|
Самухський район
 Самухський район (азерб. Samux rayonu) — один із 66 районів Азербайджану. Розташований на північному заході країни й належить до Гянджіно-Казахського економічного району. Межує з районами Горанбоя, Гейгель, Шамкір, Товуз, Гахском, Євлах, містами Гянджа і Кахетії регіону Грузії. Столицею і найбільшим містом є Самух. Станом на 2020 рік населення району становило 58 800 осіб. ІсторіяНазва «Самух» походить від кавказького албанського слова, що означає «місце лісового полювання».[2] Споріднений термін, Самоніс, використовується для позначення цієї території на карті Кавказу Птолемея 2 століття до нашої ери.[3] Навколо міста Самукс є кургани бронзової доби. Як адміністративна одиниця, у 1930 році утворено Самухський район з центром у селищі Гарачайли. Однак у 1954 році будівництво Мінгечевірської ГЕС зробило регіон недоцільним як адміністративну одиницю, і Самухський район було ліквідовано, а його територія після цього потрапила до розширеного Сафаралієвського району. Сам Сафаралієвський район був відокремлений від Гянджабасара 24 січня 1940 року Указом Верховної Ради Азербайджанської РСР № 11. У 1959 році Сафаралієвський район був ліквідований. Після здобуття Азербайджаном незалежності Самухський район було повернено, згідно з указом № 72 Національної Ради Верховної Ради Азербайджану від 18 лютого 1992 року. Його адміністративний центр, селище Сафаралієв, 31 грудня 1992 року було перейменовано в Nəbiağalı, а потім знову перейменовано в Самукс у 2008 році.[4][5] НаселенняНа початок 2017 року чисельність населення області становила 57,1 тис. осіб, з них 21,4 тис. — міське, 35,5 тис. — сільське. У 2018 році загальна чисельність населення зросла на 0,6 тис. осіб і становила 57,7. На початок 2018 року 28,9 тис. або 49,6 % від загальної кількості населення становлять чоловіки, 28,8 тис., або 50,4 % — жінки.[6][7]
Також в області перебувають 1860 біженців. За переписом населення 97,88 % населення складають азербайджанці, 0,07 — росіяни, 0,54 — турки, 1,40 — курди, а решта належать до інших етнічних груп. [1] ГеографіяПриродаТакі рідкісні дерева, як Ельдарська груша і Гум-дерево, ростуть прямо на скелях, а не на солончаках. Дерева ростуть лише на площі 392 га в Самуху. Ельдарська сосна[перевірити] виділяє багато кисню, тому корисна для тих, у кого астма.[8] Державний заповідникЗаповідник «Ельдар Шами» створений для охорони унікальної та ендемічної популяції рідкісних ельдарських сосен[ru].[9] Історичні пам'ятки та спадщинаУ Самуху знайдено багато відомих курганів. Вони належать до бронзової/кам'яної доби. Також тут є відомі природні пам'ятники-старі дерева, вік яких може перевищувати тисячоліття (1000 років). Одне з дерев названо Дюлдул на честь коня Імама Алі. Однією з історичних пам'яток регіону є гробниця Імамзаде (VIII ст.), висота якої сягає 12 м, і «вежа Короглу».[9] Інші експонати можна знайти в Центрі Гейдара Алієва, побудованому у 2007 році. До складу Центру входять 12 будинків культури, 14 клубів, 34 бібліотеки, 3 дитячі музичні школи.[10] Основні галузі регіонуСамухський район має добре розвинений перший сектор (фермерство). Цей регіон благодатний для вирощування зернових, тваринництва та плодівництва. Налічується понад 200 теплиць, що займають 61,3 га площі регіонів. Понад 5 000 000 кг фруктів і овочів вирощуються та імпортуються в країни колишнього Радянського Союзу.[11] На цій території будуються заводи та агропромислові підприємства, такі як: Товариство з обмеженою відповідальністю «АКРО ДАІРІ», тваринницький комплекс «Боз гора», ТОВ «Улдуз 2011», ТОВ «Карабаський край МКТ», ТОВ «Регіон Агро».[11] Примітки
Посилання
|
