|
Спіймати Кайдаша
 Вікіцитати містять висловлювання від або про: Спіймати Кайдаша «Спіймати Кайдаша»[6] — український 12-серійний телесеріал 2020 року[5][7][8]. Стрічку створила компанія «ПроКіно» для телеканалу СТБ. Сценаристка та виконавча продюсерка проєкту — Наталка Ворожбит. За основу сюжету телесеріалу взято повість Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я». Прем'єра телесеріалу відбулася 2 березня 2020 року на телеканалі «СТБ»[9]. Попри шалений успіх серіалу Наталка Ворожбит неодноразово наголошувала, що не планує створювати другий сезон. СинопсисУ сюжеті подано лише фрагменти повісті українського письменника Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я», події якої розгортаються у 1860-х роках (через кілька років після скасування кріпацтва). У сценарії Наталка Ворожбит зробила чимало змін, порівняно з першоджерелом: вона перенесла події у період 2000—2014-х років та додала багато нових сюжетних ліній. Події телесеріалу розгортаються хронологійно — від 2005 до 2014 року. Основні сюжетні лінії телесеріалу пов'язані з «вічною» проблемою протистояння двох поколінь однієї родини: батьків та дітей. У сюжеті наявні різні драматичні конфронтації між усіма членами родини; апогей конфлікту — 2014 рік, коли в сім'ї виникають розбіжності щодо ставлення до Майдану. Один із синів Кайдашів — Лаврін, який у складні для України часи демонструє патріотичні погляди та долучається до боротьби за незалежність; іде добровольцем на війну захищати Україну супроти російської агресії. Водночас інший син — Карпо пристав на москвофільські позиції, став прихильником Росії, звинувачуючи «майданутих» у Революції гідності та в окупації Криму й Донбасу Росією[10]. 12-та серія закінчується відкритим фіналом[1][5]. НазваНаталка Ворожбит першим варіантом назви телесеріалу пропонувала «Кайдашева сім'я ХХІ століття». Саме так кінопроєкт подано й у договорі Міністерства культури України та ТОВ «ПРОКІНО» про виробництво фільму, який було підписано в листопаді 2018 року[11][12]. Утім, сценаристці фразеологізм «спіймати Кайдаша», що означає зажуритися чи задуматися над життям, здався більш сучасним:
РоліУ головних ролях
У другорядних ролях
Творча командаДо творчої команди телесеріалу належать:[13]
ВиробництвоВистава-попередникПочатково Наталка Ворожбит створювала власне «переосмислення» оригінального роману Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я» у вигляді п'єси. Опісля було поставлено виставу «Спіймати Кайдаша» у Київському «Дикому Театрі» (режисер Максим Голенко). Дебют вистави «Спіймати Кайдаша» відбувся 25 травня 2019 року в Мистецькому арсеналі під час Книжкового Арсеналу 2019[14]. Згодом, Ворожбит допрацювала сценарій і створила повноцінну сучасну п'єсу «Кайдаші 2.0», яку додано до репертуару Київського «Дикого театру» (режисер Максим Голенко). Вперше виставу «Кайдаші 2.0» побачили 2 серпня 2019 року в Будинку культури села Сорокотяга, що на Черкащині та 30 серпня 2019 року в Києві у театральному просторі «Сцена 6»)[15][16].  СценарійСценарій серіалу в Наталки Ворожбит замовив Володимир Бородянський, генеральний продюсер телеканалу «СТБ». Написання сценарію тривало півтора року в «комфортних умовах»: без зовнішніх втручань та редакцій. У порівннянні з повістю «Кайдашева сім'я», у сценарій телесеріалу введено кілька нових героїв та багато нових сюжетних ліній[1]. Після виходу серіалу Наталка Ворожбит стверджувала, що отриманого фінансування його творцям було недостатньо для фільмування сценарію в повному обсязі, тому вони знімали серіал у «досить тяжких» умовах[1]. Зокрема, багато сцен і деталей зі сценарію не було знято й, відповідно, не увійшли до телевізійної версії[2]. КошторисПісля зміни керівництва телеканалу «СТБ» новий креативний продюсер StarLightFilms Дмитро Кіцай запропонував Ворожбит стати шоуранеркою проєкту та подати заявку на отримання державної фінансової підтримки[1]. Проєкт під