65°47′54″ пн. ш. 90°58′28″ сх. д. / 65.79833° пн. ш. 90.97444° сх. д. / 65.79833; 90.97444
Хребти Східного Саяну з вершиною гори Мунку-Сардик на тлі Сая́ни , Сая́н або Сая́нські го́ри (рос. Саяны , монг. Соёны нуруу ) — гірська країна на Півдні Сибіру в Росії і півночі Монголії . У Російській Федерації гори займають південні райони Красноярського краю та Іркутської області , а також північну частину Туви і західну частину Бурятії . Саян складається з численних хребтів , що утворюють велику вигнуту на півночі дугу, завширшки до 150—200 км. Саяни заведено поділяти на Західний Саян Східний Саян
Мапа Саян (за УРЕ, Том 10, 1983 ) Західний Саян простягається на 600 км у північно-східному напрямі від верхів'я р. Малого Абакану до р. Казиру, де він з'єднується зі Східним Саяном.
Найбільші хребти: Саянський, Куртушибінський, Єргак-Таргак-Тайга . Висоти — від 1500 до 3121 м (гора Кизил-Тайга ).
Хребти розчленовані глибокими міжгірними улоговинами , що лежать на висоті 400—800 м.
Східний Саян простягається у південно-східному напрямі майже на 1000 км, від лівобережжя Єнісею до Тункінської улоговини.
Складається з невисоких (до 1500 м) плескатих гірських масивів — білогір'їв (Канське Білогір'я, Манське Білогір'я ) та високих хребтів (Крижина, Удінський, Окинський тощо).
Найвища точка Східного Саяну й всієї гірської системи — гора Мунку-Сардик (3491 м).
У Східному Саяні поширена багаторічна мерзлота льодовиків загальною площею 30 км².
Саяни сформувалися у Каледонську складчастість
Західний Саян складений переважно з кристалічних сланців , пісковиків , ефузивних гірських порід , прорваних інтрузіями гранітів , Східний — із гнейсів , сланців, кварцитів , базальтів .
З корисних копалин є залізна й мідна руди, золото , ртуть , графіт , слюда .
Численні мінеральні джерела .
Клімат Саян різко континентальний.
Пересічна температура січня — від −20 °C в горах до −30 °C в улоговинах, липня — відповідно від +10 °C до +20 °C.
Річна кількість опадів на найвищих хребтах досягає 1000—1200 мм, у зниженнях — 300—350 мм.
Річки Саянів належать до басейну Єнісею .
Улоговини й підніжжя гір зайняті степами , схили до висот 1600 м на Заході і 2100 м на Сході — темнохвойною тайгою , вище — альпійськими луками і тундрою .
Характерні представники тваринного світу лісів Саяну — лось , марал , бурий ведмідь , соболь , вивірка звичайна , колонок , лисиця руда ; з птахів — тетерев , куріпка , рябчик тощо. На степових ділянках зустрічаються хом'яки , тушкани , ховрахи тощо.
Народи Саян та Алтаю Саяни здавна залюднені — корінними їх насельниками є як представники тюркських народів (хакаси , тофалари , тувинці ), так і монгольських (буряти ).
Важливе економічне значення, зокрема і для традиційного господарства, мають цінні лісові ресурси, гірські пасовища та мисливсько-промислові угіддя Саян.
У міжгірних улоговинах — землеробство (яра пшениця , ячмінь , жито , овес ), розвивається садівництво .
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Саяни
