). Він являє собою гранітний прямокутний обеліск на двоступеневому п'єдесталі та цегляному стилобаті^[4]. На ньому напис: «Тут похований заслужений педагог, діяч науки, друг і пропагандист ідей К. Е. Ціолковського В. В. Рюмін. 1874—1937».

Вибрана бібліографія

Найпростіші досліди з хімії (рос. Простейшие опыты по химии). М. 1910;
Рюмін В. В. Для юних хеміків. — Харків; Київ : Молодий більшовик, 1932. — 104 с. — 10000 прим.;
Хемія навкруги нас. — Х.-Од.: Дитвидав, 1934;

Серія «Цікава наука»

Цікава хімія (рос. Занимательная химия). 1926. (втримала 7 видань, останнє — у 193 році);
- Рюмін В. Цікава хемія : Спроби та розваги з галузі хемії / З 4-го рос. видання переклав К. Шмиґовський. — Харків, Київ : Державне видавництво України, 1930. — 152 с. — 5000 прим.;
- Цікава хемія. — Х.-К.: Молодий більшовик, 1932;
Цікава техніка наших днів (рос. Занимательная техника наших дней) (втримала 3 видання, останнє — у 1934 році);
Цікава хімія. Досліди й розваги з галузі хімії (рос. Занимательная химия. Опыты и развлечения из области химии) (втримала 5 видань, останнє — у 1932 році);
Цікава електротехніка вдома і саморобні електричні прилади (рос. Занимательная электротехника на дому и самодельные электрические приборы) (втримала 3 видання, останнє — у 1929 році);
Цікава електротехніка. Досліди і розваги в галузі електротехніки (рос. Занимательная электротехника. Опыты и развлечения в области электротехники) (втримала 3 видання, останнє — 1929 році);
Цікава електротехніка на будівництві (рос. Занимательная электротехника на стройке) (одне видання 1937 року).

Посмертні видання

В. В. Рюмин. Тайна Атлантов. — Миколаїв: Вид. Ірини Гудим, 2020—284 с. — ISBN 978-617-576-138-0^[5].

1966 року дружина науковця, Тетяна, впорядкувала його архівний фонд і подарувала Державному архіву Миколаївської області. Виявлені серед інших архівних документів фонду неопубліковані твори підготувала до публікації директорка архіву, докторка історичних наук Лариса Левченко^[6].

Вшанування

На честь Володимира Рюміна названа одна з вулиць в Центральному районі Миколаєва;
На будинку № 13, по вулиці Артилерійській, де вчений мешкав з 1902 по 1937 рік, у 1966 році встановлено меморіальну дошку^[7].

Примітки

↑ ^а ^б Добрий, талановитий і проникливий В. В. Рюмін. / Миколаївська обласна бібліотека для юнацтва. (рос.)
↑ «Наука и жизнь», 1976, № 7.
↑ Левченко, Лариса. Владимир Рюмин. Николаев Литературный (рос.) . Процитовано 7 березня 2021.
↑ П. М. Калугин. Могила Рюмина В. В. // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. — Киев : Журнал «Радуга», 2008. — С. 105—106. — ISBN 978-966-8325-87-8. (рос.)
↑ Про нову книгу Володимира Рюміна «Таємниця атлантів» та інтерв'ю з упорядником Ларисою Левченко.
↑ вийшла накладом книга «Тайна атлантів» В.Рюміна. Державний Архів Миколаївської області. 29 січня 2021. Процитовано 7 березня 2021.
↑ П. М. Калугин. Дом в котором жили Гаршин В. М. и Рюмина В. В. ул. Артиллерийская, 13 // Памятники российским деятелям истории и культуры в Украине. Каталог-справочник. — Киев : Журнал «Радуга», 2008. — С. 103. — ISBN 978-966-8325-87-8. (рос.)