назвою «Кайдашева сім'я XXI» виграв конкурс кінопроєктів патріотичного спрямування Міністерства культури України в 2018 році, тож фільмування телесеріалу було на 50 % профінансовано державою: за загального кошторису ₴26,7 млн Мінкульт виділив половину вартості — ₴13,3 млн[12][17][18][19]. ЗніманняЗнімання серіалу «Спіймати Кайдаша» відбувалося у Києві, в селі Дерев'яна Обухівського району Київської області та околицях Київщини (Халеп'я, Яцьки, Липовий Скиток). Для цього процесу творці спеціально побудували в Дерев'яні́́й двір і будинок для Кайдашевої сім'ї[20]. Загалом фільмування тривало три місяці (з березня по травень 2019 року). Його проводила виробнича компанія «ПроКіно» групи StarLightMedia.[21]. Сам Обухів згадується у 7-й серії телесеріалу. Саме до цього міста прямує на заробітки Лаврін Кайдаш[22]. СаундтрекСаундтреком до фільму стала здебільшого російськомовна попмузика 1990-х і ранніх 2000-х: пісня «Полюби меня такой» Наталки Могилевської, «Дым сигарет с ментолом» «Ненсі», «Снег» Ірини Білик та Філіпа Кіркорова, «Капли абсента» Іраклі тощо. Після показу телесеріалу сценаристка та виконавча продюсерка проєкту Наталка Ворожбит повідомила, що не шкодує про те, що використала російськомовну попсу в серіалі, оскільки це «правда життя». Сценаристка зізналася, що початково за задумом творців у першій серії також мала звучати одна з російськомовних пісень гурту «Рукі Ввєрх!», але цього так і не сталося оскільки через «фінансові» або «політичні» причини українські серіалотворці можуть купувати права на пісні російських виконавців (придбати права на пісню гурту «Ненсі» творці змогли лише завдяки «спільним знайомим»)[23]. Також у телесеріалі звучить оригінальна інструментальна музика, стилізована під український етно-гурт «ДахаБраха» і написана композитором спеціально для серіалу[1], та композиція «Шо з-под дуба» цього гурту[24]. За словами Наталки Ворожбит: «Творча команда хотіла придбати більше пісень „ДахаБраха“, однак цього не дозволив обмежений бюджет проєкту»[1]. У фільмі звучать українські народні та популярні пісні: «Ой верше мій, верше», «Ой у вишневому саду», «Зеленеє жито, зелене», «Два кольори» (цією піснею закінчується 12-та, остання серія фільму), «А я все дивлюся, де моя Маруся», «Розпрягайте, хлопці, коні», «А весілля аж гуде» тощо. МоваВідповідно до договору із Мінкультури про створення національного фільму патріотичного спрямування, підписаного у лютому 2018 року, та відповідно до закону «Про кінематографію», не менше 90 % реплік фільму мали бути українською мовою і не більше 10 % — іноземною[11]. У кінцевому варіанті деякі герої серіалу розмовляють суржиком. Ще під час фільмування актор серіалу Тарас Цимбалюк повідомив, що серіал знімається «смачним суржиком»:
Наталка Ворожбит, авторка сценарію, не вважає мову серіалу суржиком і називає її «розмовною українською», де «понад 70 % українських слів». На думку Ворожбит, саме добірка зручних, простих слів допомогла акторам краще вжитися у свої ролі[1][2][4]. Окрім суржику та української, в телесеріалі також наявна російська мова, якою розмовляють троє другорядних персонажів[23]. Прем'єраВ Україні прем'єру телесеріалу початково планували на телеканалі «СТБ» наприкінці лютого 2020 року[17], але пізніше перенесли на 2 березня 2020 року[25][26]. Сезони та серії
1-й сезон:[29]
Телевізійні рейтингиПід час прем'єр телесеріалу на телебаченні з 2 до 11 березня 2020 року на телеканалі «СТБ» зафіксовано 10,5 мільйона переглядів[30]. На YouTube першу серію подивилися більш як 2,1 млн глядачів[31]. За час повторного показу серіалу на початку січня 2021 року[32] він став найкращою трансляцією місяця на каналі СТБ[33]. ВідгукиНавесні 2020 року після показу серіал викликав значний резонанс в українському суспільстві[34]. Зокрема, після його виходу «прокотилась» хвиля позитивних відгуків у соціальних мережах[35][36], де користувачі наввипередки виражали захоплення акторським складом серіалу[37]. Звучало багато відгуків, представники яких називали серіал «дзеркалом» реального життя українців[38][39][40][41]. Окрім того, у соцмережах неодноразово порівнювали його із серіалом «Свати» (додаючи, що він усе ж для «інтелектуальнішої» аудиторії)[38]. Водночас були й не зовсім позитивні відгуки кінокритиків, реакції яких варіювалися від абсолютного захоплення до повного розчарування серіалом. Одним із найбільших недоліків серіалу, на думку деяких кінокритиків та глядачів, стало використання у серіалі суржику. Позитивно про серіал відгукнувся кінокритик Сергій Тримбач. На його думку, авторами фільму усі персонажі «розставлені на фільмовій „дошці“ дуже точно», відповідно до мотиву з повісті Нечуя-Левицького. Він також відзначив мовні зміни між ранніми серіями та пізнішими:[42]
Позитивно про фільм відгукнувся письменник Сергій Жадан, який назвав стрічку «феноменом» і «неймовірно важливим та яскравим явищем» українського кінематографу[43]. Він зазначав: «Давно ніхто не говорив про українців так просто й переконливо»[39][43]. Оглядач Назар Данчишин позитивно оцінив проведені Наталією Ворожбит паралелі між Україною у Нечуя-Левицького та Україною після здобуття Незалежності. Зокрема, він вбачає аналогію між скасуванням кріпацтва та скасування примусових колгоспів, після яких живуть селяни в повісті та серіалі відповідно. Данчишин також високо оцінив гру акторів, режисуру та операторську роботу в серіалі[40]. Загалом позитивно оцінивши серіал, артоглядачка Лєна Чиченіна зауважила, що окремі глядачі нарікали на використання у серіалі суржику. Інші ж глядачі навпаки — захоплювалися мовою серіалу, хвалили органічний, ненадуманий суржик[44]. Вкрай негативно про серіал відгукнувся кінорежисер Валентин Васянович, який дорікав серіалові пафосом, вульгарністю, кепським монтажем, поганою грою акторів та шароварщиною (зауваживши, що переглянув лише 15 хвилин першої серії)[45]. Однак найбільшою помилкою в серіалі, серед тих кінокритиків та глядачів, кому він не сподобався, була мова серіалу, точніше використання у ньому суржику. Так журналіст Ярослав Сумишин найбільшим відхиленням серіалу назвав його суржик, й зазначив: «„Спіймати Кайдаша“, фактично, популяризує суржик, на рівні підсвідомого прищеплюючи шанувальникам кіно зневажливе ставлення до української мови»[46]. Подібну до Сумишина думку висловила й журналістка Юлія Введенська, яка також мінусом серіалу назвала суржик, і зазначила: «Хоч мовний суржик, очевидно, мав додати „атмосферності“ й сільського колориту» однак «часто-густо просто ріже вухо»; Введенська підсумовує, зазначивши, що загальне враження від серіалу негативне й таке, «ніби [тобі] з ложечки згодували образ „середньостатистичного українського селянина“, густо приквецяний токсичною кремлівською пропагандою»[47]. Ще більш категорично щодо мовлення в серіалі висловився професор та керівник українського кіноклубу Колумбійського університету Юрій Шевчук, називаючи серіал «вершиною примітиву, несмаку й фальшу, що святкує суржик, це жалюгідне тавро московського рабства»[48]. Можливе продовженняПопри значний успіх серіалу, в інтерв'ю із українськими ЗМІ Наталка Ворожбит неодноразово стверджувала, що не планує створювати другий сезон, оскільки, за її словами: «Це завершена історія». Проте й не заперечує повністю цієї можливості, тим паче якщо їй забезпечать «комфортні умови» для написання сценарію другого сезону, дозволивши писати півтора року[1][2]. Ворожбит також зазначала, що відзнято багато сцен, які так і не увійшли до кінцевої версії телесеріалу, й існує ймовірність, що телеканал СТБ випустить «розширену режисерську» версію першого сезону з вирізаними раніше епізодами[4][49]. Розширену версію серіалу було показано на телеканалі СТБ з 31 серпня по 10 вересня 2020 року[50]. Нагороди
Див. такожДжерела
Посилання
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
.jpg)
